96.Спадкування за заповітом: поняття та види заповітів. Спадкування вкладів

Заповіт – особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.(ЦКУ) (є односторонній правочин)

Заповіт має право скласти фізична особа з повною цивільною дієздатністю лише особисто. Якщо заповідач не може підписати заповіт, він може бути підписаний іншою особою за його дорученням.(такий підпис посвідчується нотаріусом або іншою посадовою особою в присутності не менше 2свідків із зазначенням причин, з якої заповіт не може бути власноручно підписаний заповідачем)

Вимоги до заповіту:

1) складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення.

2) має бути особисто підписаний заповідачем.

3) має бути посвідчений нотаріусом або уповноваженою на це посадовою особою.( можуть посвідчити службові особи органу самоврядування. За кордоном —консульські установи та дипломатичні представництва.

До нотаріально посвідчених прирівнюються заповіти, які посвідчені посадовими особами (головними та черговими лікарями, директорами будинків для осіб похилого віку та інвалідів, капітанами суден, командирами військових частин, начальниками виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів).При посвідчені заповіту посадовими особами обов'язкова участь двох свідків. Свідками не можуть бути спадкоємці, близькі родичі, особи, які не можуть підписати і прочитати заповіт)

Види заповіту:

1)класичний заповіт (записаний власноручно або за допомогою технічних засобів або записаний нотаріусом.2)заповіт при свідках.3)секретний заповіт.4)заповіт подружжя(л)

ЦКУ виокремлює 3 види заповітів:

1)Заповіт з умовою(1242): Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).

Умова, визначена у заповіті, має існувати на час відкриття спадщини.

Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства. Особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що вона не знала про неї, або якщо настання умови від неї не залежало.

2)заповіт подружжя(1243):Подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.

У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.

За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню.

У разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя.

3)секретний заповіт(1249): Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом.

Особа, яка склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача.

Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.

Спадкування вкладів, ЦКУ (ст..1228):Вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку.

Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним. Дія заповідального розпорядження може бути повністю або частково скасована заповітом, складеним після того, як було зроблене розпорядження банку, якщо в заповіті змінено особу, до якої має перейти право на кошти фізичної особи — власника рахунку, або якщо заповіт стосується всього майна спадкодавця.

Відповідно до інструкції про відкриття рахунків(2003 р): нотаріус до закінчення строку на прийняття спадщини може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі):

1 ) на покриття витрат по догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також на його поховання;

2) на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця;

3) на покриття витрат, пов’язаних із повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини;

4) інших витрат, викликаних обставинами, які мають істотне значення.

Нотаріус здійснює виплату вкладу (частини вкладу) спадкоємцю власника рахунку на підставі свідоцтва про право на спадщину або дозволу нотаріуса на одержання спадкоємцем частини вкладу спадкодавця, або за рішенням суду, незалежно від того, чи здійснюється успадкування вкладу згідно із законом, заповітом або заповідальним розпорядженням.