58. Загальна характеристика коефіцієнтів, які характеризують використання виробничої потужності підприємства (коефіцієнти 1-ої та 2-ої груп)

Для оцінки використання виробничої потужності підприємства (при обґрунтуванні виробничої програми виробничою потужністю) застосовують систему показників.

Перша група коефіцієнтів:

— коефіцієнт використання проектної потужності:

де Q_проект — фактичний випуск продукції, передбачений проектом;

W_проект — величина проектної потужності.

— коефіцієнт використання діючої виробничої потужності:

Примітка: Виробнича потужність поділяється на певні види, кожен з яких має різне значення при розв’язанні питань планування та організації виробництва. Рівень використання різних видів потужності необхідно розглядати окремо, шляхом ділення планового або фактичного обсягу валової, товарної, реалізованої або чистої продукції на значення потужності відповідного виду.

— коефіцієнт нормативної величини потужності:

де W_пн — розрахункова нормативна величина виробничої потужності.

— коефіцієнт змінності роботи обладнання:

де ΣТ_і — сумарна розрахункова планова або фактична машиномісткість продукції;

Ф_д— дійсний річний фонд часу роботи обладнання при його роботі в одну зміну.

— коефіцієнт режимної змінності устаткування:

де q₂ (q₃) — кількість верстатів, що працюють у дві (три) зміни, од.

— коефіцієнт завантаження обладнання:

де Т_N — трудомісткість усієї виробничої програми за групами устаткування;

П_спр— пропускна спроможність групи устаткування дільниці (цеху).

— показник середнього часу роботи обладнання:

де С_вст — кількість встановленого обладнання.

Друга група коефіцієнтів:

— коефіцієнт пропорційності:

де С_пр — кількість обладнання, зайнятого у виготовленні продукції;

С_вст — загальна кількість встановленого обладнання;

k_зм.вст. — коефіцієнт змінності роботи встановленого устаткування;

k_зм.н. — нормативний коефіцієнт змінності.

Третя група коефіцієнтів:

— фондовіддача:

де Q_вип. — обсяг випущеної підприємством продукції, грн.;

ОЗ_ср — середньорічна вартість основних засобів, грн.;

Примітки: 1. За показником фондовіддачі оцінюють ступінь відповідності фактичної та проектної фондовіддачі, а також зіставляють проектну фондовіддачу із прийнятою потужністю;

2. За різницею зазначених показників, можна визначити резерви підвищення фондовіддачі (резерви поліпшення використання прийнятої потужності):

де Ф_в^пр — проектне значення фондовіддачі;

Ф_в^п — фондовіддача, обчислена за прийнятою потужністю.

— фондомісткість:

— фондоозброєність:

де Ч_ср — середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.;

— коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (виробничої потужності)

— на робочому місці:

де Т_шті — норма часу на обробку і-ї деталі;

N_i — кількість і-их деталей;

m — кількість видів деталей, що обробляються;

Ф_д — дійсний фонд роботи обладнання.

— на підприємстві:

де Ф_д — дійсний фонд роботи обладнання;

Ф_н— номінальний фонд часу роботи обладнання;

— коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (виробничої потужності)

— на робочому місці (групі робочих місць):

де Т_мі — час машинної і машинно-ручної обробки і-ї деталі;

— на підприємстві:

де Е_р — спожита за рік електроенергія;

W_вст— встановлена потужність усіх електроприладів;

— коефіцієнт інтегрального використання обладнання (виробничої потужності)

1. Коефіцієнт ефективності використання активної частини основних засобів — характеризує випуск продукції в розрахунку на 1 грн. вартості обладнання.

Цей показник доповнюється показником випуску продукції на одиницю обладнання.

Обчислюється у вартісних одиницях (для оцінки використання виробничих потужностей ливарних, кувальних, зварювальних цехів) і в натуральних одиницях.

Особливу роль цей показник відіграє в міжзаводському аналізі, який проводиться з метою виявлення резервів поліпшення використання потужностей;

2. Коефіцієнт ефективності використання заводських виробничих площ — дозволяє оцінити рівень використання виробничої потужності тих підрозділів, величина потужності яких залежить насамперед від величини виробничих площ.

Визначається шляхом ділення вартості (або кількості) продукції на виробничу площу).

59. Визначення та загальна характеристика таких категорій: “персонал”, “службовці”, “робітники”, “учні”, “спеціальність”, “керівники”, “спеціалісти”, “професія”, “кваліфікація” та “кваліфікована праця”, “штатний розпис”

Персонал підприємства — сукупність працівників певних категорії та професій, що зайняті єдиною виробничою діяльністю, спрямованою на отримання прибутку або доходу та задоволення своїх матеріальних потреб.

Персонал підприємств, організацій, фірм різних форм власності прийнято поділяти на дві групи: промислово-виробничий та непромисловий.

До складу промислово-виробничого персоналу відносять працівників основних допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів та лабораторій, заводоуправління, складів, охорони — тобто всіх, зайнятих у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні. До групи непромислового персоналу входять працівники структур, які хоч і перебувають на балансі підприємства, але не пов’язані безпосередньо з процесами промислового виробництва: житлово-комунальне господарство, дитячі садки та ясла, амбулаторії, навчальні заклади тощо.

Згідно з характером функцій, що виконуються, персонал підприємства поділяється здебільшого на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

Керівники — це працівники, що займають керівні посади на підприємствах та їх структурних підрозділах, а також їх заступники;

Спеціалісти — це працівники, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи (інженери, економісти, бухгалтери, інспектори, психологи, соціологи, фізіологи, техніки, нормувальники, юрисконсульти);

Службовці — це працівники, що виконують суто технічну роботу і займаються діловодством, обліком, контролем, господарським і технічним обслуговуванням (діловоди, обліковці, секретарі-друкарки, креслярі, стенографісти, касири);

Робітники — це категорія персоналу, яка безпосередньо зайнята у процесі створення матеріальних цінностей, виконання робіт та надання послуг;

Учні — це особи, котрі проходять професійну підготовку на підприємстві за системою бригадного та індивідуального навчання.

При здійсненні господарської діяльності важливе значення має розподіл персоналу підприємства за професіями та спеціальностями.

Професія — це особливий вид трудової діяльності, здійснення якої потребує певних теоретичних знань та практичних навичок.

Спеціальність — це різновид трудової діяльності в межах даної професії, який має специфічні особливості та потребує від працівника додаткових (спеціальних) знань та навичок.

Працівники кожної професії та спеціальності розрізняються рівнем кваліфікації.

Кваліфікація — це рівень знань та трудових навичок, необхідний для виконання робіт певної складності за відповідною професією чи спеціальністю.

Кваліфікована праця — праця, що потребує спеціальної підготовки працівників, знань, умінь і навичок для виконання певних видів робіт.

Штатний розпис — це внутрішній нормативний документ підприємства в якому зазначається перелік посад, що є на даному підприємстві, чисельність працівників за кожною з них і розміри їх місячних посадових окладів.