43. Проаналізувати основні теоретичні напрямки вивчення малих груп.

Мала група — невелика за чисельністю спільність, в якій індивіди безпосередньо контактують між собою, об'єднані спільною метою та завданнями.

Основні підходи та напрями вивчення малих груп:

Діяльнісний напрям - заснований на принципі діяльності: страто метрична концепція групової активності А. Петровського; програмно-рольовий підхід у дослідженні наукового колективу М. Ярощевського; модель соціально-перцептивних процесів у спільній діяльності Г. Андрєєвої.

Організаційно-управлінський підхід - грунтується на уявленні про соціальну організацію та управлінську діяльність. Численні дослідження груп і колективів, що належать до цього підходу, мають яскраво виражений прикладний характер і орієнтовані в основному на психологічне забезпечення виробництва.

Параметрична концепція - основна ідея полягає в передбаченні, що поетапний розвиток малої (контактної групи - за Уманським) здійснюється завдяки розвитку її важливих соціально-психологічних параметрів.

Соціометричний підхід - заснований Дж. Морено, котрий виходи з того, що в суспільстві можно відокремити дві структури відносин: мікроструктуру (психологічні взаємини особистості з оточуючими) та макроструктуру (просторове розміщення індивідів у різних формах життєдіяльності).

Соціологічний напрям – базується на експериментальній діяльності Е. Мейо, який виокремлював дві системи взаємин у групі — формальну і неформальну, а також розкрив роль неформальної групи в задоволенні важливих соціальних потреб індивіда (прийняття, підтвердження, належність до групи).

Школа "групової динаміки" - створена К. Левіном. В основу цього підходу покладено «теорію поля», згідно з якою поведінка людини зумовлюється взаємодією соціальних і психологічних детермінантів. У працях цього напряму біло представлено весь спектр проблем малої групи: утворення і розвиток групи, умови її формування та ефективність діяльності, особливості взаємозв'язку групи з індивідом та іншими групами.

Психоаналітичний підхід - теоретичним джерелом є психоаналіз 3. Фрейда де дослідження групових процесів базується на теоретичному узагальненні даних психотерапевтичних або тренінгових груп: уявлення про групу як інваріант індивіда з його проблемами, мотивами, цілями, котрі він не усвідомлює.

Інтеракціоністський підхід - виходить з того, що групова поведінка зумовлюється взаємодією, активністю учасників групи та взаєминами між ними. Вихідною позицією аналізу є не окремий індивід, як у психоаналізі, а соціальний процес, який розглядається як інтеракція (взаємодія) індивідів у групі чи в суспільстві.

44. Розкрити особливості великих груп.

Великі групи — це спільноти людей, які існують у масштабах сус­пільства та розвиваються за соц.-психо. закономірностями виявів масової психіки і, на відміну від малих груп, не вимагають обов'язкових особистих контактів. У великих групах, як правило, формуються загальноприйняті норми поведінки, культурні цінності і традиції, спільна думка і масові рухи. До великих груп належать класи, соціальні прошарки, етноси (нації і народності), конфесії, іноді великі партії та громадські організації, вікові й професійні групи тощо. За тривалістю:більш тривалі(класи,нації), менш тривалі(мітинги,натовп). Можуть бути відкритими та закритими. Ті, що виникли стихійно та ті які були свідомо організовані. Потреби й інтереси постають не як індивідуальні, а як групові психологічні й соціально-психологічні явища. Для представлення інтересів класів, груп суспільства створюють партії. Причини об'єднання людей у партії пов'язані з психологією потягу до влади. Не випадково під партією розуміють будь-яку політичну групу, яка бере участь у виборах і спроможна через вибори привести своїх кандидатів до влади. До великих соціальних груп належать також масові рухи. Ознаки масових рухів такі: а) відсутність організованості; б) слабка взаємодія між членами; в) анонімність.