54. Класифікація фондів робочого часу обладнання. Їх характеристика та методика розрахунку
При виконанні розрахунків виробничої потужності підприємства слід враховувати устаткування, встановлене і невстановлене, яке є на підприємстві (крім резервного), та максимально можливий річний часу роботи устаткування. При цьому, слід розрізняти календарний, режимний (номінальний) і корисний (ефективний) фонди часу.
Календарний фонд часу виробничого обладнання максимально можливий час роботи обладнання, він є базою для розрахунку інших видів фонду робочого часу в плануванні і визначається як добуток числа днів у даному календарному періоді на число годин на добу. Наприклад, при 2-х змінній роботі з тривалістю зміни 7-ми годин календарний фонд часу складає 365 х (7 х 2) =5110 годин.
Режимний або номінальний фонд робочого часу машини (агрегату) залежить від числа календарних днів і числа неробочих днів на рік, а також від прийнятого на підприємстві режиму змінності роботи на добу. Наприклад, якщо при 5-ти.денному робочому тижні. 8-ми годинному робочому дні. 105-ти. вихідних та святкових днів, режимний (номінальний) робочий фонд складе 2080 годин. (365 кал. дн. – 105 вихід. та свят. дн. х 8 год.).
Корисний (ефективний, дійсний) фонд робочого часу обладнання дорівнює різниці між режимним (номінальним) фондом і сумою витрат часу на ремонт, налагодження, переналагодження цього обладнання протягом планового періоду
55. Особливості проведення розрахунку виробничої потужності для різних типів виробництва
Виробнича потужність залежить від характеру підприємств, цехів, рівня їх спеціалізації, якими визначається організаційний тип виробництва:
1. На неперервно-потокових лініях (на конвеєрі) потужність визначається за формулою:
де r — такт робочої лінії (конвеєра);
2. В умовах потоково-масового виробництва при вузькій спеціалізації робочих місць визначається потужність групи робочих місць, які виконують дану операцію при обробці конкретної деталі:
де Рм — робочі місця, які забезпечують виконання дані операції;
3. В умовах серійного виробництва розрахунок виробничої потужності ускладнюється тим, що за кожним робочим місцем закріплюється велика кількість деталеоперацій. Як вимірник виробничої потужності використовується типовий виріб-представник:
де Тр.пр. — технічно розрахована норма часу на обробку комплекту деталей виробу на даній групі устаткування;
4. В умовах серійного виробництва з широкою номенклатурою випуску виробів, а також у одиничному та дрібносерійному виробництвах розрахунок виробничої потужності ведеться у такій послідовності:
а) визначається трудомісткість усієї виробничої програми за групами устаткування, годин (визначається трудомісткість обробки виробів):
де Ni — кількість продукції за виробничою програмою, одиниць;
б) визначається пропускна спроможність устаткування, верстато-годин (розраховується ефективний фонд часу роботи за групами устаткування, що взаємозамінюються):
де Пв — продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру продукції (виробів) за годину;
в) розраховується коефіцієнт виробничої потужності дільниці (цеху) — співвідношення пропускної спроможності групи устаткування дільниці (цеху) та трудомісткості її виробничої програми:
Примітки: 1. Оберненим показником до коефіцієнта виробничої потужності дільниці (цеху) є коефіцієнт завантаження устаткування:
2. При kз.у. = 1 устаткування використовується повністю; при kз.у. > 1 устаткування перевантажене; при kз.у. < 1 — недовантажене.
г) за провідною групою устаткування встановлюють коефіцієнт виробничої потужності дільниці (цеху), а при потребі проектують заходи по розширенню “вузьких місць”);
д) визначають потужність цеху, підприємства у натуральному вимірнику:
