87. Кошторис витрат на виробництво: загальна характеристика

Кошторис витрат — це зведений план усіх витрат підприємства (або підрозділу) на майбутній період виробничо-господарської діяльності, незалежно від того відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Кошторис визначає загальну суму витрат виробництва по видах ресурсів, що використовуються, стадіях виробничої діяльності, рівнях управління підприємством та іншими напрямами витрат. В кошторис включають витрати основного та допоміжного виробництва, що пов’язані з виготовленням та продажем продукції, товарів і послуг, а також на утримання адміністративно-управлінського персоналу, виконання різних робіт і послуг, зокрема і таких, які не стосуються основної виробничої діяльності підприємства.

Примітки: 1. Планування видів витрат здійснюється в грошовому вираженні на передбачені в річних проектах виробничі програми, цілі та завдання, вибрані економічні ресурси і технологічні засоби їх виконання. (При цьому всі планові завдання та показники конкретизуються на підприємстві у відповідних кошторисах, що включають вартісну оцінку витрат і результатів);

2. Кошториси є основною формою планування витрат підрозділів підприємства (його центрів відповідальності). Такі кошториси охоплюють усі витрати підрозділу на виробництво продукції (надання послуг) за плановий період незалежно від ступеня її готовності;

3. У підрозділах з коротким виробничим циклом виготовлення продукції кошторис і виробнича собівартість кінцевої продукції за певний період, як правило, збігаються;

4. Кошторис — структурно — може формуватись за статтями або елементами витрат. При цьому:

— постатейний кошторис — забезпечує узгодженість з кошторисом непрямих витрат (загальновиробничими витратами), і калькуляціями на окремі вироби підрозділу;

— кошторис за елементами витрат — показує їх ресурсну структуру, матеріало-, зарплато- і капіталомісткість виробництва. Крім того, він чітко “ув’язує” витрати підрозділу (цеху) вцілому з витратами його структурних одиниць (дільниць, робочих місць);

5. На практиці для центрів відповідальності високого рівня домінує постатейна структура кошторисів.

88. Основні методи розробки кошторису витрат на виробництво та їх загальна характеристика

1. Кошторисний метод. В основі даного методу лежать розрахунки витрат в масштабі всього підприємства за даними всіх інших розділів плану. Порядок визначення кошто-рисних витрат переважно такий:

1. Витрати на основні матеріали, напівфабрикати і комплектуючі вироби. Встановлюються на основі плану річної потреби певних матеріальних ресурсів. В кошторис включаються тільки ті витрати, котрі протягом планового періоду будуть використані та підлягають списанню на виробництво продукції. При цьому зміна залишків складських запасів не враховується;

2. Витрати на допоміжні матеріали. Приймаються на основі річних планів їх потре-би. До складу цих витрат відносять і вартість купівельних інструментів та малоцінного господарського інвентарю, що використовуються в плановому періоді;

3. Вартість палива. Планується незалежно від того, чи використовується воно для технологічних, чи для господарсько-побутових потреб. При визначенні цього елемента витрат не враховуються зміни залишків даних ресурсів;

4. Вартість енергії. Включається в кошторис витрат окремим елементом тільки в тому випадку, якщо підприємство купує її у зовнішніх постачальників;

5. Заробітна плата (основна і додаткова) усіх категорій персоналу. Визначається за діючими тарифними ставками та окладами з врахуванням складності робіт, чисельності персоналу та його кваліфікації;

6. Відрахування на соціальні заходи. Склад даного елемента визначено п. 24 П(С)БО 16 “Витрати”, а сума обчислюється у встановлених відсотках від фонду оплати праці;

7. Амортизаційні відрахування. Об’єктом амортизації є будь-які основні засоби (крім землі), нематеріальні активи та інші необоротні матеріальні активи. Загальний розмір амортизаційних відрахувань залежить від обраного методу нарахування амортизаційних відрахувань;

8. Інші витрати. До них відносять витрати, що непередбачені в попередніх статтях кошторису.

2. Зведений метод. Суть методу полягає в тому, що попередньо визначаються загальні витрати цехів основного та обслуговуючого виробництва, які потім зводяться в єдину систему. В цеховий кошторис витрат включають наступні статті:

1. Сировина та основні матеріали;

2. Паливо та енергія на технологічні потреби;

3. Оплата праці виробничих робітників;

4. Відрахування на соціальні заходи;

5. Амортизація;

6. Загальновиробничі витрати:

— послуги підрядних організацій з ремонту основних засобів;

— послуги підрядних організацій з утримання основних засобів;

— оплата праці робітників, зайнятих ремонтом і експлуатацією основних засобів;

— відрахування на соціальні заходи з фонду оплати праці даної групи робітників;

— витрати на охорону праці і техніку безпеки;

— оплата праці загальноцехового персоналу;

— відрахування на соціальні заходи з оплати праці загальноцехового персоналу;

— витрати на придбання малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Примітка: Наведений перелік статей є загальним для переважної більшості цехів підприємства, хоч можливі і деякі відхилення, пов’язані з специфікою діяльності цеху (енергетичний, транспортний, ремонтний тощо).

3. Калькуляційний метод. Ґрунтується на використанні виконаних розрахунків або калькуляцій собівартості всіх без винятку видів продукції, робіт чи послуг, що передбачені в річній виробничій програмі підприємства, а також залишків незавершеного виробництва і витрат майбутніх періодів. На основі таких розрахунків собівартості окремих виробів з врахуванням річних обсягів виробництва розробляють “шахматну” відомість, яка вміщає всі економічні елементи і калькуляційні статті витрат як основного, так і допоміжного виробництва. Після складання “шахматної” таблиці витрат розробляється уточнена загальна таблиця або зведений кошторис витрат, що плануються на підприємстві.

Примітки: 1. Складання кошторисів здійснюється за центрами відповідальності, а також при плануванні різних комплексних статей витрат, які можуть бути сформовані тільки вцілому по підприємству, або окремих підрозділах (відповідно до цього розрізняють кошториси загальновиробничих та адміністративних витрат, витрат на збут продукції, витрат операційної діяльності тощо);

2. Кошторис витрат операційної діяльності є заключним етапом всіх розрахунків і складається за елементами передбаченими у п. 21 П(С)БО 16. Цей кошторис дає змогу укрупнено оцінити структуру витрат підприємства і, тим самим, визначити основні напрями зниження витрат.