42. Припинення договору простого товариства

За договором простого товариства сторони(учасники) беруть зобовязання об’єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Договір простого товариства припиняється у разі:

1) визнання учасника недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

2) оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

3) смерті фізичної особи - учасника або ліквідації юридичної особи - учасника договору простого товариства, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками);

4) відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

5) спливу строку договору простого товариства;

6) виділу частки учасника на вимогу його кредитора, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

7) досягнення мети товариства або настання обставин, коли досягнення мети товариства стало неможливим.

У разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.

Поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому цивільним кодексом.

Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.

. З моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб.

43. Договір про надання послуг (901)

За договором про надання послуг одна сторона зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі здійснення певних дій чи надання певних послуг, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконання договору здійснюється особисто виконавцем.

Тільки юридична особа може бути виконавцем при наданні таких послуг (послуги телефонного зв'язку,освітні,туристичні послуги).

Договори приєднання – договори перевезення пасажирів в громадському транспорті, договір страхування, договори, що породжують кредитно-розрахункові зобов'язання.

Юридичні ознаки та форма договору про надання послуг визначаються спеціальними нормами про конкретні види договірних зобов'язань.

Сторонами договору про надання послуг є виконавець та замовник, це можуть бути фізичні (в тому числі й фізичні особи-підприємці) та юридичні особи.

Предметом договору про надання послуг є виконання певних дій або здійснення певної діяльності, які не мають матеріального результату.

Групи:

1) Зобов'язання про надання послуг – договори про перевезення пасажирів та багажу, по перевезенню вантажу, транспортно-експедиційну діяльність, буксирування.

2) Зобов'язання з банківсько-кредитних договорів – договір банківського вкладу, факторинг, безготівкові розрахунки.

3) Про надання юридичних послуг – доручення, комісія, управління майном.

4) Зобов'язання про надання послуг фактичного, а не юридичного характеру – договір зберігання, охорони.

5) Зобов'язання по страхуванню.