Контрольні питання:

1. Гуманітарне значення туризму

2. Роль образотворчого мистецтва у формуванні туристського інтересу

3. Роль музики й танців у формуванні туристського інтересу

4. Роль народних промислів у формуванні туристського інтересу

5. Роль історії у формуванні туристського інтересу

6. Роль літератури у формуванні туристського інтересу

7. Роль релігії у формуванні туристського інтересу

8. Роль освіти у формуванні туристського інтересу

Література

Нормативні документи: 1.

Основна: 19,20, 21.

Додаткова: 28, 29, 30, 31.

Інтернет джерела: 33, 34, 40.

Тема 15. Соціопсихологічні аспекти туризму

План

1. Вплив туризму на життя суспільства

2. Типологія туристів

3. Зовнішні фактори, що визначають туристську активність

Вплив туризму на життя суспільства

Туризм у різному ступені робить впливає на життя місцевого населення, його матеріальну й духовну діяльність, систему цінностей, суспільне поводження, інтереси. У регіоні, де спостерігається соціально-культурна активність, де туризм носить традиційний характер і кількість туристів непоступається чисельності місцевого населення, а їхній культурний рівень приблизно однаковий, не відзначається особливого впливу туризму. Однак у ряді промислово розвинених регіонів ріст туризму може привести до значних змін у соціальній структурі, навколишньому середовищі й місцевій культурі. Це явище стало основою вивчення проблеми соціальної взаємодії, викликаного контактом між культурами.

Характер взаємин між туристами й місцевим населенням у значній мірі визначається тим, що й ті, і інші є носіями різних культур, контакт між ними відбувається в момент, коли туристи відпочивають, а місцеве населення працює, і носить тимчасовий характер.

Вплив туризму на життя місцевого населення може бути як позитивним, так і негативним.

До позитивних аспектів варто віднести:

• створення робочих місць;

• збільшення доходів, що веде до підвищення рівня життя місцевого населення;

• прискорення процесу урбанізації, розвиток міських служб, інфраструктури, культурних організацій;

• прискорення соціальних і культурних процесів;

• відродження місцевих культурних цінностей, розвиток народної творчості, традицій, звичаїв, народних ремесел;

• підвищення попиту на сільгосппродукцію й товари місцевого виробництва;

• охорону й відновлення місцевих пам'ятників культури;

• розширення природних комплексів;

• підвищення привабливості регіону;

• пожвавлення місцевого культурного життя.

До негативних аспектів варто віднести:

• поляризацію й комерціалізацію інтересів різних груп населення;

• зростання частки некваліфікованої праці;

• ріст числа відхилень від суспільних норм поводження (алкоголізм, хуліганство, проституція);

• «ерозію» родини (розлучення, легке відношення молоді до життя);

• комерціалізацію культури;

• втрату самобутності конкретного туристського напрямку;

• конфлікти між місцевим населенням і туристами.

Негативний вплив туризму може бути викликаний насамперед його спонтанністю, відсутністю попередньої підготовки й контролю. У таких умовах місцеве населення не має можливості пристосовуватися до змін, що відбуваються.

Прикладом негативного відношення до туристів може служити конфлікт інтересів: місцеві жителі агресивно настроєні проти приїжджих, тому що ті «ловлять їхню рибу, полюють у їхніх лісах» і т.п. Обурення місцевих жителів може бути викликано різницею в матеріальному становищі, системі цінностей, відчуттям соціальної нерівності й так називаною соціальною дискримінацією. У деяких країнах доход місцевих жителів, що працюють у туристській індустрії, набагато вищий, ніж у тих, хто зайнятий в інших сферах. Наприклад, турист може дати молодому посильному один долар як чайові за доставку багажу, у той час як батько посильного заробляє долар важкою працею протягом декількох днів. Така ситуація створює соціальний конфлікт, породжує ілюзію «легких» грошей.

Як позитивні, так і негативні аспекти впливу-туризму на місцеве населення проявляються на різних рівнях - національному, місцевому або індивідуальному. Задоволення туристських потреб не повинне завдавати шкоди соціальним й економічним інтересам населення регіонів і країн відвідування, культурним й історичним цінностям, навколишньому середовищу, природним ресурсам.

Більшості негативних аспектів можна уникнути шляхом комплексного планування розвитку туризму й застосування сучасних методів управління цим процесом (посилення контролю над використанням територій і ресурсів, проведення політики освіти місцевого населення), а також шляхом визначення критеріїв його найбільш ефективних напрямків, які є основою для вибору й послідовного їхнього розвитку.

Типологія туристів

Велике значення в адаптації туриста до «нового» мають його індивідуальні якості. Умовний підбыр типових комбінацій співвідношення «нового» й «знайомого», що становлять певну типологію туристів, дозволяє виділити чотири туристські ролі:

1. Організований масовий турист. Туристський маршрут для нього формується заздалегідь. Організований масовий турист купує пекідж-тур, сприймаючи й розцінюючи його як черговий товар, пропонований для масової реалізації; під час поїздки не приймає майже ніяких рішень. Співвідношення між «новим» й «знайомим» - максимум «знайомого», мінімум «нового».

2. Індивідуальний турист. Маршрут для нього також планується заздалегідь, але не повністю, і в цьому складається головна відмінність індивідуального туриста від організованого масового туриста. Індивідуальний турист частково бере участь у формуванні туру, контролює час поїздки й маршрут, не обмежений рамками групи, всі послуги одержує винятково від туристських організацій. Домінантою є «знайоме», але вже в меншому ступені.

3. Турист-дослідник. Організовує поїздку самостійно, уникає побитих туристських маршрутів, але віддає перевагу комфорту, властивий масовому туризму, при розміщенні, перевезенні й т.п. Турист-дослідник намагається зблизитися з місцевим населенням. Активніше, ніж організований масовий й індивідуальний туристи, відривається від «знайомого», але при певних обставинах завжди готовий повернутися до нього. «Нове» домінує, але існує невелика прихильність до «знайомого».

4. Турист-бурлака. Активно йде від «знайомого», відкидає будь-які форми зв'язку з туристськими організаціями, уважає загальноприйнятий туризм «прісним», позбавленим привабливості. Турист-бурлака схильний усе виконувати самостійно й розраховує тільки на себе. У нього немає фіксованого маршруту, графіка пересування, чіткої мети подорожі. Він повністю поринає в культуру місцевості, по якій подорожує. «Нове» повністю домінує над «знайомим».

Зовнішні фактори, що визначають туристську активність

Туристська активність залежить від ряду факторів, не зв'язаних безпосередньо з туризмом, але впливають на обсяг і форму попиту на туристський продукт. ВТО виділяє зовнішні (екзогенні) фактори, які дають напрямок розвитку туризму й формує спрямованість туристських потоків, а саме:

• демографічні й соціальні зміни;

• розвиток торгівлі;

• зміни в політику, законодавчої й регулятивної оферах;

• економічні й фінансові зміни;

• стан транспортної інфраструктури й сфери інформаційного забезпечення; безпека подорожі.

Демографічні й соціальні зміни проявляються в тім, що все більше число людей воліє виділяти час і гроші на подорож. До основних демографічних і соціальних змін можна віднести:

• старіння населення;

• збільшення числа працюючих жінок;

• тенденцію до пізніх шлюбів;

• зростання частки самотніх людей;

• швидкий ріст числа бездітних сімейних пар у порівнянні ростом народонаселення;

• підвищення сімейного доходу;

• збільшення тривалості оплачуваної відпустки;

• ослаблення імміграційних обмежень;

• тенденцію до зниження вікового цензу відходу на пенсію;

• зростання усвідомлення можливостей туризму.

Старіння населення. Це результат післявоєнного (починаючи з 1945 р.) сплеску народжуваності, її падіння в 60-70-і роки й відповідно зниження чисельності населення у віці 15-25 років, а також підвищення тривалості життя дорослого населення, що проявляє турботу про своє здоров'я, в індустріально розвинених і країнах, що розвиваються. Демографічні показники підтверджують, що люди старшої вікової групи (від 55 до 59 років) починають відігравати важливу роль у міжнародному туризмі, проявляють підвищену туристську активність.

Збільшення числа працюючих жінок, прагнення до кар'єри, тенденція до пізніх шлюбів. Ці зміни впливають на розширення такого сегмента туристського ринку, як «ділові леді».

Збільшення частки самотніх людей і швидкий ріст бездітних родин. Вплив цих змін відбивається на розширенні таких сегментів туристського ринку, як поїздки для «одинаків», з метою відпочинку й у канікулярний час.

Підвищення сімейного доходу. Збільшення туристської активності з ростом сімейного доходу проявляється в тім, під час відпустки люди витрачають багато грошей. Забезпечені туристи середнього віку віддають перевагу активному відпочинку. Модним стає напрямок, що пропонує туристський продукт високої якості.

Збільшення тривалості оплачуваної відпустки. Цей соціальний фактор впливає на збільшення потреби в поїздках по цілям і видам діяльності, а також туристської активності в «середній» й «низький» сезони.

Ослаблення імміграційних обмежень. Очікується, що робоча сила в країнах третього світу досягне 700 млн. чоловік до 2010 р., у той час як чисельність молодого населення в нових індустріальних країнах залишиться на колишньому рівні або навіть зменшиться. За прогнозом робочої групи ВТО, це викличе ослаблення імміграційних обмежень із метою залучення людських ресурсів для підтримки економічного росту в цих країнах. На розвитку туризму це може відбитися в такий спосіб:

• зросте кількість поїздок рабочих-мігрантів між країнами проживания и центрами зайнятості кордоном;

• з’явиться турпродукт, розрахований на специфічні етнічні групи.

Тенденція до зниження вікового цензу відходу на пенсію. Рівень утворення, матеріальний статок, здоров'я й активність дозволяють пенсіонерам, на думку робочої групи ВТО, використати тривалі тури, різноманітний туристський продукт.

Зростання усвідомлення можливостей туризму. Вплив людей один на одного формує загальносвітовий, космополітичний стиль життя. Інтерес до іншої культури викликає бажання подорожувати й одержувати нові знання й враження. З'являється необхідність у новому й різноманітному туристському продукті.

Економічні й фінансові зміни. Туризм чутливий до тому, на якій фазі (підйом або спад) перебуває економіка. Криза 1997-1998 р. позначився на розвитку туризму в багатьох країнах. Зміни валютних курсів також впливають на туристську активність. Уважається, що ріст відносної вартості поїздки за рубіж на 5 % веде до зменшення попиту на виїзний туризм на 6-10 %. Тому зміни курсів основних валют будуть впливати на туристські потоки між країнами із сильними й слабкими валютами.

Стан транспортної інфраструктури й засобів інформаційного забезпечення. Використання більше зроблених видів транспорту, засобів інформаційного забезпечення, а також оформлення турів через комп'ютер спростять організацію поїздок і доставку туристів до місця туристського призначення.

Таким чином, туристські мотиви як істотний компонент попиту й вибору туристського продукту є об'єктом цілого ряду впливів, до числа яких відносяться зовнішні фактори, не пов'язані безпосередньо з туризмом, але що впливають як на обсяг, так і форму попиту й вибір туристського продукту. Тому туристські мотивації варто виявляти й розглядати не в «чистому» виді, а з урахуванням різних факторів впливу.

Ключові слова та поняття теми:

• Внутрішні туристичні мотиви

• Зовнішні туристичні мотиви

• Демографічні фактори

• Соціальні фактори

• Стимули до подорожі