83. Планування витрат підприємства: мета, основні завдання та показники, вихідні дані

Мета планування собівартості продукції — економічно обґрунтовано визначити величину витрат, необхідних у плановому періоді для виробництва усієї продукції підприємства (згідно його виробничої програми).

Мета розробки плану витрат підприємства — визначити економічно обґрунтовані витрати у плановому періоді пов’язані з:

— з виробництвом продукції підприємства в асортименті та обсягах визначених виробничою програмою;

— здійсненням загальногосподарського управління підприємством;

— виконанням господарських операцій зі збуту продукції;

— сплатою податків та інших обов’язкових платежів;

— здійсненням капітальних інвестицій;

— виконанням господарських операцій у сфері фінансової діяльності.

Основні завдання процесу планування витрат підприємства:

— визначити вартість ресурсів, необхідних для кожного виду (напряму) діяльності, за переліком об’єктів, а також підприємства вцілому;

— розрахувати виробничу собівартість кожного виду продукції, робіт, послуг за структурними підрозділами та підприємства вцілому;

— обчислити загальний обсяг витрат підприємства у плановому періоді, пов’язаних з його господарською діяльністю.

Основні показники планових розрахунків :

— абсолютна величина витрат на виробництво продукції (її сума на плановий або звітний період);

— відносна величина витрат на виробництво продукції;

— динаміка витрат на виробництво продукції.

Примітка: Показники розраховуються для одиниці або загального обсягу випуску продукції.

Вихідні дані для планування витрат:

— планові обсяги виробництва в натуральному і вартісному вираженні;

— норми витрат матеріальних ресурсів для здійснення виробничо-господарської діяльності та розрахунок потреби в ресурсах у натуральному вираженні;

— ціни на матеріально-технічні ресурси та послуги сторонніх організацій, необхідні для виробничо-господарської діяльності підприємства;

— норми затрат праці, чисельність персоналу та фонд оплати праці;

— економічні нормативи: норми амортизаційних відрахувань, ставки відрахувань на соціальні заходи та податкові платежі тощо;

— плани організаційно-технічних заходів щодо економії матеріальних цінностей, поліпшення використання кадрового і виробничого (необоротних активів) потенціалу;

— обсяги капітальних інвестицій для реалізації програми розвитку підприємства.

84. Класифікаційна характеристика витрат підприємства (– за ступенем однорідності; – за способом обчислення; – в залежності від зв’язку витрат з обсягом виробництва; – за участю у виробничих процесах)

. Класифікаційна характеристика витрат підприємства

Загальна класифікація витрат:

1) за ступенем однорідності:

— елементні — це витрати, які однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними та неподільними (матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування та деякі інші);

— комплексні — це витрати які є різнорідними за складом та охоплюють кілька елементів витрат. Їх групують за економічним призначенням у процесі калькулювання та організації внутрішнього економічного управління (витрати утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничі, адміністративні витрати);

2) за способом обчислення (віднесення) витрат на окремі види продукції:

— прямі — це витрати, що прямо (безпосередньо) пов’язані з виготовленням певного виду продукції та можуть бути прямо обчислені (віднесені) на її одиницю на підставі первинних документів. Прямі витрати переважно нормують на одиницю продукції (витрати матеріалів, оплата праці робітників-відрядників тощо). Якщо виробляється один вид продукції, уві витрати — прямі;

— непрямі — це витрати, які не можна безпосередньо (прямо) обчислити для окремих видів продукції, бо вони пов’язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесами виробництва вцілому: заробітна плата обслуговуючого та управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд машин тощо. Такі витрати обліковуються спочатку за місцем їх виникнення, а пізніше розподіляються між окремими видами продукції пропорційно прийнятій базі розподілу;

3) в залежності від зв’язку витрат з обсягом виробництва:

— постійні — витрати, які не “зв’язані” з обсягом продукції. Їхня загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції (безперечно, у певних межах);

— змінні — це витрати, загальна сума безпосередньо детермінується обсягом виготовленої продукції.

Примітка: В свою чергу змінні витрати поділяють на:

— пропорційні витрати (коефіцієнт пропорційності k_пр.≈ 1). До них належать переважно витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну заробітну плату робітників;

— непропорційні витрати — витрати, величина яких залежить “непрямолінійно” від обсягу виробництва продукції. Залежно від форми такого зв’язку їх поділяють на:

— прогресуючі (k_пр.> 1) — це витрати пов’язані з відрядно-прогресивною оплатою праці, додатковими рекламними і торговими витратами, іншими аналогічними витратами);

— дегресуючі (k_пр.< 1) — це витрати пов’язані з експлуатацією машин і устаткування, з ремонтами, витратами на інструменти тощо.

4) за участю у виробничих процесах:

— основні — це витрати, безпосередньо пов’язані з технологічними процесами (витрати на сировину, основні матеріали, заробітну плату робітників основного виробництва, тобто прямі витрати);

— накладні — це витрати, що пов’язані з обслуговуванням виробничого процесу та управління;

Примітки: 1. В свою чергу, залежно від місця їх виникнення розрізняють:

— виробничі накладні витрати — витрати виробничих підрозділів, які не мають безпосереднього зв’язку з виробничим процесом, а пов’язані лише з його обслуговуванням і створенням для нього необхідних умов (амортизаційні відрахування, орендна плата, утримання апарату управління підрозділу тощо). До накладних витрат цеху з деякими корективами можна віднести загальновиробничі витрати;

— невиробничі накладні витрати — витрати, пов’язані з функціонуванням апарату управління підприємством, загальнозаводської інфраструктури.

2. Більш детальна класифікація витрат підприємства (така класифікація необхідна для потреб планування його діяльності) представлена в табл. 

Ознаки	Види витрат
1. Місце виникнення на підприємстві (зведені по:)	- підприємству; - структурних підрозділах; - цехах (дільницях); - центрах витрат (центрах відповідальності)
2. Об'єкти господарської діяльності (за об'єктами господарської діяльності)	- продукція; - роботи; - послуги; - господарські процеси; - деталі; - замовлення
3. Характер виробництва	Основне виробництво; Допоміжне виробництво; (Обслуговуюче виробництво)
4. Час виникнення	Витрати минулого періоду Витрати звітного періоду; Витрати майбутніх періодів
5. По відношенню до джерел покриття	Вхідні витрати (залишок готової продукції на початок звітного періоду); Поточні витрати (виробнича собівартість готової продукції звітного періоду); Вихідні витрати (собівартість реалізованої продукції)
6. За калькуляційними ознаками	За елементами витрат; За статтями калькуляції
7. Місце здійснення контролю	За місцями формування; За центрами відповідальності
8. Можливість регулювання	Регульовані; Нерегульовані
9. Мета формування	Визначення собівартості; Визначення прибутку; Оцінка альтернативного варіанту
10. Вид діяльності	Звичайна діяльність: - операційні; - інвестиційні; - фінансові Надзвичайна діяльність
11. За календарними періодами	Поточні; Довгострокові; Одноразові
12. За доцільністю витрачання	Продуктивні; Непродуктивні

При плануванні витрат розрізняють:

— загальні (сукупні або валові) — це сума постійних і змінних витрат при кожному визначеному обсягу випуску продукції.

Примітка: Існуючі відмінності між постійними та змінними витратами потрібно враховувати при внутрішньофірмовому плануванні виробничої діяльності підприємства. Змінними витратами, величина яких змінюється впродовж короткого періоду часу можна управляти як в процесі планування, так і на всіх стадіях виробництва. Постійні ж витрати перебувають “за межами впливу” економістів-менеджерів, оскільки є обов’язковими і не залежать від обсягу виробництва.

— витрати на одиницю продукції (середні витрати) — характеризують величину виробничих витрат з розрахунку на одиницю продукції. Даний вид витрат виступає основним аргументом при плануванні в процесах порівняння з ринковими цінами та обґрунтування оптимальних обсягів виробництва різню видів продукції;

— граничні витрати — додаткові витрати, пов’язані з виробництвом ще однієї (додаткової) одиниці продукції:

де С_Г — показник граничних витрат, грн,;

ΔС_В — приріст валових витрат, грн.;

ΔQ — приріст випуску продукції в прийнятих одиницях виміру.

Примітки: 1. Показник граничних витрат характеризує (ідентифікує, встановлює) ту частину виробничих витрат, величину яких підприємство має можливість безпосередньо контролювати (їх величина має важливе значення у внутрішньофірмовому плануванні, оскільки показує скільки можна “зекономити” при скороченні обсягу виробництва на цю останню одиницю продукції. Показники середніх витрат не можуть дати плановикам такої інформації);

2. Порівняння граничних витрат з граничною виручкою дає змогу кожній фірмі оцінити при включенні в план виробництва можливу прибутковість різних видів продукції.