Тема 2. Мовленнєвий апарат. Його будова
-
Активні органи рухомі, вони виконують головну роботу при творенні звуків. До них належать язик, губи, нижня щелепа, м'яке піднебіння та язичок (у широкому розумінні творення звуків, тобто з урахуванням середнього і нижнього поверхів мовленнєвого апарата, сюди відносять ще діафрагму, легені, пірамідальні хрящі й зв'язки).
Пасивні органи нерухомі й виконують при творенні звуків допоміжну функцію. До них належать зуби, альвеоли,тверде піднебіння, задня стінка зіва, верхня щелепа й порожнина носа. Слід зазначити, що не всі активні органи завжди є активними. Навіть найактивніший мовленнєвий орган — язик — при вимові звуків [б], [п] та інших губних і гортанного [г] є пасивним.
Органи мовлення складаються з органів дихання й органів, які безпосередньо беруть участь у творенні звуків.
Умовно можна виділити три "поверхи" мовленнєвого апарату — нижній, середній і верхній.
До нижнього належить апарат дихання — легені, бронхи, трахея та діафрагма. їх функція — накопичувати й видихати необхідний для творення звуків повітряний струмінь.
Середній поверх — гортань. Гортань — це своєрідна трубка, яка складається з персневидного та розміщеного над ним щитовидного хрящів (виступ щитовидного хряща у чоловіків називають адамовим яблуком, або кадиком) і двох рухомих пірамідальних хрящів.
Верхній поверх — надставна порожнина (її ще називають надставною трубою), до якої належать порожнини глотки (фаринкс), рота і носа.
-
Робота органів мовлення, тобто сукупність їх порухів при вимові певного звука, називається артикуляцією.
В артикуляції розрізняють три фази — екскурсію, кульмінацію і рекурсію.
Екскурсія, або приступ — початковий рух органів мовлення, підготовка органів мовлення до вимови звука.
Кульмінація, або витримка — положення органів мовлення в момент вимовляння звуків.
Рекурсія, або відступ - повернення органів мовлення у вихідне положення.
Практичні завдання
-
При творенні голосних у мовленнєвому апараті немає перешкоди, так що струмінь повітря проходить вільно. При творенні приголосних видихуваному повітрю доводиться долати перешкоди . Різною є і м'язова напруга: при творенні приголосних вона є значно більшою. Крім того, у творенні голосних беруть участь інші м'язи, ніж у творенні приголосних: у першому випадку ті, які служать для відкривання рота, а в другому ті, які служать для закривання рота.
-
|
Україн. |
[б] |
[в] |
[м] |
[п] |
[ф] |
|
Англійська |
[b] |
[v] |
[m] |
[p] |
[f] |
3. Звук [г] створюється в порожнині глотки: задня її стінка (в області зіва) і корінь язика наближаються, між ними виникає щілина , м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; голосові зв'язки вібрують. Губи і зуби набувають положення наступного голосного звука; кінчик язика відтягнутий від нижніх зубів. . Звук [ґ] створюється при зімкненні двох артикуляторів, унаслідок чого перегороджується шлях повітряному струменю. Тиск повітря при творенні проривних зростає за перешкодою і в певний момент із силою її прориває. Губи і зуби набувають положення наступного голосного звука, голосові зв'язки вібрують.
[М.П.Кочерган “Вступ до мовознавства”; Ю.О.Карпенко “Вступ до мовознавства”]