Практичне заняття № 2 Тема. Валеологія – наука про здоров’я людини

Мета: поглибити і закріпити знання матеріалу теми; знати об'єкт, предмет та основні завдання курсу «Валеологія».

Матеріали та обладнання: підручники, рекомендована література, реферати, Інтернет ресурси.

План

1. Теоретична частина

Згідно з прийнятим у 1998 р. міжнародним документом «Політика досягнення здоров’я для всіх у ХХІ столітті» всі держави-члени Євробюро ВООЗ (Всесвітньої організації охорони здоров’я) – у тому числі й Україна, мають здійснювати політику формування здорового способу життя населення, особливо молоді. Серед найважливіших стратегічних завдань національних програм «Освіта (Україна ХХІ століття)» і «Діти України» було визначено всебічний розвиток людини і становлення її духовного, психічного та фізичного здоров’я, а одним із пріоритетів державної політики в освіті – формування здоров’я нації через освіту.

Реалізація цього завдання здійснюється завдяки впровадженню у навчальний процес предметів валеологічного спрямування. Кабінетом Міністрів України (постанова від 23 листопада 2011 р. № 1392) затверджено Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, де визначено сім освітніх галузей, одна з яких – «Здоров'я і фізична культура» – передбачає формування в учнів свідомого ставлення до свого здоров’я як до найвищої соціальної і особистої цінності, сприяє їх фізичному розвитку і формує основи здорового способу життя. Обов’язковими предметами цієї галузі є фізична культура та основи здоров’я з 5 по 9 класи 11-річної школи.

На сьогодні в Україні спостерігається загальна тенденція погіршення стану здоров’я населення в цілому та дітей і молоді зокрема. Населення потерпає від масових інфекційних захворювань. Туберкульоз, СНІД та хвороби, що передаються статевим шляхом, набули сьогодні статусу соціально небезпечних. За останнє десятиріччя поширення сифілісу серед дівчат-підлітків 15–17 років збільшилось у 31,2 рази, у хлопчиків-юнаків – у 20,2 рази. Загрозливих масштабів набирає епідемія ВІЛ/СНІДу. За даними офіційної реєстрації в Україні понад 83 тисяч дорослих і дітей інфіковано вірусом імунодефіциту. За експертними оцінками у 2010 році в Україні жило з ВІЛ/СНІДом від 580 до 1400 тисяч людей. За останні два роки кількість споживачів наркотичних засобів та психоактивних речовин подвоїлась. До того ж вік наркозалежної молоді має тенденцію до омолодження. На обліку перебуває близько 115 тис. неповнолітніх у віці 15–17 років як залежні від алкоголю. Кожен третій підліток 12–14 років та кожний другий п'ятнадцятирічний палить. Низькою залишається сексуальна культура молодих людей, що негативно впливає на стан їх репродуктивного здоров’я.

Ще в 90-х роках минулого століття в Україні було прийнято «Концепцію неперервної валеологічної освіти» (1994 р.), яка визначила одним із головних стратегічних завдань формування освіченої творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров’я, забезпечення пріоритетного розвитку людини. Обов’язковим компонентом системи національної освіти мають бути знання про формування, збереження і зміцнення здоров’я, гігієнічне виховання населення. Цей компонент робить можливим урахування валеологічних вимог до всього змісту освіти, формування валеологічної свідомості громадян України, культури здоров’я особистості. Інтегральна характеристика здоров’я особистості і суспільства включає в себе фізичні, психічні, духовні та соціальні складові. Валеологія є інтегрованою системою знань, які вона виокремлює з таких наук як українознавство, філософія, соціологія, біологія, анатомія та фізіологія людини, екологія, фахова та народна медицина, історія тощо. У Концепції визначається поняття «валеологічні знання» як знання про здоров’я людини, умови та способи його формування, збереження, зміцнення та передачі наступним поколінням з урахуванням природних, соціальних, національних та індивідуальних особливостей. Там же визначено основну мету неперервної валеологічної освіти в Україні – збереження і зміцнення здоров’я українського народу шляхом формування валеологічного світогляду, виховання свідомого та дбайливого ставлення до власного здоров’я як головної умови реалізації творчого і фізичного потенціалу особистості.

Проблеми освіти в галузі здоров’я покликаний на сьогодні вирішувати відносно новий напрямок у науці про здоров’я – валеологія. Валеологія як самостійна наука про здоров’я людини існує лише два з половиною десятиріччя, якщо точкою відліку вважати 1980 рік, коли вперше в монографії «Ліки для здорових» І. І. Брехман використав термін «валеологія», розуміючи під ним науку про здоров’я здорових. Взявши за основу латинське слово «valeo» – «бути здоровим», автор дав життя терміну. В 1987 року виходить його монографія «Вступ до валеології – науки про здоров'я», у якій він дає визначення «валеологія» і стверджує, що наука про здоров’я не повинна обмежуватися однією медициною, а має бути інтегративною, формуючись на основі медицини, екології, біології, психології, педагогіки та інших наук.

Валеологія – наука про закономірності та механізми формування, збереження, зміцнення та відновлення здоров’я людей і передачі його нащадкам.

Об’єктом валеології є практично здорова людина або людина в стані передхвороби (третьому стані) з усім безмежним різноманіттям її психофізіологічного, соціокультурного й інших аспектів існування.

Предметом валеології є індивідуальне здоров’я та резерви здоров’я людини.

Основна мета валеології – максимальна реалізація успадкованих механізмів і резервів життєдіяльності людини та підтримка на високому рівні адаптації організму до умов внутрішнього та зовнішнього середовища; збереження й корекція функцій систем організму з урахуванням його індивідуальних фізіологічних особливостей.

Валеологія як наука вирішує ряд завдань:

• дослідження та кількісна оцінка стану здоров’я та резервів здоров’я людини;

• формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя;

• збереження, зміцнення здоров’я та резервів здоров’я людини через залучення до здорового способу життя.

Методами дослідження валеології є кількісна і якісна оцінка здоров’я особистості та дослідження шляхів підвищення резервів здоров’я, яке включає пошук засобів, методів і технологій формування мотивації на здоровий спосіб життя.

Валеологія принципово відрізняється від інших наук, які вивчають стан здоров’я особистості. Вона вивчає здоров’я здорової людини, а, наприклад, медицина – хвороби та хвору людину. У валеології сформовано декілька наукових напрямів, що включають її власні предмети дослідження. У медицині – це механізми індивідуального здоров’я, можливості керування цими механізмами, у педагогіці – закономірності залучення особистості до процесу формування власного здоров’я.

Поняття «валеологізація освітнього середовища та навчального процесу» було сформульовано М. К. Смирновим. На його думку, до складу цього поняття входить «валеологізація культури здоров’я та формування здоров’язберігаючих умов у навчальному закладі» (1995 р.).

Валеологічне виховання – це процес формування ціннісно-зорієнтованих настанов на здоров’я та здоровий спосіб життя як невід’ємних часток життєвих цінностей та загальнокультурного світогляду.

Результатом валеологічного виховання є валеологічна культура, яка передбачає знання гігієнічних, генетичних, фізіологічних і психологічних можливостей, методів і засобів контролю, збереження та зміцнення власного здоров’я, вміння розповсюджувати валеологічні знання серед оточуючих.

Валеологічна культура – це історично визначений рівень розвитку вмінь та навичок, що сприяють збереженню, зміцненню та відновленню здоров’я людини, реалізації з цією метою внутрішніх резервів її організму. Валеологічна культура відбивається у специфічних формах і способах життєдіяльності особистості, орієнтованих на формування як індивідуального, так і суспільного здоров’я.

Проблема валеологічного виховання та формування валеологічної культури (насамперед дітей та молоді) набуває пріоритетності у діяльності органів державної влади, соціальних інституцій, причетних до виховання особистості, здорової фізично, духовно та психічно. Теоретико-методологічні та науково-практичні засади цієї проблеми активно розробляються вченими-педагогами, психологами, соціологами, медиками.

«Турбота про людське здоров’я, а тим більше про здоров’я дитини, – наголошував В. О. Сухомлинський, – це не просто комплекс санітарно-гігієнічних норм і правил, не зведення вимог до режиму, харчування, праці, відпочинку. Це, перш за все, турбота про гармонійну повноту всіх фізичних і духовних сил».

Головні принципи валеологічної освіти узгоджуються із загальними принципами дидактики і відбивають специфічні особливості освіти в цій галузі. Це безперервність, інтеграція, гуманізація, взаємозв’язок знань і практичної діяльності, розкриття глобальних, регіональних і локальних валеологічних проблем.

Метою безперервного валеологічного виховання та освіти є підвищення рівня фізичного, психічного й духовного здоров’я української нації через створення пріоритетної культури здоров’я – позитивного результату ведення здорового способу життя, що забезпечує єдність фізичного, психічного, духовного і соціального розвитку особистості.

Ситуація, яка склалася на сьогодні в Україні, визначається як демографічна катастрофа, що виявляється не тільки в депопуляції, а також у різкому погіршенні фізичного, психічного і духовного здоров’я саме підростаючого покоління. Причини цього – не тільки соціально-економічна криза, спричинена політикою ринкового фундаменталізму. Вони найбільш обумовлені способом життя більшої частини населення й пов’язані з відривом від природи, гіподинамією, палінням, систематичним зловживанням алкоголем та іншими наркотиками. «Валеологія – наука про індивідуальне здоров’я. Вона, – пише В. П. Петленко, – являє собою межову царину знань на стику медицини, педагогіки, генетики, фізіології, соціології, демографії, антропології, гігієни, психології, сексології та ряду інших наук».

Складна екологічна ситуація негативно впливає на стан здоров’я молодого покоління. Екологічні проблеми тісно переплітаються з проблемами валеології. Особливу тривогу викликає значне збільшення кількості дітей із функціональними й органічними захворюваннями та генетичними вадами. Більше половини випускників загальноосвітніх навчальних закладів за станом фізичного та психічного здоров’я не відповідає вимогам армійської служби та професійної діяльності. На стику цих наук утворився новий напрямок – еколого-валеологічний, який вивчає взаємозв’язок між екологічним станом довкілля і здоров’ям людини.