Одиниці одиниці

П Пр

Пр надлишок

В Цмін

Цр Цр

А С

Цмак

К₂ Кр К₁ К₂ Кр К₁

Кількість Кількість

Графiк 4-11. Змiни у рентi спожи- Графiк 4-12. Мiнiмальна межа цiни

вачiв i виробникiв при та виникнення надлишку

встановленнi державою

максимальної межі цiни

Що торкається змiн у надлишку виробника, то тi з них, якi залишились на ринку i виробляють К₂ одиниць товару, продаючи його по цiнi Цмак, втрачають надлишок у розмiрi площi прямокутника А. Як наслiдок зниження цiни частина виробникiв вибуває з ринку, в результатi чого втрачається їх рента у розмiрi площi трикутника С. Таким чином, загальнi змiни у надлишку виробника будуть становити (-А) + (-С), що рiвнозначно збиткам виробникiв.

Загальна змiна у рентi споживача i виробника становитиме суму вигоди першого i втрат другого, а саме А - В + (-А - С) = -В - С. Отже, в кінцевому результатi державне встановлення максимальної межi цiни викликало загальнi втрати на величину площi трикутникiв В i С. Цi втрати є бiльш значними за умови нееластичного попиту на товар, оскiльки встановлення максимальної цiни викликає втрати i в рентi споживача, що видно з графiка 4-11: збiльшення ренти споживача на величину, що вiдповiдає площі прямокутника А, перекривається втратами споживчого надлишку на величину площi трикутника В.

Як бачимо, державна полiтика встановлення максимальної цiни має і негативний результат: виникає стiйкий дефiцит продукту, зменшується загальна рента виробника i споживача на величину загальних втрат. Разом з тим iснують i випадки, коли державне втручання в механiзм ринкового цiноутворення може збiльшити добробут споживачiв i виробникiв. Перш за все, це вiдноситься до стану економiки, якiй притаманна iнфляцiя.

У зв'язку з виникненням стiйкого дефiциту товару в умовах встановлення максимальної цiни перед урядом виникають проблеми з його розподiлом. Як розподiлити цей товар: в порядку "живої" черги? Хто бiльше захопить? Кому пощастить? По знайомству, за суспiльним положенням? Для розв'язання проблеми справедливого розподiлу дефiцитного товару уряди багатьох країн вдаються до його нормуванння, а також стимулюють збiльшення виробництва, здiйснюють пряме фiнансування його випуску, стимулюють імпорт дефіцитного продукту, або здійснюють його імпорт за державні кошти.

МIНIМАЛЬНI ЦIНИ. Нижнiй рiвень цiни - це мiнiмальна цiна, встановлена державою, яка перевищує ринкову цiну. До таких цiн уряд вдається тодi, коли ринкова цiна не дозволяє забезпечити необхiдний рiвень доходiв виробникам i постачальникам економiчних ресурсiв. Прикладом такої цiни може бути законодавчо встановлена мiнiмальна зарплата, цiни на сiльгосппродукцiю тощо.

Негативним наслiдком встановлення мiнiмальної цiни є надвиробництво продукції, недовикористання економiчних ресурсiв (зокрема, виникнення безробiття), змiни у вигодах (рентi) споживачiв та виробникiв.

На графіку 4-12 показане виникнення надвиробництва продукту. При ринковiй цiнi Цр величина попиту i величина пропозицiї є однаковими (Кр). При встановленнi урядом мiнiмальної цiни величина пропозиції товару (К₁) є бiльшою за величину попиту (К₂) i виникає надвиробництво товару в розмiрi К₁ - К₂ .

В результатi встановлення мiнiмальної цiни вiдбуваються i змiни в рентi споживачiв i виробникiв, якi вiдображенi на графiках 4-13 i 4-14. Виробники за вищої цiни - на рiвнi Цмiн будуть бажати виробляти продукт в розмiрi К₁, а споживачi бажатимуть купувати продукт в розмiрi К₂.

Якщо виробники будуть виробляти лише в розмiрi попиту на продукт, тобто К₂ (графiк 4-13), то їх надлишок збiльшиться на величину, рiвну площi прямокутника А. Одночасно iз зниженням обсягiв виробництва з Кр до К₂, виробники, якi перестануть виробляти, втратять свої надлишки на величину, рiвну площi трикутника С. Отже, чистi змiни в рентi виробника становитимуть А - С. Що торкається споживачiв, то iз-за вищої цiни частина їх перестане купувати товар, внаслiдок чого величина втрат споживчого надлишку становитиме значення площi трикутника В, а тi, якi далi будуть купувати товар по цiнi Цмiн, втратять частину споживчого надлишку на величину, рiвну площi прямокутника А.

Ціна Ціна

одиниці одиниці

П П Пр

Пр

Цмін Цмін

А В А В

Цр Цр

С

С

Д

К₂ Кр К₁ К₂ Кр К₁

Кількість Кількість

Графiк 4-13. Змiни у рентi спожи- Графiк 4-14. Змiни у рентi спожива-

вачiв i виробникiв чiв i виробникiв при

при встановленi дер- встановленнi мiнiмаль-

жавою мiнiмальної ної межi цiни i вироб-

межi цiни i виробниц- ництвi продукту на

твi продукту на рiвнi К₂ рiвнi К₁

Отже, чистi змiни споживчого надлишку будуть становити: -(А+В), тобто будуть мати мiсце втрати споживчого надлишку. Що торкається загальних змiн в надлишку споживачiв i виробникiв, то вони вимiрюватимуться, як: А-С-А-В, тобто -(С+В). Цей вираз змiн в загальному надлишку вказує на втрати в розмiрi площi трикутникiв В i С.

Проте виробники можуть i не обмежувати виробництво обсягами К₂, а виробляти в обсязi К₁, який вiдповiдає цiнi Цмiн. Змiни в рентi виробника i споживача за такої ситуацiї вiдображенi на графiку 4-14.

При цiнi Цмiн обсяг виробництва становитиме К₁, а обсяг попиту - К₂. Рiзниця мiж ними (К₁ -К₂) показує на величину нереалiзованого виробленого продукту. За таких умов споживачi, якi продовжуватимуть купувати по вищiй цiнi (Цмiн), втратять частину надлишку на величину площi прямокутника А, а тi, якi перестануть його купувати - на величину площi трикутника В. Отже, загальнi змiни в споживчому надлишку становитимуть: -А - В, тобто матимуть мiсце втрати. Що стосується змiни надлишку виробникiв, то тi з них, якi реалiзують продукт в розмiрi iснуючого попиту (К₂) по цiнi Цмiн, збiльшать свої надлишки на величину площi прямокутника А. Зниження збуту продукту виробниками з Кр до К₂ викличе зменшення їх надлишку в розмiрi площi трикутника С. Розширення виробництва з Кр до К₁ при продажi продукту в обсязi К₂ приведе до надвиробництва продукту на величину К₁ - К₂ , внаслiдок чого виробники, якi не зможуть його реалiзувати, будуть нести збитки у розмiрi витрат їх виробництва, якi вiдповiдають площi трапецiї Д. Таким чином, загальнi змiни в надлишку виробникiв вимiрюватимуться А-С-Д. Якщо площа трапецiї Д є великою, то встановлення урядом мiнiмальної цiни викличе втрати ренти виробникiв.

Слiд зазначити, що за умови встановлення вищої вiд ринкової цiни, кожний виробник прагне виробити бiльше продукцiї, сподiваючись повнiстю її реалiзувати. Тому встановлення мiнiмальної цiни викликає надвиробництво продукту. За таких обставин завданням уряду є зменшення цього надлишку. З цiєю метою уряди багатьох країн проводять програми обмеження виробництва продукту, стимулюють збiльшення попиту на надлишкову продукцiю та її експорт, закуповують цi надлишки, що вимагає збiльшення бюджетних витрат. В деяких країнах мали мiсце i випадки знищення надлишкової продукцiї.

Таким чином, встановлення урядом максимальної i мiнiмальної межi цiни позбавляє ринкову економiку механiзму саморегуляцiї попиту i пропозицiї, узгодження iнтересiв покупцiв i виробникiв. Держава повинна взяти на себе розв'язання проблеми надвиробництва чи нормування. Державне регулювання має суперечливi наслiдки. Тому очiкуванi вигоди вiд введення максимальних i мiнiмальних цiн слiд завжди порiвнювати з втратами, якi у зв'язку з цим виникають.

64