Показники функціонального стану серцево-судинної системи

Показники функціонального стану організму	У спокійному стані	Після навантаження (30 присідань за 30 с)
Частота пульсу ЧП Систолічний тиск СТ Діастолічний тиск ДТ Пульсовий тиск ПТ Систолічний об’єм крові СОК Хвилинний об’єм крові ХОК

Контрольні запитання

1. В чому сутність понять «фізичний розвиток», «фізична підготовленість»?

2. Які ви знаєте основні закономірності розвитку людини?

3. Як змінюються пропорції тіла на різних етапах онтогенезу?

4. В чому сутність соматометричних методів оцінки рівня фізичного розвитку школярів?

5. Охарактеризуйте сутність показників функціонального стану серцево-судинної системи на прикладі власних показників.

6. Сутність методики оцінки рівня розвитку школяра методом фізіометрії.

Рекомендована література

1. Антипчук Ю. П. та ін. Анатомія і фізіологія дитини (з основами шкільної гігієни) / Ю. П. Антипчук, Й. Б. Вожик, Н. С. Лебедєва, Н. В. Луніна. – К. : Просвіта, 1984. – С. 128 – 130.

2. Валеологія : навч. посіб. для студ. ВНЗ : [в 2 ч.] / В. І. Бобрицька, М. В. Гриньова та ін. [за ред. В. І. Бобрицької]. – Полтава : Скайтек, 2001. – Ч. 1. – С. 94 – 98.

3. Медико-біологічні основи валеології : навч. посіб. для студ. ВНЗ [за ред. П. Д. Плахтія]. – Кам’янець-Подільський : Кам’янець-Подільський державний педагогічний університет, інформаційно-видавничий відділ, 2000. – С. 143 – 145.

4. Плахтій П. Д. та ін. Вікова фізіологія і валеологія. Лабораторний практикум : навч. посіб. / П. Д. Плахтій, С. В. Страшко, В. К. Підгорний [за ред. П. Д. Плахтія]. – Кам’янець-Подільський : ПП Буйницький О. А., 2010. – Вид. 2-е стер. – С. 15 – 21.

5. Основні закономірності фізичного розвитку [електронний ресурс] // Режим доступу: http://horting.org.ua/node/1659

6. Поняття про показники фізичного розвитку [електронний ресурс] // Режим доступу: http://books.br.com.ua/7711

7. Царенко А. В. Практикум з валеології : посіб. для лабораторних і самостійних робіт учнів старших класів загальноосвітньої школи : [у 2-х ч.] / А. В. Царенко, Г. Ф. Яцук. – Тернопіль, 1997. – С. 25 – 29.

8. Шевчук О. А. Валеологія. Розробки уроків для 5-7 класів : метод. посіб. для вчителів та учнів / О. А. Шевчук. – Рівне : „Ліста”, 2001. – С. 123 – 128.

Практичне заняття № 7 Тема. Методика організації позакласних та позашкільних заходів з формування здорового способу життя. Позашкільні навчальні заклади та валеологічне виховання

Мета: поглибити і закріпити знання матеріалу теми; ознайомитися з поняттям позашкільної освіти та особливостями валеологічного виховання у позашкільних навчальних закладах.

Матеріали та обладнання: методичні розробки, рекомендована література.

Хід роботи

1. Теоретична частина

Концептуальним положенням сучасної теорії позашкільної освіти є створення сприятливих умов для особистісного становлення і творчої самореалізації, збереження та зміцнення здоров’я кожного вихованця. Тому вирішення валеологічних проблем, які постають перед позашкільним навчальним закладом, мають першочергове значення на сучасному етапі розвитку української освіти.

Протягом останнього десятиліття завдяки спільним зусиллям органів управління освіти, педагогічних колективів позашкільних навчальних закладів та педагогічної науки в Україні відбувається процес реформування позашкільної освіти й народження такої самостійної галузі педагогіки як позашкільна педагогіка. Позашкільна освіта посіла вагоме місце в системі безперервної освіти і стала її невід’ємною й унікальною ланкою. Відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» позашкільні навчальні заклади віднесено до системи загальної середньої освіти як «навчальні заклади для виховання дітей та задоволення їхніх потреб у додаткових знаннях, вміннях та навичках за інтересами (наукових, технічних, художньо-естетичних, спортивних тощо)».

Прийнятий Верховною Радою Закон України «Про позашкільну освіту» (2000 р.) визначає державну політику у сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-економічні, а також організаційні, освітні та виховні можливості.

Позашкільна освіта – це сукупність знань, умінь і навичок, що отримують вихованці, учні та слухачі в позашкільних навчальних закладах у час, вільний від навчання в загальноосвітніх та інших навчальних закладах. Головними напрямами позашкільної освіти визначено: науково-технічний, художньо-естетичний, декоративно-прикладний, туристсько-краєзнавчий, еколого-натуралістичний, дослідницько-експериментальний, фізкультурно-спортивний, оздоровчий, військово-патріотичний, бібліотечно-бібліографічний, дозвіллєво-розважальний.

Позашкільний навчальний заклад є складовою системи позашкільної освіти, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної й громадської діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров’я вихованців, учнів та слухачів.

Використавши передовий вітчизняний та зарубіжний досвід, Л. Ковбасенко визначає основні ідеї життєдіяльності позашкільного навчального закладу:

1. безперервність освіти як принцип планування в організації освітнього розвитку особистості;

2. визнання єдності та цілісності позашкільної освіти, де навчання й виховання є її складовими та двома підсистемами розвитку особистості;

3. особистісно зорієнтоване виховання, розвиток індивідуальних якостей засобами позашкільної освіти;

4. творча співпраця учасників навчально-виховного процесу у спільній продуктивній діяльності;

5. визнання сутності права дитини на вільне самовизначення й самореалізацію, невід’ємного права на вільний для себе вибір;

6. усвідомлена системна організація управління навчально-виховним процесом на основі стратегії інноваційного навчання й виховання;

7. соціалізація особистості засобами позашкільної освіти.

У Державній національній програмі «Освіта» легітимізовано право на існування позашкільної педагогіки з метою забезпечення найважливішого принципу безперервної освіти – її цілісності.

За визначенням Т. І. Сущенко, позашкільна педагогіка – це педагогіка виховання вільної дитини, яка будується на основі закону творчості, що передбачає залучення підростаючого покоління до реальної співтворчості інтелектуального діалогу, гармонізацію спілкування, успіх, здатність почувати себе вільними. Педагогічний процес у позашкільному закладі – явище більше виховне, аніж дидактичне, оскільки основною його характеристикою є не пізнання, а духовні стосунки. Цей процес за своєю природою схожий на вирішення важливих життєвих ситуацій, які стимулюють свідоме й активне бажання самовдосконалюватися й оновлюватися, якщо таке прагнення стає невід’ємною рисою особистості.

Позашкільні навчальні заклади належать до так званих закладів неформального виховання. Але саме вони найдієвіше впливають на безперервне і свідоме духовне самовдосконалення та самовизначення дітей.

Позашкільний педагогічний процес розуміється як цілісна система навчання та виховання особистості у специфічних умовах її життєдіяльності – у сфері дозвілля, особливостями якої є невимушене, неформальне спілкування, вільний вибір форм і засобів діяльності, використання їх на свій розсуд, керуючись внутрішніми мотивами. Позашкільний педагогічний процес не можна ототожнювати зі шкільним ще й тому, що перед ним не ставиться завдання опрацювати державний стандарт загальної середньої освіти. Він охоплює ті галузі знань і практичної діяльності, що виходять за рамки уроку, навчального плану ЗНЗ (Т. І. Сущенко).

Провідними принципами позашкільного навчально-виховного процесу є його індивідуалізація, гуманізація, добровільність, співтворчість, єдність розвитку і саморозвитку, емоційна привабливість, пріоритет виховання, урахування власних бажань, природних схильностей та інтелектуальних здібностей дитини, практичне спрямування.

У позашкільному педагогічному процесі вихованець не просто відтворює засвоєне. Завдяки своїй унікальності й неповторності він разом із педагогом розвиває і доповнює свої знання, схильності, здібності. У цьому полягає закон творчої поведінки особистості й особливість методики позашкільного педагогічного процесу, який будується на захопленості творчою діяльністю, творчому самовиявленні, багатстві вражень.

Методика позашкільного навчально-виховного процесу не може бути нормативною. Вона будується з урахуванням психічного стану і настрою кожної дитини, що зумовлює педагога залежно від ситуації перебудовувати і створювати авторські програми, власні методичні підходи й прийоми. Відсутність загальних і єдиних навчальних планів і програм – важлива умова забезпечення творчої свободи фахівця позашкільного навчального закладу.

Характерною особливістю позашкільного навчання та виховання є те, що воно здійснюється на основі добровільності: кожен вихованець за власним бажанням обирає для себе той чи інший вид діяльності. Визначальним стимулом стає інтерес, який спонукає їх до активної самостійної діяльності.

Навчально-виховний процес у позашкільному навчальному закладі треба розглядати з таких позицій:

• формування цілісної особистості можливе лише в цілісному педагогічному процесі, де забезпечено гармонійний педагогічний вплив;

• термін «процес» означає рух, прямування до кінцевої мети;

• педагогічний процес у позашкільному навчальному закладі рівноцінний поняттю «творчий процес»;

• педагогічний процес, спрямований на розвиток творчої особистості, має бути побудований на пізнанні внутрішнього світу підлітка за законами творчої поведінки (не просто відтворення, а активна участь в якісному розвитку засвоєних знань, культури і себе самого).

Позашкільні навчальні заклади разом із загальноосвітніми навчальними закладами покликані виховувати національну свідомість, прищеплювати любов до праці, розвивати всебічні якості людини, формувати позитивну мотивацію на здоровий спосіб життя. Розрізняють два типи позашкільних установ: загальні (комплексні) і спеціальні (профільні). До загальних позашкільних навчальних закладів належать будинки школярів, дитячі сектори Палаців культури, дитячі містечка, табори. До спеціальних – дитячі спортивні школи, станції юних техніків і юних натуралістів, дитячі бібліотеки й театри, екскурсійно-туристичні станції.

Екологічний центр, станція юних натуралістів – позашкільні навчальні заклади, основним напрямом яких є еколого-натуралістичний, що передбачає оволодіння вихованцями (учнями, слухачами) знаннями про навколишнє середовище, формування екологічної культури особистості, набуття знань і досвіду вирішення екологічних проблем.

Окремо слід виділити позашкільні навчальні заклади еколого-натуралістичного профілю в яких важливим засобом гармонійного розвитку школярів виступає природа. Ще К. Д. Ушинський зазначав, що вчитель чи вихователь не знайде більш багатого, різноманітного та доступного матеріалу для розвитку мислення і мовлення, ніж природа довкілля. Тому валеологічне виховання гуртківців пов’язане безпосередньо з довкіллям і вирішується різними формами навчально-виховного процесу: організацією виховної та освітньої роботи з дітьми; інструктивно-методичною роботою з учителями, працівниками позашкільних установ, громадськістю й активом вихованців; вивченням, узагальненням і розповсюдженням передового педагогічного досвіду позашкільної роботи.

До основних завдань навчально-виховної роботи в позашкільних навчальних закладах еколого-натуралістичного профілю на сучасному етапі реформування системи освіти належать:

- поглиблене засвоєння знань з певної галузі біологічної науки;

- виявлення і сприяння розвитку інтересів учнів до окремих природничих дисциплін, розділів, тем;

- забезпечення формування сенсорних рис учнів різного віку;

- створення передумов креативності як основи науково-дослідницької діяльності;

- забезпечення закладених природою ціннісних орієнтацій як соціального, так і духовного спрямування;

- засвоєння соціальних норм і правил, традиційної спадщини, культурних та статево-рольових стандартів повсякденної поведінки;

- вироблення і використання на практиці елементів превентивної педагогіки;

- формування практичних навичок;

- допрофесійна підготовка цілеспрямованої молоді.

Основними структурними компонентами змісту позашкільної освіти еколого-натуралістичної спрямованості є:

• глибокі знання з природничих наук на рівні новітніх наукових даних про навколишнє середовище;

• вербальні та науково-практичні методи пізнання й орієнтації в навколишньому середовищі;

• сенсорні еталони набуття практичних навичок і елементів креативності в природному та соціальному середовищі;

• усвідомлення кожною дитиною своєї природовідповідності;

• уміння дітей самостійно робити висновки, узагальнення та винятки із загальних положень, конкретних справ і напрямів своєї діяльності.

Обов’язковими складовими змісту позашкільної освіти еколого-натуралістичного спрямування є оволодіння учнями пізнавальними методами, набуття практичних навичок, розвиток емоційно-спостережливих рис, забезпечення умов самореалізації та самовираження. Виховна функція природничого змісту пов’язана із засвоєнням особистістю елементів екологічної структури; усвідомленням нею цінності здоров’я і здорового способу життя, залежності людини від наявності об’єктів природи та їх стану.

Серед різноманітних напрямів діяльності позашкільних навчальних закладів еколого-натуралістичного профілю особливо актуальним є організація валеологічної освіти. Основним завданням валеологічного напряму роботи є формування у дітей і молоді здоров'язбережувальної компетентності, здорового способу життя та валеологічної культури, прищеплення оздоровлюючих умінь і навичок, уміння спілкуватися між собою.

Основна мета валеологічного виховання позашкільного навчального закладу еколого-натуралістичного профілю полягає в усвідомленні учнями відповідно до вікової категорії внутрішніх і зовнішніх чинників, що впливають на фізичний і психічний розвиток. Педагоги мають розрізняти вікові анатомо-фізіологічні особливості дітей і учнів; уміти так організувати навчально-виховний процес, щоб максимально зменшити негативний вплив дидактогенних факторів на здоров’я учнівської молоді; оволодіти практичними навичками першої медичної допомоги, само- і взаємодопомоги у разі травм, що загрожують життю і стану здоров’я в навчальному закладі й на природі, під час стихійних лих, аварій та за інших екстремальних умов.

Валеологізація навчально-виховного процесу передбачає:

• усвідомлення нерозривного зв’язку людини з довкіллям, залежності здоров’я від стану навколишнього середовища;

• аналіз і знання впливу антропогенних факторів на різні сторони життєдіяльності людини: пізнання оздоровчої дії природи для поновлення фізичних і духовних сил;

• ознайомлення учнів з особливостями накопичення радіонуклідів рослинами;

• вивчення рослин радіопротекторної дії;

• дотримання правил санітарної гігієни, безпечної поведінки в побуті та на природі;

• дотримання принципів раціонального харчування (помірність, збалансованість, різноманітність і фізіологічна повноцінність продуктів харчування).

Цілеспрямована валеологізація позашкільного навчального закладу еколого-натуралістичного профілю дає можливість прищепити дітям і учнівській молоді потяг до здорового способу життя, сформувати дбайливе ставлення до власного здоров’я, відчуття повноти життя.

Формування здорового способу життя дітей і підлітків набуває особливого значення на сучасному етапі, коли екологічна ситуація в Україні є кризовою, і йдеться вже про фізичне збереження нації. Тому у програмі кожного творчого об’єднання передбачено курс із валеології.

Заслуговує на увагу досвід роботи Центру валеологічних знань при Харківському обласному Палаці дитячої та юнацької творчості, науковою і методичною базою якого стала перша в Україні міжфакультетська науково-дослідна валеологічна лабораторія Харківського національного університету ім. В. Каразіна.

Головна мета Центру полягає в реалізації державної політики в галузі всебічної наскрізної неперервної валеологічної освіти, що навчає дітей і молодь формувати, забезпечувати й підтримувати фізичне, психічне і духовне здоров’я, а також у підготовці та перепідготовці викладачів валеології.

Важливе місце в роботі Центру посідає формування нового світосприймання, а саме розуміння :

• єдності еволюційного розвитку Космосу й людини;

• цілісності духовного й фізичного світу людини;

• здорового способу життя;

• факторів, які впливають на здоров’я людини;

• розвитку творчих можливостей людини на базі духовного, психологічного та фізичного здоров’я людини.

Структуру Центра складають сім секторів: науково-дослідний, навчально-просвітницький, діагностико-корегуючий, редакторсько-друкарський, сектори валеотехнології і валеоспівробітництва, сектор сім’ї «Родинний дім».

Певна робота у справі формування валеологічного світогляду та навичок здорового способу життя проводиться у позашкільних навчальних закладах освіти м. Чернівці. У Палаці творчості дітей і молоді діє школа виживання для підлітків «Діалог». Пропагування здорового способу життя є складовою діяльності обласного еколого-натуралістичного центру для дітей та юнацтва. У пропаганді здорового способу життя беруть участь міська дитяча асоціація «Юні чернівчани» та громадське екологічне об’єднання «Паросток», які разом з учнями ЗНЗ і вихованцями позашкільних навчальних закладів проводять акції оздоровлення міста. Активну роботу у справі формування негативного ставлення до алкоголю та наркотиків проводять волонтери організації «Молодь плюс».

За п’ятдесят п'ять років своєї роботи Бердянська станція юних натуралістів Запорізької області, має певні досягнення з питань пропаганди та культивування серед вихованців здорового способу життя як через традиційні форми діяльності (туристичні походи, експедиції, бесіди, тренінги, лекторії, культурно-масові заходи, міські ековалеологічні вікторини тощо), так і нетрадиційні (фітовітальня, фіточаї, ароморелаксація, лікарський сад та город, стежини «Здоров’я», «ЛікЕП»). Із 2000 року станція юннатів стала експериментальним майданчиком досліджень кафедри біології, екології та безпеки життєдіяльності Бердянського державного педагогічного університету.

Заслуговує на увагу досвід Херсонського Палацу дітей та юнацтва з питань просвітницької роботи «Здоровий спосіб життя», «Сучасна дівчина». Там розроблено програму засвоєння здорового способу життя у гуртках та творчих об’єднаннях. У Палаці створено «Школа тренінгів», заняття якої проходять під девізом «Підліток – підлітку». Діє певна система валеологічної навчально-виховної роботи, яка забезпечує планування, координацію та методичну допомогу в позашкільних навчальних закладах.