- •1. Економіка праці, як наука, її місце у системі економічних наук. Завдання дисципліни.
- •2. Організація праці. Класифікація робочих місць.
- •Класифікація робочих місць:
- •4. Поняття праці. Її характер, кількісні, якісні, економічні та соціальні характеристии в умовах ринкової економіки.
- •5. Об”єкти та суб”єкти управління персоналом. Мотивація та стимулювання праці.
- •6. Планування фонду заробітної плати. Середня заробітна плата. Співвідношення темпів її зростання з темпами росту продуктивності праці.
- •7. Поняття рівня життя населення. Фонди нагромадження та споживання.
- •8. Населення України: структура і розміщення. Відтворення та рух населення.
- •9. Соціальне партнерство. Демократизація управління виробництвом.
- •10. Соціальна політика в Україні. Пенсійне законодавство України.
- •11. Фактори підвищення продуктивності праці, їх класифікація.
- •12. Характеристика трудових ресурсів України. Мобільність населення ( демографічна та соціальна).
- •До трудових ресурсів належать:
- •13. Продуктивність праці, її фактори та резерви.
- •14. Організація праці. Класифікація робочих місць. Умови праці.
- •15. Заробітна плата. Державне регулювання з/пл.
- •16. Елементи соціального захисту населення в Україні. Соціальне страхування.
- •17. Споживчий бюджет, його види (фізіологічний, соціальний).
- •18. Розширене, просте та звужене відтворення населення. Показники використання трудових ресурсів.
- •19. Форми і системи оплати праці. Преміювання працівників.
- •20. Зайнятість населення. Державна політика зайнятості. Поняття та види безробіття.
- •22. Соціальний захист населення.
- •23. Регулювання робочого часу і відпочинку. Норми праці, методи її нормування і вдосконалення.
- •24. Ринок праці. Практичне значення двоїстості ринку праці.
- •25. Регулювання зайнятості. Статус безробітного. Система органів зайнятості.
- •26. Безробіття. Поняття, види та рівень його. Закон Оукена.
- •27. Нормативи праці. Їх значення і класифікація. Регулювання міри праці.
- •28. Соціальний захист населення України в ринкових умовах.
- •29. Сегментація ринку праці. Елементи ринку праці. Особливості ринку праці в Україні.
- •30. Сутність заробітної плати. Вплив інфляції на динамику зар.Плати.
- •31. Значення продуктивності.
- •32. Вплив нтп на підвищення продуктивності праці.
- •33. Вартість робочої сили та її структура. Ціна робочої сили.
- •34. Поняття прожиткового мінімуму. Мінімальний споживчий бюджет (мсб).
- •35. Структура та функції заробітної плати.
- •36. Сутність тарифної угоди на виробничому рівні.
- •37. Сутність соціального партнерства.
- •38. Тарифна сітка.Тарифна ставка.
- •39. Сутність і мета соціальної політики.
- •40. Основні трудові показники.
- •41. Основні напрями соціальної політики в Україні.
- •Основні напрямки соціальної політики:
- •42. Розробка і планування фонду оплати праці.
- •43. Розробка балансу робочого часу.
- •44. Колективні форми організації праці.
- •45. Методи управління персоналом.
- •46. Функції ринку праці.
- •47. Структура та функції заробітної плати.
- •48. Сутність і структура фондів нагромадження і споживання.
- •49. Основні показники рівня життя.
- •50. Резерви продуктивності праці, їх класифікація.
- •Ознаки та їх види резервів:
- •51. Вимоги щодо підвищення ефективності виробництва. Фонди нагромадження та споживання. Поняття рівня життя населення.
- •52. Мета і завдання управління персоналом. Кадрова політика організації. Адаптація кадрів.
- •53. Організація праці. Класифікація робочих місць. Умови праці.
- •Класифікація робочих місць:
- •54. Аналіз і планування трудових показників: чисельності працівників, продуктивності праці.
- •55. Формування робочої сили. Людський капітал. Якість і конкурентоспроможність робочої сили. Ефективність використання трудових ресурсів.
- •56. Державна політика зайнятості. Конкуренція повної, глобальної, примусової та добровільної зайнятості. Система органів і служб зайнятості України, законодавство України про зайнятість.
- •Склад служби
49. Основні показники рівня життя.
Рівень життя - це соціально-економічна категорія, яка відображає ступінь розвитку і задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб населення, а також умови в суспільстві для розвитку і задоволення цих потреб.
Потреби людей різноманітні. Потреба - це необхідність в життєвих засобах, яка набуває специфічної форми відповідно до культурного рівня та особистих якостей індивіда. У зв'язку з цим і різний набір потреб кожної людини. Для визначення ступеня задоволення потреб фактичне споживання товарів і послуг співвідносять з мінімальними і раціональними стандартами їх споживання.
Згідно з рекомендаціями МОП рівень життя відображають такі показники: обсяг фонду споживання на душу населення, реальні доходи, тривалість життя, освіта; обсяг споживання важливих продуктів у натуральному виразі, забезпеченість житлом, комунальними і соціальними послугами, транспортом і зв'язком; охорона здоров'я, соціальне забезпечення. Виходячи з міжнародних норм необхідно також враховувати: зайнятість і умови праці, чинні соціальні гарантії, демографічні, екологічні умови, домашнє майно. Необхідно брати до уваги поширення негативних соціально-економічних явищ: інфляцію, безробіття, бідність, злочинність, дискримінацію в різних її проявах.
Рівень життя визначають в цілому по країні, по окремих територіях та соціальних групах. світовій практиці для характеристики рівня життя використовується такий інтегральний показник, як індекс людського розвитку, котрий включає три індикатори: національний або валовий внутрішній продукт на душу населення (ВВП), тривалість життя, рівень освіти населення. Ці величини співвідносяться з найвищими світовими рівнями цих показників.
50. Резерви продуктивності праці, їх класифікація.
Резерви зростання продуктивності праці - це можливості більш повного використання продуктивної сили праці, усіх факторів підвищення її продуктивності за рахунок удосконалювання техніки, технології, поліпшення організації виробництва, праці управління. Резерви тісно пов'язані з факторами зростання продуктивності праці. Якщо той чи інший фактор розглядати як можливість, то використання пов'язаного з ним резерву - це процес перетворення можливості в дійсність.
Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.
Резерви підвищення продуктивності праці безмежні, як і науко- технічний прогрес, удосконалення організації виробництва, праці й управління. Тому в кожній конкретний період треба використовувати ті резерви, що дають максимальну економію праці за мінімальних витрат.
Резерви зростання продуктивності праці класифікують за різними ознаками: за часом використання, за ознаками можливості їхнього використання, за напрямками роботи, за місцем виявлення і використання.
Ознаки та їх види резервів:
• За часом використання: а) поточні резерви: можуть бути використані залежно від реальних можливостей протягом місяця, кварталу або року.
б) перспективні резерви: їхнє використання передбачається в перспективі через рік або декілька років згідно з довгостроковими планами підприємства.
• За ознаками можливостей: а) резерви запасу: наприклад, недовикористання устаткування чи потужності зі змінності роботи, вивчені, але ще не впроваджені передові методи праці.
б) резерви втрат: втрата робочого часу (внутрішньозмінні і цілоденні простої, прогули і всі не передбачені планом неявки на роботу; непродуктивні витрати праці), брак, перевитрата палива.
• За напрямками роботи: а) соціально-економічні: визначають можливості підвищення якості використовуваної робочої сили;
б) матеріально-технічні: визначають можливості застосування більш ефективних засобів виробництва;
в) організаційно-економічні: визначають можливості удосконалення об'єднання робочої сили і засобів виробництва.
• За місцем виявлення і використання: а) народногосподарські: більш багаті природні ресурси і їхнє комплексне використання.
б) галузеві: спеціалізація підприємств, концентрація і комбінування виробництва, удосконалювання техніки і технології і ін.
в) внутрівиробничі: крім поділу на поточні і перспективні, вони ще поділяються на дві групи: резерви зниження трудомісткості продукції і резерви кращого використання сукупного робочого часу.