14.5. Оптимальне поєднання ресурсiв

В попереднiх питаннях ми розглянули попит фiрми на один змiнний ресурс. В довготермiновому перiодi фiрма може змiнювати кiлькiсть всiх ресурсiв, якi використовуються у виробничому процесi. Коли фiрма використовує два або бiльше факторiв виробництва, проблема визначення їх оптимальної кiлькостi ускладнюється можливiстю замiни ресурсiв один одним. Для виробника важливим є розв'язання двох взаємопов'язаних завдань:

1) визначити поєднання рiзних необхідних ресурсiв для виробництва будь-якого бажаного обсягу продукцiї з мiнiмальними витратами;

2) визначити поєднання різних необхідних ресурсiв для виробництва певного обсягу продукцiї, при якому фiрма одержує максимальний прибуток.

ПРАВИЛО МIНIМIЗАЦIЇ ВИТРАТ

Як вiдомо з глави 9, фiрма виробляє будь-який необхiдний обсяг продукцiї при поєднаннi ресурсiв, яке забезпечує мiнiмальнi витрати виробництва, коли остання грошова одиниця, затрачена на придбання кожного з ресурсiв, дає однаковий граничний продукт. Iншими словами, витрати на виробництво будь-якого обсягу продукту є мiнiмальними, якщо кожний необхідний для виробництва продукту ресурс купується в кількості, для якої граничний продукт в розрахунку на грошову одиницю вартостi кожного ресурсу, є однаковим. Це правило можна записати математично у виглядi рiвностi:

ГП працi ГП капiталу

Кп_о, Кк_о ; = = ... (14.9)

Ц працi Ц капiталу

де Кп_о, Кк_о – відповідно оптимальні кількості праці і капіталу (при яких мінімізуються витрати виробництва продукції).

ПРАВИЛО МАКСИМIЗАЦIЇ ПРИБУТКУ

Для того, щоб максимiзувати прибуток, що є основним мотивом дiяльностi фiрми, недостатньо лише мінімізувати витрати, оскiльки iснує багато рiзних обсягiв випуску, при яких фiрма може виробляти продукт з найменшими витратами. Проте, як вiдомо, iснує лише один єдиний обсяг виробництва, при якому фiрма одержує максимальний прибуток (це обсяг випуску, при якому граничний дохiд i граничнi витрати фiрми є однаковими).

При вивченнi попиту на окремий змiнний ресурс в питаннi 14.2 було з’ясовано, що кiлькiсть певного ресурсу, яка дозволяє випускати бажаний обсяг продукту з максимальним прибутком, визначається рiвнiстю граничної дохiдностi цього ресурсу i граничних витрат на нього (правило 14.5).

Для виробництва певного продукту фірма використовує різні ресурси. Купуючи ці ресурси з метою максимізації прибутку, вона повинна дотримуватись певного правила: кожний ресурс повинен купуватись в кількості, для якої гранична дохідність кожного ресурсу повинна дорівнювати граничним витратам на цей ресурс:

Кп_о; ГДРпраці = ГВРпраці;

Кк_о; ГДРкапіталу = ГВРкапіталу (14.10)

де Кп_о, Кк_о – відповідно оптимальні кількості праці і капіталу (при яких максимізується прибуток).

Якщо ж ресурс купується на чисто конкурентному ринку ресурсу, то правилом його найбiльш прибуткового використання є рiвність граничної дохiдностi цього ресурсу i його цiни (формула 14.7). Це правило стосується всiх ресурсiв, якi використовуються у виробничому процесi. Тому, в цiлому можна сказати, що при придбаннi ресурсiв на конкурентних ринках фiрма максимiзує свiй прибуток при такому поєднаннi рiзних ресурсiв, при якому кожний ресурс, який приймає участь у виробництвi продукту, затрачається в такiй кiлькостi, при якiй його цiна рiвна граничнiй дохiдностi цього ресурсу:

Кп_о; ГДР праця = Ц працi

Кк_о; ГДР капiтал = Ц капiталу (14.11)

Iншим виразом цього правила є рiвнiсть:

ГДР праця ГДР капiтал

Кп_о; Кк_о; = = 1 (14.12)