51. Вимоги щодо підвищення ефективності виробництва. Фонди нагромадження та споживання. Поняття рівня життя населення.

При обгрунтуванні та аналізі всіх показників економічної ефективності враховуються фактори підвищення ефективності виробництва за основними напрямками розвитку і вдосконалення виробництва.

Найважливішими факторами підвищення ефективності виробництва тут виступають: · Прискорення науково-технічного прогресу, підвищення технічного рівня виробництва, виробленої і освоюваної продукції (підвищення її якості), інноваційна політика; · Структурна перебудова економіки, її орієнтація на виробництво товарів народного споживання, конверсія оборонних підприємств і галузей, удосконалення відтворювальної структури капітальних вкладень (пріоритет реконструкції і технічного переозброєння діючих підприємств), прискорений розвиток наукомістких, високотехнологічних галузей; · Вдосконалення розвитку диверсифікації, спеціалізації і кооперування, комбінування і територіальної організації виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці на підприємствах і в об'єднаннях; · Роздержавлення і приватизація економіки, вдосконалення державного регулювання, господарського розрахунку та системи мотивації до праці; · Посилення соціально-психологічних факторів, активізація людського чинника на основі демократизації і децентралізації управління, підвищення відповідальності і творчої ініціативи працівників, всебічного розвитку особистості, посилення соціальної спрямованості у розвитку виробництва (підвищення загальноосвітнього і професійного рівня працівників, поліпшення умов праці та техніки безпеки, підвищення культури виробництва, поліпшення екології).

Фонд нагромадження — частина доходу, використовувана на приріст виробничих і невиробничих основних фондів, також для створення страхових запасів і резервів. Основна його частина направляється на розширення і якісне удосконалювання основних фондів і оборотних коштів сфери матеріального виробництва, утворить фонд виробничого нагромадження і використовується на реконструкцію діючих і будівництво нових підприємств, модернізацію і відновлення виробничого апарата; інша — утворить фонд невиробничого призначення нагромадження, що впливає на життєвий рівень населення через приріст основних невиробничих фондів (житлові будинки, школи, лікарні, інші об'єкти соціальної інфраструктури). Фонд споживання підприємства - сукупність прямих і непрямих виплат працівникам підприємства (фірм, установ і організацій) незалежно від їхньої організаційно-правової форми і форми власності. У нього включаються суми, нараховані на оплату праці всім працівникам підприємства (фонд оплати праці), доходи (дивіденди, відсотки) по акціях членів трудового колективу і їх внесків у майно підприємства; сума наданих підприємством трудових і соціальних пільг, включаючи матеріальну допомогу. До трудових і соціальних пільг працівників відносяться, зокрема: оплата додатково наданих за договором колективному відпусток (понад передбачений законодавством); надбавка до пенсій і одноразові допомога ветеранам праці, що іде на пенсію; компенсація подорожчання вартості харчування в їдалень, буфетах, профілакторіях (за пільговими цінами чи безкоштовно), а також дітям, що знаходяться в дитячих дошкільних установах і оздоровчих таборах; оплата путівок працівникам і їхній дітям на лікування, відпочинок, екскурсії і подорожі й ін. Рівень життя населення — це одна з найважливіших соціальних категорій, що формується під впливом взаємодії всіх суб'єктів економічних відносин. Його підвищення (соціальний прогрес) має бути пріоритетним напрямом державної соціально-економічної стратегії, зокрема спрямованої на реалізацію засад соціально орієнтованої ринкової економіки.

Цю категорію можна розмежувати на три взаємозалежні поняття: умови життя, власне рівень життя, якість життя.

Умови життя (середовище існування) — це сукупність показників, які характеризують розселення, екологію, умови життя, умови праці, розподіл бюджету часу, наявність закладів охорони здоров'я, освіти, побутового та комунального обслуговування, торгівлю, транспорт, зв'язок і систему комунікацій, культуру обслуговування тощо.

Власне рівень життя — це рівень споживання матеріальних і нематеріальних благ та послуг.

Якість життя — ступінь відповідності умов і рівня життя певним стандартам чи нормативам.

Згідно з нормативами чи стандартами виокремлюють такі рівні життя населення:

• умови життя;

• власне рівень життя;

• якість життя: достаток, нормальний рівень життя, бідність, злиденність.