2.Біологічні методи захисту рослин від шкідливих організмів

Біологічний захист рослин — це фундаментально-прикладна галузь знань, предметом досліджень якої є біоагенти та біорегулятори — природні та генетично змінені організми та їхні генні продукти.

До агентів біометоду належать:

•    хижаки, паразити й ентомопатогени — проти шкідників;

•    рослиноїдні тварини та фітопатогени — проти бур’янів рослин;

•    антагоністичні мікроорганізми, їхні метаболіти та індуктори — стійкість рослин проти хвороб рослин.

Суть біологічного захисту рослин поля¬гає у використанні проти шкідливих організмів їхніх природних ворогів (хижаки, паразити, гербіфаги) і продуктів їхньої життєдіяльності (антибіотики, гормони, феромони тощо).

Головна мета біологічного захисту рослин — отримання високо¬якісної (екологічно безпечної) продукції за умови збереження біологічного різноманіття біоценозів.

Біологічні методи захисту рослин – це використання хижих комаї, корисниї птахів, тварин і рослин для знищення шкідників у садах.

Біологічний мето захисту рослин дуже ефективний, дешевий і безпечний. Його головна перевага на відміну від застосування отрутохімікатів у тому, що він не знищує корисних комах і тварин і не порушує рівновагу в природі. Ось чому застосування біологічних методів захисту рослин від шкідників останнім часом одержує все більге поширення.

Хижі комахи (ентофаги) зданті систематично довготривало скорочувати чисельність комах шкідників рослин (фітофанів) в середньому на 40%. Деякі хижі комахти здатні ефективно розмножуватися тільки сумішаючи харчування нектаром і комахами жертвами. Ось чому для залучення в город хижих комах слід висівати їх кормові рослини-нектарономи. Це як првило складноцвітні зонтичні і волотисті рослини, безліч дрібних квіток яких представляють собою джерело нектару і утворюють місце, де можуть сидіти корисні комахи, в тому числі бджоли і метелики.

Для захисту рослин від колорадського дука висівають вздовж картопляних полів фацелію, пастернак, люцерну.

Наявність корисних комах в достатній кількості або зараженість шкідників паразитами дозволяж скасувати суцільні оборобки пестицидами. Тому при необхідності достатньо проіести лише локальні обробки пестицидами, після яких чисельність ентомофагів відновлюжться через 3-4 дні.

Найбільш поширеним з біологічних способів захисту рослин є застосування мікроорганізмів — спорових та неспорових бактерій, вірусів та інших. Виділені в чисту культуру хвороботворні мікроорганізми використовуються для виготовлення мікробіологічних препаратів. Біопрепарати проти шкідників використовуються головним чином шляхом обприскування рослин. Особливе місце у біологічній боротьбі з комахами зайняла група спорових бактерій. Потрапляючи в шлунок комахи, спори бактерій проростають, розмножуються і виділяють токсини, які отруюють комаху й вона гине.

Більшість біологічних бактеріальних препаратів створено на основі кристалоутворюючих бактерій групи Bacillus thuringiensis Berl., які утворюють спори і кристали, здатні розчинятися у кишечнику комах, куди вони потрапляють із кормом. У боротьбі з лускокрилими шкідниками сільськогосподарських культур і і лісу застосовуються такі препарати як лепідоцид, дендробацилін, гомелін, бітоксибацилін, наводор, астур, ентобактерін тощо. Препарат гаупсин, створений на основі неспорової бактерії Pseudomonas aureophaciens, використовується проти гусені яблуневої плодожерки і парші, борошнистої роси, плодової гнилі на яблуні і ґрунті. Для захисту від гризунів (полівок, мишей, щурів) дозволено використання наземним способом бактороденцида, зернового і амінокісткового, основою якого є бактерія Salmonella enteritidis.

Грибні препарати містять спори ентомопатогенних грибів, що належать до недосконалих. Препарат боверин (концентрат БЛ і сухий порошок) використовується проти колорадського жука, гусені яблуневої плодожерки, оранжерейної білокрилки, на ефіроолійних культурах; вертицилін зерновий — проти оранжерейної білокрилки на огірках закритого ґрунту; пециломін — проти гусені плодожерок; метаризин — проти твердокрилих (бурякового і люцернового довгоносиків, дротяників); мікоафідин і мікоафідин Т — проти горохової та інших попелиць; нематофагін — проти галових нематод на овочевих культурах закритого ґрунту.

Вірусні біологічні препарати (вірини) виготовляються на основі вірусів поліедрозу і гранульозу, які найчастіше уражують лускокрилих.

Важлива роль у біологічному захисті рослин від хвороб відведена мікрофільним грибам — над паразитам (роду Ampelomyces, Trichothecium). Незавершений гриб Trichothecium roseum Lin утворює антибіотик трихотецин, який пригнічує розвиток і ріст багатьох грибів — збудників борошнистої роси огірків, моніліозу тощо. На його основі створений біологічний препарат трихотецин. Фітобактеріоміцин (ФБМ), продукт життєдіяльності Actinomyces lavendulae, рекомендований проти бактеріозів квасолі, кореневих гнилей пшениці, коренеїда цукрових буряків, слизового та судинного бактеріозу капусти.

Біологічний метод боротьби з бур’янами вперше було застосовано проти чагарника лантани на Гавайських островах червеця Orthezia insignis Pung.

Генетичний метод боротьби був застосований у 1954 році проти сірої м’ясної мухи на острові Кюрасао, яка наносить великої шкоди тваринництву. Випуск стерилізованих особин був успішним.

Генетичному методу боротьби притаманна вибірковість, його застосування не зв’язане з негативним впливом на довкілля і не сприяє з’явленню стійкості до факторів стерилізації.