2.1. Методи фінансування бюджетних установ

Основним джерелом коштів бюджетних установ є державний бюджет, який об’єднує низку самостійних бюджетів.

Бюджетні установи безпосередньо фінансуються з державного або місцевого бюджетів. Бюджетне фінансування являє собою виділення коштів з бюджету (державного або місцевого) в розпорядження керівників установ та організацій на здійснення витрат, передбачених бюджетом.

Фінансування – це джерело покриття видатків бюджетних установ у вигляді коштів, одержаних з бюджету в межах затверджених асигнувань, тобто в межах планових сум, передбачених кошторисом, які одержуються з бюджету.

Фінансування – це надання грошових коштів бюджету або права на їх витрачання в межах затверджених асигнувань на передбачені бюджетом заходи. Граничні розміри фінансування із бюджету на рік з розбивкою по кварталах передбачаються в річному розписі доходів і видатків відповідного бюджету, в кошторисах доходів і видатків бюджетних установ і називаються бюджетними асигнуваннями.

Основні принципи бюджетного фінансування та напрями витрачання бюджетних коштів викладено в Законі України “Про бюджетну систему”. Згідно зі ст. 18 цього Закону кошти Державного бюджету України витрачаються виключно на цілі та в межах, затверджених законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік. Відповідно до цього Закону з Державного бюджету фінансуються установи та організації у сфері освіти, культури, науки, охорони здоров’я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення, що мають загальнодержавне значення. Що стосується коштів, одержуваних з місцевих бюджетів, то вони використовуються тільки на цілі та в межах, затверджених відповідно місцевими радами народних депутатів. Таким чином, залежно від того, в підпорядкованості якого органу виконавчої влади перебуває та чи інша бюджетна організація, фінансування здійснюється або за рахунок коштів Державного бюджету, або за рахунок коштів місцевого бюджету.

Бюджетні організації під час здійснення своєї діяльності можуть одержувати у своє розпорядження кошти не тільки з бюджету, а й з інших джерел. Кошти, одержувані бюджетними організаціями, крім асигнування з бюджету, називаються позабюджетними (коштами спеціального фонду), і до них відносяться кошти, отримані від виконання робіт, надання послуг, реалізації продукції чи іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством.

Фінансування бюджетних організацій здійснюється з додержанням таких принципів: Безповоротність надання коштів. Згідно з цим принципом суми, що виділяються з бюджету на утримання установ, мають безоплатний характер, тобто поверненню не підлягають;

Зв’язок між обсягом фінансування та виконанням планів бюджетною установою. Сутність цього принципу полягає у тому, що бюджетна установа отримує кошти не під план, а відповідно до фактичного виконання плану. При цьому на чергову суму надходжень грошових коштів безпосередньо впливає якість використання попередньо наданих коштів та дотримання установою фінансової дисципліни;

Фінансування в межах асигнувань, передбачених кошторисом. Цей принцип означає, що виділення коштів з бюджету на утримання бюджетних організацій здійснюється тільки за наявності кошторису доходів і видатків бюджетних установ і в межах асигунвань, затверджених кошторисом.

Слід мати на увазі, що здійснення витрат, не передбачених кошторисом, не допускається, оскільки затверджений кошторис бюджетної установи являє собою граничний рівень витрат, які може здійснювати установа за тією чи іншою статтею за рахунок бюджетних коштів. Згідно з п. 43 Порядку № 17 здійснення витрат без затверджених у встановленому порядку кошторисів і плану асигнувань призупиняється через 30 календарних днів після затвердження річного розкладу призначень і помісячного розкладу асигнувань відповідного бюджету. Після закінчення цього терміну органи Державного казначейства і фінансові органи провадять фінансування тільки згідно із затвердженими кошторисами і планами асигнувань;

Цільове призначення. Відповідно до цього принципу використання виділених з бюджету коштів провадиться тільки на цілі, передбачені у відповідній статті кошторису та в межах отриманих сум.

Це означає, що бюджетні установи повинні використати кошти, отримані, наприклад, для виплати заробітної плати, виключно на ці цілі, а не витратити на купівлю матеріалів або канцелярського приладдя.

Слід мати на увазі, що посадові особи бюджетних організацій за порушення порядку використання бюджетних коштів несуть кримінальну відповідальність згідно Кримінального кодексу України;

Контроль за використанням наданих коштів. Цей принцип означає, що контроль за використанням коштів здійснюється на всіх етапах господарської діяльності бюджетних установ через казначейську систему виконання бюджету.

Нині застосовуються два методи фінансування:

1. Метод єдиного казначейського рахунку. Цей метод використовується для фінансування заходів з державного бюджету України. Це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідними балансовими рахунками, з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо суб'єктам діяльності;

2. Метод перерахування бюджетних коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів. Суть його полягає в тому, що відповідно до бюджетного розпису фінансові органи перераховують кошти бюджету головним розпорядникам у порядку фінансування, на їхні рахунки згідно з кошторисом.

Державні навчально-виховні заклади, установи системи освіти, діяльність яких повністю або частково фінансується з бюджету, коштів галузі, звільняються від оподаткування прибутку без обмеження рівня рентабельності. Додатковими джерелами фінансування є такі:

1. Кошти, одержані за підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів згідно з укладеними договорами;

2. Плата за надання додаткових освітніх послуг;

3. Кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчально-виховним закладом на замовлення підприємств, установ, організацій і громадян;

4. Дотації місцевих Рад народних депутатів;

5. Кредити і позики банків;

6. Валютні надходження;

7. Добровільні грошові внески, матеріальні цінності, отримані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян.

8. Додаткові інвестиції з боку закордонних інвесторів.

ВИСНОВОК

Отже, практика виступає складовою частиною навчального процесу і є важливим засобом підготовки високо кваліфікованих фахівців (працівників) для фінансово-облікових органів держави та суб'єктів підприємницької діяльності.

Під час проходження виробничої практики з 8 січня 2008 року по 25 січння 2008 року в Черкаському Державному бізнес-коледжі, я вміло і якісно використала здобуті знання в коледжі.

Головним плановим документом бюджетної установи, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій і досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень, встановлених Законом України про Державний бюджет України являється кошториси доходів І видатків.

Під час дослідження обліку фінансування Черкаського державного бізнес-коледжу загального фонду було розглянуто: основні принципи та порядок фінансування; розпорядники бюджетних коштів; порядок фінансування через органи Державного казначейства; порядок обліку фінансування та відображення його в бухгалтерському обліку.

Під час дослідження обліку доходів і видатків спеціального фонду Черкаського державного бізнес-коледжу було розглянуто: поняття позабюджетних коштів; кошторис за спеціальним фондом; формування доходної частини кошторису; облік операцій; касові і фактичні видатки.

При проведенні аналізу доходів і видатків Черкаського державного бізнес-коледжу ми дізналися, яким чином розподіляються кошти по статтях кошторису, динаміку доходів і видатків за загальним та по спеціальному фондах.

Отже, для бюджетних організацій с дуже важливим встановлення видатків та планування доходів, а також їх облік та контроль, оскільки від цього залежить ефективне функціонування бюджетних установ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Білуха М.Т. „Курс аудиту". - К. Вища шк.: Т-во "Знання", КОО, 1998.-573с.

2. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності „Облік і аудит" вищих навчальних закладів. - 2-е вид., перероб. та доп. - Житомир: ПП „Рута", 2002. -672 с.

3. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський упралінський облік. Навч. посібник для студентів. - Житомир: ЖІТІ, 2000.- 448 с.

4. "Бухгалтерський фінансовий облік" /.За редакцією профессора Ф.Ф.Бутинець Житомир "Рута" 2001р. - 498 с.

5. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник За ред. О.В. Лишиленко. - Київ: Видавництво „Центр навчальної літератури", 2005.-528с.

6. Голов С. Ф. Управлінський облік. Підручник.- К.: Лібра,2003. - 704с.

7. Давидович Г.М. Аудит: Навч. посібник. - 3-тє вид. стер. - К.: т-во „Знання" КОО, 2002. - 363 с. (Вища освіта XXI століття)

8. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. - К.: Знання, 2004. - 654 с.

9. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посіб. - К. : Знання Прес, 2002.

10. Череп А.В. Економічний аналіз: Навчальний побібник. - К. Кондор, 2005.-160 с.

11.Чернишук Л.В., Маниліч М. І. Облік у бюджетних установах: Навч альний посібник. - Чернівці:Книги - XXI, 2007, - 400 с.

12. Шиян Д. В., Строченко Н. І. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. - К.: Видавництво А.С.К., 2003. - 240 с.