6. Економічний зміст поняття “результати планування” (плани підприємства; планова та очікувана інформація; дані про відхилення фактичних показників від планових)

Плани підприємства повинні бути доведені до кожного працівника за допомогою управління за цілями. (В цьому проявляється гласність політики підприємства, хоч ділове кредо не завжди формулюється в явному вигляді. Детальне ознайомлення працівників з планами та політикою підприємства сприяє кращому досягненню його цілей за рахунок того, що працівники виконують свої функції ініціативно та зацікавлено без спеціальних спонукань);

Планова інформація поділяється на таку, на базі якої складаються плани, і на таку, на базі якої регулюються планові процеси. Вона характеризується показниками перспективного, поточного і оперативного планування.

Залежно від того, який саме вид плану розробляється на підприємстві, необхідну для їх складання інформацію умовно поділяють на такі види:

1. Перспективна інформація — інформація, що характеризує напрями і тенденції розвитку виробництва, порядок запровадження нових виробів, техніки та технології, зміни соціального складу працівників, форми зв’язків підприємства з постачальниками матеріалів і споживачами готової продукції. (Важливими джерелами отримання такої інформації є результати науково-технічних і соціальних прогнозів, а також прогнози з розвитку галузей, регіонів);

2. Поточна інформація — інформація, яка всебічно характеризує діяльність (поточну діяльність) підприємства. Вона формується на базі обробки даних статистичної звітності, бухгалтерського та оперативно-виробничого обліку;

3. Оперативна інформація — інформація, що висвітлює хід виконання планових завдань, оперативні зміни у виробництві продукції. Вона формується на основі обробки даних оперативного обліку виробництва.

Примітки: 1. Перспективна, поточна та оперативна інформація представляє собою єдиний масив даних для планування діяльності підприємства та ефективного контролю за цією діяльністю;

2. Перспективна інформація має загальний характер і використовується групою однорідних підприємств при розробленні планів. (В цьому контексті стає очевидним доцільність її певним чином “централізації”);

3. Поточна інформація має менший рівень централізації (централізується в системі державного сектора за галузевою ознакою, а в приватному сектор на рівні фірм та об’єднань підприємств. Це сприяє узагальненню досвіду передових підприємств, забезпеченню єдиної методичної основи при розробленні планів, формуванню єдиної нормативної бази);

4. Оперативна інформація представляє собою найбільш розгалужений потік даних.

7. Поняття “альтернативного” та “раціонального” вибору управлінського рішення

Альтернативний вибір означає наявність декількох можливих варіантів поведінки, з яких керівник обирає той, який, на його дум-ку, є кращим. У багатьох випадках такий вибір робиться інтуїтивно, на підставі власної ерудиції, досвіду, так званого «здорового глузду», без кількісного вимірювання і оцінки переваг та недоліків окремих варіантів. У той же час у багатьох випадках можна передбачити окремі наслідки кожної альтернативи, привести їх до кількісного виразу та порівняти одержані числові характеристики, що дає можливість об’єктивно оцінити кожен з варіантів та обрати кращий.

Аналіз більшості проблем альтернативного вибору включає такі етапи:

1)         визначення проблеми (постановка задачі);

2)         відбір можливих варіантів вирішення даної проблеми;

3)         вимірювання і оцінка кількісних наслідків для кожного варіанту;

4)         виявлення та дослідження наслідків, які не можуть бути виміряні кількісно, їх оцінка стосовно один одного та стосовно тих наслідків, що виражені кількісно;

При аналізі альтернативних варіантів необхідно враховувати і так звані можливі витрати, тобто суми втраченої вигоди у тих випадках, коли вибір одного варіанта зумовлює відмову від іншого (їх ще називають «витрати відмови», «альтернативні вит-рати», або «можливі витрати»).

Процес розв'язання проблеми відбувається у п'ять етапів (плюс запровадження та зворотний зв'язок:

1. Діагностика проблеми - полягає в усвідомленні та визначенні труднощів або наявних можливостей. З метою з'ясування причин виникнення проблеми слід зібрати та проаналізувати потрібну внутрішню та зовнішню інформацію.

2. Формулювання обмежень і критеріїв прийняття рішення. Деякими загальними обмеженнями є: неадекватність засобів; недостатня чисельність працівників, котрі мають потрібну кваліфікацію та досвід; неспроможність закупити ресурси за прийнятними цінами; потреба в технології, яку ще не розроблено або занадто дорога; гостра конкуренція; закони й етичні міркування; зменшення повноважень.

Керівникові також потрібно встановити стандарти, за якими мають оцінюватися альтернативні варіанти вибору. Ці стандарти називають критеріями прийняття рішень; вони є рекомендаціями з оцінювання рішень.

3. Визначення альтернатив - бажано виявити всі можливі дії, які б усунули причини проблеми і, отже, дати змогу організації досягти своїх цілей.

4. Оцінка альтернатив - керівник визначає позитивні аспекти і недоліки кожного з них та можливі загальні наслідки.

5. Вибір альтернативи. Керівник лише обирає альтернативу з найсприятливішими загальними наслідками. Процес розв'язання проблеми не закінчується вибором альтернативи.

Реалізація. Простий вибір напрямку дій має невелику цінність для організації. З метою вирішення проблеми або отримання вигоди з наявних можливостей рішення має бути реалізованим.

Зворотний зв'язок - визначаються й оцінюються наслідки рішення або зіставлення фактичних результатів з тими, які керівник мав отримати. Зворотний зв'язок, тобто надходження даних про те, що відбувалося до і після реалізації рішення, дає змогу керівникові скорегувати його, доки організації ще не завдали значного збитку.

Раціональна технологія прийняття і реалізації управлінського рішення передбачає такі етапи: підготовку, прийняття, реалізацію рішення. 1. Етап підготовки — проведення економічного аналізу ситуації на мікро- і макрорівні; охоплює пошук, накопичення, опрацювання інформації, виявлення і формулювання проблем, що потребують вирішення та ретельного вивчення чинників, що їх обумовили. 2. Етап прийняття — охоплює розроблення й оцінювання альтернативних рішень, визначення критеріїв вибору оптимального рішення, вибір і прийняття рішення