Хід роботи

1. Теоретична частина

Фізичний розвиток – це сукупність морфо-функціональних властивостей організму, які лежать в основі прояву певних рухових здібностей. Указані властивості організму є генотипічно зумовленими, тобто передаються спадково, а також набуті після народження в конкретних умовах індивідуального життя (фенотип).

При оцінці фізичного розвитку дітей і підлітків перш за все враховують завдання, які ставить перед собою дослідник. Так, основою оцінки фізичного розвитку спеціалістами медицини є стан здоров’я, педагогами – виявлення конкретних психофізичних здібностей їхнього організму, антропологами – морфологічна характеристика організму.

Фізичний розвиток людини підпорядковується об’єктивним законам природи: закону єдності організму й довкілля, закону взаємообумовленості функціональних і морфологічних змін та закону переходу кількісних змін в якісні, що проходять в організмі у процесі онтогенезу. Суттєво впливають на фізичний розвиток людини соціальні фактори, особливо економічні. Тому рівень фізичного розвитку населення є визначальним показником умов його існування.

В основі фізичного розвитку лежать такі морфологічні ознаки, як вага, щільність і форма тіла. У зв’язку із цим при вивченні фізичного розвитку визначають три основні показники: довжину тіла (зріст), масу тіла (вагу) й окружність грудної клітини. Співвідношення маси тіла з окружністю грудної клітини є показником щільності, а співвідношення окружності грудної клітини з довжиною тіла є показником форми тіла. При оцінці фізичного розвитку особливу увагу приділяють показнику питомої ваги тіла людини, який використовується для непрямого визначення співвідношення м’язової та сполучної (жирової) тканини.

Фізичний розвиток людини – це рівень набутого нею в процесі життя комплексу морфо-функціональних ознак відносно нормативного (середнього) для певного хронологічного віку рівня розвитку цих ознак. Одним із загальних критеріїв відповідності біологічного розвитку дитини його хронологічному (паспортному) віку є розміри тіла та їх співвідношення. У цілому від народження до 17-річного віку довжина тіла людини зростає на 70%, окружність грудної клітини – на 60%, маса тіла – на 95%.

Особливо чітко розміри тіла виявляються порівняно з показниками швидкості росту. Виділяють п’ять варіантів швидкості росту тотальних розмірів тіла в дітей та підлітків:

1. загальний прискорений ріст усіх тотальних розмірів;

2. середня швидкість росту;

3. загальний сповільнений ріст довжини тіла при сповільненому зростанні окружності грудної клітки та маси тіла;

4. прискорений ріст довжини тіла при сповільненому зростанні грудної клітини та маси тіла;

5. сповільнений ріст довжини тіла при середньому або прискореному зростанні окружності грудної клітини та маси тіла.

У цілому в дівчат ріст продовжується до 18 років, у хлопців – до 20 років. При цьому періоди прискореного росту чергуються з періодами відносного сповільнення. Так, перше збільшення довжини тіла спостерігається на першому році життя, друге – у період із 3 до 7 років, третє – на початку періоду статевого дозрівання. Характерно, що прискорення росту в дівчаток розпочинається на 2 роки раніше, ніж у хлопців. Як наслідок – в 11 – 12-річному віці дівчата стають вищими за хлопців.

Розвиток як характерна ознака усіх живих організмів – це динамічний процес їх пристосування до змін довкілля з метою відтворення та збереження виду. Основними етапами розвитку є народження, ріст, зрілість і функціонування, відтворення, старіння й відмирання. Для нормального перебігу всіх вище зазначених етапів розвитку необхідні оптимальні умови довкілля.

Контроль за станом здоров’я доцільно проводити за показниками фізичного розвитку, фізичної й функціональної підготовленості. Основним показником соматичного розвитку є зріст, маса тіла, окружність грудної клітини, постава, пропорційність будови тіла, стан ступні тощо. Соматичний розвиток дітей є непрямим показником загального рівня соціально-економічних і гігієнічних умов життя громадян країни. З іншого боку умови життя суттєво впливають на перебіг процесів росту й розвитку дітей.