Тема 1. Методи наукового дослідження мови
-
Метод — система правил і прийомів підходу до вивчення явищ і закономірностей природи, суспільства і мислення; шлях, спосіб досягнення певних результатів у пізнанні і практиці, тобто спосіб організації теоретичного і практичного освоєння дійсності.
ОПИСОВИЙ МЕТОД.
Його мета — дати точний і повний опис мовних одиниць. Суть методу полягає в інвентари-зації та систематизації мовних одиниць. Так, наприк-лад, якщо необхідно дослідити фонетичну систему якоїсьмови, вчений повинен вичленити з мовлення всі звуки,ідентифікувати їх і подати їх повний список (інвентаризувати звуки), відтак класифікувати їх (виділити голосні й приголосні, приголосні поділити на сонорні й шумні, шумні — на дзвінкі й глухі тощо). Цей метод має велике практичне значення, оскільки пов'язує лінгвістику з суспільними потребами. На його основі створено так необхідні описові граматики різних мов і тлумачні, орфографічні, орфоепічні та інші нормативні слов-ники.
ПОРІВНЯЛЬНО-ІСТОРИЧНИЙ МЕТОД.
Його об'єктом є споріднені мови, тобто ті, які мають спільного предка. Головне завдання цього методу — відкриття законів, за якими розвивалися споріднені мови в минулому. За його допомогою можна реконструювати (відтворити) давні не зафіксовані в пам'ятках писемності мовні одиниці — звуки, слова, їх форми і значення.
ЗІСТАВНИЙ МЕТОД. Його об'єктом є вивчення різних мов споріднених і неспоріднених. Мета — шляхом зіставлення виявити спільні, однакові (ізоморфні) й відмінні, специфічні (аломорфні) риси зіставлюваних мов у звуковій, словниковій і граматичній системах.
СТРУКТУРНИЙ МЕТОД. Він застосовується при дослідженні структури мови, а його метою є пізнання мови як цілісної функціональної структури, елементи якої співвіднесені й пов'язані строгою системою відношень і зв'язків. Структурний метод реалізується в чотирьох методиках лінгвістичного дослідження — дистрибутивній, безпосередніх складників, трансформаційній і компонентного аналізу
-
Синхронія — 1) стан мови в певний момент її розвитку, в певну епоху; 2) вивчення мови в цьому стані (в абстракції від часового чинника).
Діахронія — 1) історичний розвиток мови; 2) дослідження мови в часі, в її історичному розвитку.
Індукція (від лат. inductio "наведення") - метод дослідження, згідно з яким на підставі знання про окреме роблять висновок про загальне.
Дедукція (від лат. deductio "виведення") - метод дослідження,згідно з яким на основі загальних положень (аксіом, постулатів, гіпотез) роблять висновки про окремі факти.
[М.П.Кочерган “Вступ до мовознавства”]
Практичне завдання.
Проаналізувавши наведений матеріал, можу зробити такий висновок. Основне коріння слів не змінилося та залишилось подібним на фонетичному, граматичному і лексичному рівнях у слов’янських мовах.
Порівняльно-історичний метод — сукупність прийомів і процедур історико-генетичногодослідження мовних сімей і груп, а також окремих мов для встановлення закономірностей їх розвитку.
Техніка порівняльно-історичного методу складається з двох паралельних процедур: порівняння мовних явищ (причому для цього залучають тільки споріднені мови) і їх розгляд в історичному аспекті.
Основні прийоми порівняльно-історичного методу зводяться до визначення генетичної належності мовних явищ, установлення системи відповідностей і відхилень від них на різних рівнях, моделювання вихідних праформ (архетипів), хронологічної і просторової локалізації мовних явищ і здійснення на цій основі генеалогічної класифікації мов.