Розділ 1 теоретичні засади інвестиційної та інноваційної діяльності підприємства

1.1. Сутність, класифікація і структура інвестиційної та інноваційної діяльності підприємства

В умовах глобалізації та жорсткої конкурентної боротьби підприємства повинні приділяти особливу увагу інвестиційно-інноваційному розвитку, адже він впливає на рівень ефективної діяльності підприємств.

Недосконалість ринку та законодавчої бази свідчать про наявність значних проблем управління, що виступають головними факторами гальмування інвестиційно-інноваційного розвитку вітчизняних підприємств [1, с. 156].

У вітчизняній і зарубіжній науковій літературі є ряд визначень поняття інвестицій . Найбільш поширеними, є такі поняття інвестицій:

- це витрати, спрямовані на створення нових, реконструкцію і розширення діючих основних фондів, що функціонують у галузях матеріального виробництва та невиробничої сфери [2].

- це всі види цінностей , що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності , в результаті якої утворюється прибуток (дохід) або досягається соціальний , екологічний ефект [3];

- це використання грошей для отримання великих грошей , для отримання прибутку або досягнення приросту капіталу, або того й іншого [4];

- обмін задоволення сьогоднішніх потреб на задоволення їх у майбутньому за допомогою інвестування благ [5];

- це витрати на виробництво та накопичення засобів виробництва і збільшення матеріальних запасів [6];

- це поточний приріст цінності капітального майна в результаті виробничої діяльності даного періоду; частину доходу за даний період , яка не була використана для споживання [7].

Поняття "інновації" як економічної категорії ввів у науковий обіг австрійський економіст І. Шумпетер. Він вперше розглянув питання нових комбінацій виробничих факторів і виділив п'ять змін у розвитку, тобто питань інновацій:

- використання нової техніки, технологічних процесів або нового ринкового забезпечення виробництва;

- впровадження продукції з новими властивостями;

- використання нової сировини ;

- зміни в організації виробництва і його матеріально - технічного забезпечення;

- поява нових ринків збуту.

Інноваційна діяльність - це діяльність, спрямована на пошук і реалізацію інновацій в цілях розширення асортименту і підвищення якості продукції , вдосконалення технології та організації виробництва.

Інноваційна діяльність включає: виявлення проблем підприємства, здійснення інноваційного процесу та організацію інноваційної діяльності

[1, c. 115].

Все розмаїття інновацій можна класифікувати по ряду ознак .

1 . За ступенем новизни:

- радикальні (базисні) інновації - реалізують відкриття, великі винаходи і стають основою формування нових поколінь і напрямків розвитку техніки і технології;

- поліпшуючі інновації - реалізують середні винаходи ;

- модифікаційні інновації - спрямовані на часткове поліпшення застарілих поколінь техніки і технології, організації виробництва.

2. По об'єкту застосування:

• продуктові інновації - орієнтовані на виробництво і використання нових продуктів (послуг) або нових матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих;

• технологічні інновації - націлені на створення і застосування нової технології;

• процесні інновації - орієнтовані на створення і функціонування нових організаційних структур, як всередині фірми, так і на міжвиробничому рівні;

• комплексні інновації - представляють собою поєднання різних інновацій.

3 . За масштабами застосування:

• галузеві;

• міжгалузеві;

• регіональні;

• в рамках підприємства (фірми).

4. З причин виникнення:

• реактивні (адаптивні) інновації - забезпечують виживання фірми, як реакція на нововведення, здійснювані конкурентами;

• стратегічні інновації - це інновації, реалізація яких носить попереджуючий характер з метою отримання конкурентних переваг у перспективі.

5. За ефективністю:

• економічна;

• соціальна;

• екологічна;

• інтегральна [1, c. 113,114].

Крім того, залежно від конкретної мети інвестора розрізняють такі типи інновацій:

• товарна інновація - введення нового продукту;

• технологічна інновація - введення нового методу виробництва;

• ринкова інновація - створення нового ринку товарів або послуг;

• маркетингова інновація - освоєння нового джерела постачання сировини або напівфабрикатів;

• управлінська інновація - реорганізація структури управління;

• соціальна інновація - впровадження заходів щодо покращення життя населення;

• екологічна інновація - впровадження заходів щодо охорони навколишнього середовища.

Ефективність використання інвестицій залежить від їхньої структури. Під структурою інвестицій розуміється їх складу за видами і напряму використання, а також питома вага в загальному обсязі інвестицій.

Розрізняють такі види структур інвестицій:

- технологічна - показує склад витрат на будівельно-монтажні роботи, придбання машин, обладнання;

- відтворювальна - характеризує розподіл і співвідношення інвестицій за формами відтворення основних виробничих фондів, показує частку капітальних вкладень, що направляється на реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств, нове будівництво, модернізацію виробництва;

- територіальну структуру - розподіл і співвідношення по територіях, регіонами, областями країни;

- галузева - розподіл і співвідношення капітальних вкладень по галузях промисловості та економіки, ступінь збалансованості і пропорційності у розвитку галузей;

- за джерелами фінансування - відображає їх розподіл і співвідношення в розрізі джерел фінансування: власних і залучених коштів;

- за видами власності - розподіл і співвідношення капітальних вкладень в розрізі форм власності: державної, приватної, муніципальної, спільної, іноземній.

Інвестиції можна класифікувати за наступними критеріями:

1) по об'єктах вкладень:

- в реальні кошти (земля, будівлі, верстати, обладнання та інші основні засоби). Подібні інвестиції прийнято називати капітальними вкладеннями;

- у фінансові засоби (насамперед у цінні папери, а також у валюту, страхові поліси та інші фінансові інструменти);

- в нефінансові засоби (дорогоцінне каміння, дорогоцінні метали, предмети колекціонування та ін.);

- в нематеріальні цінності (інтелектуальна власність, освіта, перепідготовка кадрів, охорону здоров'я, наукові розробки тощо);

2) за строками вкладень:

- короткострокові (вкладення на період не більше 1 року);

- довгострокові (вкладення на період понад 1 року);

3) по стратегічним цілям:

- прямі (у цінні папери з метою отримання права керування фірмою емітентом, а також безпосередньо у виробництво);

- портфельні (придбання цінних паперів для отримання прибутку, але без права керування фірмою емітентом);

4) за формами власності інвестора:

- державні (вкладення коштів органами влади федерального, субфедерального та місцевого рівня, органами державних бюджетних та позабюджетних фондів, державними та муніципальними унітарним підприємством);

- приватні (вкладення коштів фізичними особами, а також організаціями недержавної форми власності);

- іноземні (вкладення, здійснювані іноземними державами, юридичними та фізичними особами).

Аналіз структури інвестицій має важливе значення, бо дозволяє виявити тенденції у використанні інвестицій і розробити ефективну інвестиційну політику [8].

Т. Гринько розглядає інноваційний потенціал, як сукупність природних і трудових ресурсів, організаційних та інформаційних компонентів, матеріальних умов, що функціонують як єдине ціле в умовах впливу факторів зовнішнього середовища з метою вирішення завдань інноваційної діяльності [9, с. 56].

Складові інноваційного потенціалу:

- інтелектуальні ресурси (патенти, ліцензії, технологічна документація тощо);

- матеріальні ресурси - технологічне та лабораторне устаткування;

- фінансові ресурси - власний, позичковий, венчурний капітал тощо;

- трудові ресурси - кваліфіковані кадри;

- інфраструктурні ресурси - техніко-технологічні підрозділи, патентно-правові відділи тощо [10].

Конкурентоспроможний інноваційний потенціал полягає у взаємодії таких економічних відносин за яких реалізовується активне інноваційне функціонування підприємств. Отже, повинно існувати таке середовище, що забезпечить підтримку учасників ринку, а це стає можливим завдяки участі держави у інвестиційно-інноваційних відносинах [11, с. 315].

Сприятливі передумови для інноваційного розвитку досягаються завдяки ресурсозабезпеченості підприємства. Екстенсивний шлях розвитку економіки призводить до неефективного використання ресурсів, а внаслідок цього – нестачі ресурсів. Бережне використання ресурсів забезпечує формування конкурентоспроможного інноваційного потенціалу, що стимулює розвиток суб’єктів господарювання [12, с. 457].

Підприємницька та інноваційна діяльність не обов'язково повинна проводитися на постійній основі , тим більше в малих підприємствах , де така постановка справи найчастіше неможлива . Однак необхідно призначити працівника , персонально відповідального за успіх інновацій . Він повинен відповідати за своєчасне виявлення і заміну застарілої продукції , техніки , технології, за всебічний аналіз виробничо-господарської діяльності , рентгенограму бізнесу , за розробку інноваційних заходів . Працівник , відповідальний за інноваційну діяльність , повинен бути обличчям досить авторитетним на підприємстві [13] .

Інвестиційні та інноваційні процеси слід розглядати не окремо, а в комплексі, що призводить до необхідності побудови інноваційно-інвестиційної моделі, яка поєднує інвестиційні та інноваційні принципи, методи та механізми реалізації, критерії прийняття інноваційно-інвестиційних рішень [14].