68. Планування продуктивності праці: основні методи, алгоритм розрахунку, особливості

Продуктивність праці як економічна категорія характеризує ефективність трудових витрат і показує здатність праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.

Планування продуктивності праці здійснюється:

1. На основі методу прямого розрахунку:

де Q^пл — плановий обсяг випуску продукції, грн.;

Ч^пл — планова чисельність промислово-виробничого персоналу, осіб.

2. На основі пофакторного методу — розрахунок зростання продуктивності праці через економію чисельності працівників під впливом різних факторів.

Примітки: 1. Усі фактори зростання продуктивності праці на підприємствах можна об’єднати у такі групи:

— техніко-технологічні (матеріально-технічні): вдосконалення техніки і технології, застосування нових видів сировини і матеріалів;

— організаційні: поглиблення спеціалізації, комбінування, вдосконалення системи управління, організації праці тощо;

— економічні: вдосконалення методів планування, систем оплати праці, участі працівників у прибутках;

— соціальні: створення відповідного морально-психологічного клімату, нематеріальне заохочення, поліпшення системи підготовки та перепідготовки персоналу;

— природні умови та географічне розміщення підприємств (дана група факторів виділяється і аналізується на підприємствах добувних та деяких переробних галузей промисловості).

2. Економію витрат праці по кожному чиннику визначають співставленням витрат праці (чисельності працюючих) на плановий обсяг продукції при старих (базисних) та нових планових умовах виробництва.

Основним показником всіх планово-економічних розрахунків є вихідна чисельність персоналу основної діяльності, яка для промислового підприємства складатиме:

де Q^пл — плановий обсяг випуску продукції, грн.;

ПП^баз — продуктивність праці (виробіток) за базовий період, грн. / осіб;

Ч^баз — чисельність промислово-виробничого персоналу за базовий період, осіб;

К₀^баз — зростання обсягу виробництва за плановий період, %.

Вплив можливої економії робочої сили на підвищення продуктивності праці за окремими факторами і в цілому визначається за допомогою показника вихідної чисельності. Загалом приріст продуктивності праці від вивільнення чисельності за рахунок кожного фактора визначається:

де Е_і — економія чисельності працюючих за даним фактором, осіб;

Ч^вих — вихідна чисельність працюючих, осіб;

Е^заг — загальна економія чисельності промислово-виробничого персоналу, осіб.

Відповідно, величина зростання продуктивності праці в цілому за рахунок дії усіх факторів визначається:

Примітка: При використанні пофакторного методу не слід абсолютизувати отримані результати — зміни величини продуктивності праці, що викликані зміною і-го фактору.

При визначенні динаміки зміни продуктивності праці необхідно розрахувати її відносний показник — зміну продуктивності праці порівняно із базовим періодом:

де ПП^пл, ПП^баз — продуктивність праці, відповідно, в базовому та плановому періодах.