Підготовка вчителя до уроку

1 етап – попередня підготовка до уроку:

• вивчення навчальної програми;

• ознайомлення з підручниками, навчальними посібниками, зі спеціальною, педагогічною і методичною літературою з валеології та основ здоров’я, з досвідом роботи інших учителів, аналіз власного досвіду;

• планування системи уроків;

• перегляд навчальної відео- та слайдотеки, наочності;

• підготовка матеріального забезпечення.

2 етап – безпосередня підготовка до уроку:

• формування мети та завдання уроку;

• визначення обсягу і змісту навчального матеріалу;

• вибір форм організації навчання;

• вибір методів і прийомів навчання;

• наочно-технічне оснащення уроку;

• визначення змісту й методики виконання домашнього завдання;

• складання плану-конспекту уроку.

3 етап – апробація підготовленого уроку:

• визначення основних частин змісту матеріалу, на яких слід акцентувати увагу учнів;

• пробне проведення уроку, уточнення його часу і темпу.

Вимоги до уроку з основ здоров’я

Вимоги до уроку з основ здоров’я поділяються на дидактичні, виховні, психологічні та гігієнічні.

Дидактичні вимоги до уроку:

• чітке визначення освітньої мети уроку, які знання й вміння мають стати надбанням учнів у результаті цього уроку;

• дотримання у власній системі уроків дидактичних принципів навчання;

• обрання найраціональніших методів і прийомів, а також засобів для досягнення визначеної мети уроку;

• застосування внутрішньо предметних і міжпредметних зв’язків.

Виховні вимоги до уроку:

• постановка виховної мети уроку і відповідного завдання з виховання учнів;

• врахування індивідуальних особливостей учня, зокрема рівня інтелектуального розвитку, мотивації ставлення до власного здоров’я, дії стимулюючих методів, ступеня самостійності в оволодінні знаннями.

Психологічні вимоги до уроку:

• організація і здійснення сприймання та усвідомлення, запам’ятовування і осмислення навчальної інформації;

• розвиток довільної та післядовільної уваги учнів, її концентрація на найскладніших і найважливіших знаннях (поняттях, правилах, законах);

• застосування мнемонічних прийомів (механічного і смислового) запам’ятовування знань, формування вмінь на уроці, а також у ході виконання домашніх завдань;

• розумове виховання та самовиховання особистості у процесі навчання.

Гігієнічні вимоги до уроку:

• забезпечення чергування методів і прийомів у ході уроку з тим, щоб не допускати втоми і розумового перевантаження, особливо при викладанні складної, важкої для сприймання теми;

• дотримання санітарно-гігієнічного режиму, провітрювання класної кімнати перед уроком, на перервах, вологе прибирання;

• контроль за станом здоров’я учнів, у разі підозри на захворювання звільнення від уроку та виклик лікаря додому;

• учитель має бути здоровим, на власному прикладі пропагувати здоровий спосіб життя.

Основні типи уроків у сучасному вітчизняному ЗНЗ:

1) уроки засвоєння нових знань;

2) уроки формування вмінь і навичок;

3) уроки узагальнення і систематизації знань;

4) уроки практичного застосування знань, умінь і навичок;

5) уроки контролю і корекції знань, умінь і навичок;

6) комбіновані (змішані) уроки.

Така класифікація є найзручнішою для планування, прогнозування діяльності вчителя, обґрунтування методики проведення кожного уроку.

Кожен тип уроку має свою структуру, тобто етапи побудови, і передбачає їх послідовність, взаємозв'язки між ними. Характер елементів структури визначається завданнями, які слід постійно вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш оптимальним шляхом досягти тієї чи іншої дидактичної, розвивальної та виховної мети уроку. Визначення і послідовність цих завдань залежать від логіки і закономірностей навчального процесу. Зрозуміло, логіка засвоєння знань відрізняється від логіки формування умінь і навичок, а тому і структура уроків відповідних типів є різною. Кожний тип уроку має свою структуру.

Комбінований урок:

• перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру; перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань, умінь і навичок;

• відтворення і корекція опорних знань учнів;

• повідомлення теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння; сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу;

• осмислення, узагальнення і систематизація нових знань;

• підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Із усіх зазначених типів комбінований урок є найпоширенішим у сучасному загальноосвітньому закладі. Йому належить 75—80 відсотків від загальної кількості уроків, що проводяться. Цей тип уроку здебільшого використовується в початкових і середніх класах.

Зміст основних етапів комбінованого уроку

Підготовка вчителя до уроку. Цей етап передбачає: вивчення учнів класу; стилю викладання інших учителів у цьому класі; докладне вивчення змісту навчального матеріалу; планування навчальної роботи; підготовку навчально-матеріальної бази.

Підготовка вчителя до конкретного уроку. В. О. Сухомлинський зазначав, що вчитель до уроку готується все своє життя. Його підготовка до конкретного уроку включає: формулювання теми; визначення виховної, розвивальної та дидактичної цілей уроку; підбір конкретного матеріалу до теми; визначення структури вибраного типу уроку; визначення методики уроку; підготовку дидактичних засобів і матеріалів; визначення форми контролю й оцінювання знань, умінь і навичок; визначення місця й ролі спостереження, демонстрування засобів наочності й опитування в рамках уроку; перевірку своєї готовності до уроку; перевірку готовності учнів до уроку.

Тематичне планування передбачає визначення типу уроку; визначення обсягу навчального матеріалу; підготовку засобів наочності, використання технічних засобів навчання й підбір фактичного матеріалу.

Поурочний план включає дату проведення уроку, його порядковий номер за тематичним планом; назву, тип уроку і його мету; структуру уроку; зміст уроку; методи роботи вчителя й дітей; навчальне обладнання та домашнє завдання.

Початок уроку. Організація активної участі школярів в уроці є важливою методичною проблемою. Вона не має забирати багато часу, тому учнів бажано залучати до навчально-пізнавальної діяльності з першої хвилини уроку. Для цього початок уроку має бути динамічним, давати дітям заряд енергії, бадьорості, діловитості. Урок починається так:

• взаємне вітання вчителя та школярів;

• перевірка відсутніх;

• перевірка зовнішнього стану приміщення;

• перевірка робочих місць і зовнішнього вигляду учнів;

• організація уваги.

Важливість повторювально-навчальної роботи зумовлена трьома причинами:

• більш відповідальним ставленням дітей до підготовки до уроку, бо їхні знання обов'язково перевіряються;

• актуалізацією знань школярів під час перевірки, що сприяє усвідомленню, поглибленню, систематизації та закріпленню навчального матеріалу;

• спрямованістю повторення і перевірки знань на розвиток мовлення й мислення учнів, тому ця робота має бути творчою і, водночас, націленою як на окрему дитину, так і на весь клас.

Із цією метою можна застосувати індивідуальне усне опитування, фронтальне й інші види опитування з поурочним оцінюванням.

Повідомлення теми, мети й завдань уроку. Тему кожного уроку педагог повідомляє на початку заняття або роботи над новим матеріалом. При цьому важливо чітко її сформулювати, визначити завдання уроку й основні питання, які школярі мають засвоїти.

Мотивування вчителем навчально-пізнавальної діяльності учнів має відбуватися протягом всього уроку. Воно спрямоване на формування і розвиток у дітей широких інтересів, потреб в різноманітних знаннях, чітких життєвих перспектив, професійної орієнтації та самовдосконалення. Мотиви – це внутрішні імпульси, які спонукають учня до активної навчально-пізнавальної діяльності.

Пояснення матеріалу. Цей етап має відповідати таким вимогам:

• педагог має продумати своє місце в класі, щоб його було чути і видно всім учням;

• не ходити по класу;

• говорити голосно і чітко;

• темп розповіді має бути розміреним;

• мова – доступною.

При цьому важливо спиратися на попередній досвід дітей; виділяти істотне й головне в навчальному матеріалі; послідовно викладати тему; використовувати ілюстративний і демонстраційний матеріал.

Сприймання, осмислення і засвоєння нового матеріалу. Сприймання є першим етапом процесу засвоєння школярами нового матеріалу. Воно найбільш успішне, коли правильно поєднано виклад матеріалу, наочні посібники та самостійну роботу учнів. Осмислення знань – це заглиблення в суть явищ, процесів, які вивчаються. Воно передбачає насамперед розкриття внутрішніх закономірностей цих явищ. Основними прийомами такої роботи є аналіз і синтез, абстрагування і конкретизація, порівняння й узагальнення, моделювання, класифікація тощо.

Формування умінь і навичок. Разом із засвоєнням навчального матеріалу учні засвоюють різноманітні навички та вміння, що формуються на основі знань. Основні компоненти формування умінь і навичок:

• розбір і засвоєння правила, яке лежить в основі навички;

• подолання труднощів під час набуття навички;

• удосконалення й автоматизація навички;

• закріплення досягнутого рівня навички та використання її на практиці.

Основним методом формування навичок є вправи.

Підбиваючи підсумки уроку, вчитель коротко повідомляє мету уроку і визначає, чи досягнуто її, оцінює дисципліну як окремих дітей, так і всього класу.

Домашнє завдання. Методика передбачає чітку систему домашніх завдань; визначення і конкретизацію окремого домашнього завдання; визначення часу на ознайомлення з ним школярів; дохідливість домашнього завдання; інструктаж про його виконання.