50. Виробнича потужність підприємства: загальна характеристика, процес обґрунтування, основні вимірники, типи виробничої потужності

Виробнича потужність підприємства — це максимально можливий (річний, добовий, змінний) випуск продукції (послуг, робіт) необхідної якості передбаченої номенклатури при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи.

При визначенні виробничої потужності необхідно враховувати:

— максимально-ефективне використання виробничого устаткування;

— ефективне використання площ виробничих приміщень;

— застосування прогресивної технології, сучасних форм організації виробництва і праці.

Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю проходить два етапи:

— визначення максимального обсягу випуску виробів, який повинен бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства;

— обчислення необхідної кількості введення в дію нових (додаткових) потужностей (за рахунок оновлення активної частини основних засобів, технічного переозброєння або розширення підприємства).

Примітки: 1. Ідентифікація виробничих потужностей, які будуть функціонувати в плановому періоді — є основним аргументом техніко-економічного обґрунтування плану випуску продукції;

2. При проведенні таких розрахунків для планового періоду необхідно врахувати вибуття частини виробничих потужностей ( – знос та вибуття обладнання; – збільшення трудомісткості виготовлення виробів; – зміна номенклатури і асортименту продукції; – зменшення фонду робочого часу; – закінчення терміну лізингу обладнання тощо).

Основні вимірники виробничої потужності:

— натуральні (при визначенні обсягів однорідної продукції — штуки, літри, метри, тонни);

— умовно-натуральні (при наявності різних видів продукції, що згруповані за ознаками конструктивної, технологічної та іншої подібності;

— вартісні (у багато номенклатурних виробництвах).

Типи (класифікація) виробничої потужності:

проектна (проектно-виробнича) — номінальний можливий обсяг випуску продукції умовної номенклатури в одиницю часу, задану при проектуванні чи реконструкції виробничої одиниці (Примітка: Вона є фіксованою “заниженою” величиною).

планово-виробнича — розраховується на певний плановий період при складанні виробничої програми підприємства на основі планових техніко-економічних показників запланованого виробництва;

перспективна — відображає очікувані зміни номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладені в плановому періоді;

експлуатаційна (фактична, діюча) — це робоча потужність, яка склалася на початок (кінець) року, прийнята в бізнес-плані (техпромфінплані) і визначена з врахуванням балансу виробничої потужності (вводу, вибуття) на протязі поточного року. Вона відображає потенційну здатність підприємства (цеху, дільниці, технологічної лінії, агрегату) виробити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбаченої планом, має динамічний характер і змінюється відповідно до організаційно-технічного розвитку виробництва.