2. Виписати корглікон в ампулах.

1.Українська назва: Корглікон 2. Латинська назва: Corgliconum 3. Фармакологічна група: Серцеві глікозиди 4. Механізм дії: Механізм дії корглікону на серце пов'язується із стимуляцією натрієво-калієвого насосу та підвищенням рівня катехоламінів у міокарді, що викликає позитивний інотропний ефект. Крім того, під впливом корглікону знижується активність фосфодіестерази, що призводить до збільшення циклічного аденозинмоно фосфату. 5.Фармакологічний ефект: Серцеві глікозиди посилюють систолічне скорочення серця, подовжують діастолу, уповільнюють ритм серця, знижують збудливість провідної системи серця. Посилення скорочення міокарду в значній мірі покращує кровообіг. 6.Показання для застосування: Гостра та хронічна серцева недостатність, тахісистолічна форма мерехтіння передсердь, суправентрикулярна пароксизмальна тахікардія. 7.Побічна дія: У поодиноких випадках зустрічаються алергічні реакції. Інші побічні ефекти Корглікону в основному пов'язані з його передозуванням чи підвищеною чутливістю пацієнта до серцевих глікозидів. 8.Протипоказання: Корглікон не слід застосовувати при значних органічних змінах серця та судин, ендокардитах, глікозидній інтоксикації, шлуночкові й тахікардії. 9. Форма випуску: Розчин для ін'єкцій. 10.Рецепт:

Rp.: Sol. Corglyconi 0.06%-1ml

D.t.d.N.10 in amp.

S. По 1мл в\в в розчині глюкози.

2. Препарат відноситься до групи нейролептиків,є похідним фенотиазину,надає протиблювотну дію.Вживається в акушерській практиці ,як проти блювотне,в хірургічній – проти блювотне. Визначте препарат.

Відповідь: Аміназін

Виявляє виражену антипсихотичну дію, усуває психомоторне збудження, зменшує почуття страху, агресивність, психомоторну загальмованість. Крім нейролептичного та седативного, має антиеметичний, гіпотермічний, гіпотензивний, антигістамінний і антисеротонін овий ефекти. Блокує центральні та дофамінергічні міжнейронні контакти. Потенціює діюаналгетиків, місцево анестезуючих, снодійних і проти судомних засобів.

5. Основні принципи надання першої допомоги при отруєннях. Наведіть приклади. Екстрена детоксикація – призупинення подальшого всмоктування токсинів.

1) Запобігання всмоктування отрути в організм:

• Промивання шлунка за допомогою зонда, якщо отрута невідома шлунок промивають 0,01-1% розчином перманганат калію, 0,5-2% розчином таніну чи перевареною водою. Якщо отруйна речовина відома, можна застосувати антидот отрути:

Морфін-калію перманганат;

Срібла нітрат-гіпертонічний розчин натрію хлориду;

Кислоти-магнія оксид;

Основи-1% розчин лимонної, оцтової, молочної кислот;

Солі важких металів-збитий яєчний білок, молоко.

• Введення адсорбентів (активоване вугілля у вигляді суспензії).

• Введення сольових проносних (магнезія або натрія сульфат, 2-30 г на ½ склянки води

Не можна використовувати сольові проносні при отруєння кислотами або основами!

• Сифонні клізми.

2) Виведення отрути після всмоктування у кров:

• Метод форсованого діурезу (в/в краплино вводять 1-1,5 л ізотонічного р-ну натрію хлорид або ізотонічного р-ну глюкози, одночасно з сечогінними препарати швидкої дії (фуросемід, лазикс);

• Метод гемосорбції (очищення крові за допомого детоксикатора);

• Гемодіаліз(очищення крові за допомогою апарата «штучна нирка»);

• Перитонеальний діаліз(очищення організму від отрути через очеревину);

• Замісне переливання крові.

3) Специфічна антидотна терапія:

Розрізняють 3 види антидотів:

a) Антидоти , що запобігають всмоктуванню отрут, забезпечують їх зв’язування, нейтралізацію і виведення з організму:

- неспецифічні антидоти контактної дії – активоване вугілля, карболен, ентеросгель;

- специфічні хімічні антидоти;

b) Антидоти, що прискорюють біотрансформацію отрут у неспецифічні продукти розпаду:

- ціанід – глюкоза

- солі важких металів-утілол

- нітрогліцерин-метиловий синій

- натрію тіосульфат-йод, феноли, серцеві глікозиди.

c) Функціональні антагоністи:

- Морфін-нолоксон

- Ациклідин-атропін

- Атропін-піризамін

- Гепарин-протаміну сульфат

- Інсулін-глюкоза

4) Патогенетично (симптоматична) терапія

 При сильному болю- наркотичні анальгетики(морфіну гідро хлорид, промедол, трамадол)

 При помірному-ненаркотичні

 При спастичному болю-спазмолітики(но-шпа, папаверин, атропін сульфат, метацин)

 При пригніченні дихання-стимулятори дихання(етимізол, кордіамін, кофеїн-бензонат натрію)

 При гострій серцевій недостатності-кардіотонічні препарати(строфантин, корглікон)

 При знижені АТ-пресорні препарати(мезатон, адреналін, ефедрин, норадреналін)

 При пригнічені серцевої діяльності-аналептики(кордіамін, камфору, сульфокамфокаїн, етимізол)

 При зупинці серця-адреналін, норадреналін

 При бронхоспазмі-бронхолітики(ін’єкційні: еуфілін, ефедри, адреналін, атропін, платифілін; інгаляційні: ізадрин, фенотерол, сальбутамол)

 При шоку застосовують-протишокові(адреналін, ефедрин, ГКС, антигістамінні препарати, плазмо замінні та мольові розчини.