
- •Культура в незалежній Україні: пошуки індентичності.
- •Український мистецький авангард 20-30 рр.
- •Харківський університет і харківська інтелігенція другої половини хіх ст.
- •Історичні передумови українського культурного відродження 20-30 рр. Хх ст.
- •Трипільці і проблема витоків української культури.
- •Слобідська Україна як історико-культурний регіон
- •Українська література в період кризи тоталітарного режиму (1950-1980 рр.). Феномен дисидентства і його представники.
- •Розстріляне відродження". Літературна дискусія 1925-1928 рр.
- •Слов'янські культурні джерела. Чи існують залишки язичницьких уявлень у сучасних українців?
- •Українська барокова музика, література та архітектура.
- •Становлення українського кіномистецтва 20-30 рр.
- •Україно-російські культурні взаємини XVII-XVIII ст.
- •Українська література та музичне мистецтво хіх ст. Основні Представники. Суспільно-історичні події
- •Освіта і мистецтво України доби Кийвської Русі.
- •Постать г.С.Сковороди
- •Початок українського культурного відродження. Кирило-Мефодіївське братство. "Руська трійця".
- •Поняття традиційної культури. Тотемізм, анімізм, фетишизм, магія.
- •Український народний календар. Українські обряди та звичаї.
- •Формування української національної свідомості.Суспільна думка другої пол хіх ст. М.Драгоманов, м.Костомаров, і.Франко.М.
- •Києво-Могилянська академія і її значення для української культури.
- •Роль т.Г. Шевченка у становленні української культури.
- •Вплив християнства на розвиток української культури.
- •.І.П. Котляревський і нова українська література.
- •Українська усна народна творчість.
- •Етнографічне районування етнічної території України.
- •Українські промисли та ремесла.Розвиток ремесел та промислів.
- •Українське козацтво як культурно-історичний феномен.
- •16. Слов'янські культурні джерела.
Поняття традиційної культури. Тотемізм, анімізм, фетишизм, магія.
Традиційна культура - це культура, в якій регуляція здійснюється на підставі звичаїв, традиції, установлень. Традиційна культура поширена в суспільствах, у яких зміни непомітні для життя одного покоління - минуле дорослих стає й майбутнім їхніх дітей. Тут панує всеперемагаючий звичай, що зберігається, і традиція, що передається з покоління в покоління. Традиційна культура органічно сполучає в собі усі складові елементи, людина не почуває розладу із суспільством. Ця культура споріднена з природою, єдина з нею. Такий тип суспільства орієнтований на збереження самобутності, культурної своєрідності.. Джерело знань і умінь - старше покоління.
Тотемізм — віра в тварину або рослину, яку древні люди вважали предком роду, з яким зв'язували своє існування і благополуччя. Частіше за все тотем був твариною, рослиною — рідше. Тотему приписувалися надприродні можливості, йому поклонялися. Тотемізм набув значного поширення, його відмічають у всіх народів на родоплеменній стадії розвитку. Багато які племена індіанців Північної Америки в момент появи там європейців носили імена своїх тотемів. У світі тотемів звичними були такі самоназви, як «люди-леопарди», «люди-антилопи». Відгомони тотемізму легко можна побачити в світі фольклору. У чарівних казках тварини мають надзвичайні здібності. Вони часто уподібнюються людині, стаючи її другом, заступником. До часу тотемізму сходять, очевидно, і живучі перекази про «перевертнів».
Анімізм — віра в існування душі і духів, які керують матеріальним світом. У теорії релігії концепція духовного домінує над концепцією матеріального: наприклад, душа, як безтілесна копія тіла, може існувати самостійно як при житті, так і після нього. Анімізм це також вірування первісних людей, віра в існування духів, одухотворення сил природи, тварин, рослин і предметів, приписування їм розуму, дієздатності і могутності. Звідси виникають погребальний культ, культ предків і розвиток вірувань в загробне існування душі, потойбічне життя. Анімізм тісно пов'язаний з практикою табу (заборони на певні дії, що стосується якоїсь істоти або предмету). Згідно з цими віруваннями, кожна річ в світі має душу або дух. Намагання підкорити сили природи призвело до появи чорної та білої магії.
Фетишизм — одна із ранніх форм релігійних вірувань; поклоніння предметам неживої природи — фетишам, які є нібито наділені чудодійною силою. Зокрема, чудодійною силою народна уява наділяла певні види каміння, яке нібито лікує від хвороб. Яскравим прикладом фетишизму у сьогоденні є носіння різноманітних амулетів, оберегів тощо.
Магія — сукупність прийомів і обрядів, що мають чудодійну силу; дії і обряди, що здійснюються з метою вплинути надприродним шляхом на явища природи, тварин або людину. Магія по своїх цілях була дуже різноманітна: лікувальна (складаюча до цього часу один з розділів народної медицини — змови, шепотіння), шкідливоносна (надіслання «псування», «вроки»), любовна («причарування»), промислова (забезпечення успіху полювання), аграрна («стимулювання» сил родючості) і інша. Виконавцями магічних обрядів звичайно були особливі люди — знахарі, чаклуни, шамани. Їм приписувалася особлива здатність спілкуватися з надприродними силами, впливати на них за своїм бажанням, подорожувати в потойбічний світ.