
- •1.Визначення та завдання дисципліни «Агроекологія»
- •2. Шляхи забруднення навколишнього середовища мінеральними добривами
- •3. Санітарно-гігієнічна характеристика відходів тваринницьких комплексів
- •1.Сучасні екологічні проблеми агропромислового виробництва
- •2.Проблема втрат азоту з добрив і заходи щодо їх попередження
- •3.Механічна очистка рідких стоків тваринницьких ферм
- •1.Зв’язок аграрної екології з екологічними та агропромисловими дисциплінами
- •2.Шляхи поліпшення використання туків і зменшення їх втрат у навколишнє середовище
- •3.Біологічна очистка стоків тваринницьких ферм
- •1.Методика агроекологічних досліджень
- •2.Нітрати, їх природа та вплив на здоров’я
- •3.Хімічна очистка стоків тваринницьких ферм
- •Агроекосистеми та їх відмінність від екологічних.
- •Заходи щодо запобігання надлишкового накопичення нітратів у продукції сільського господарства.
- •3.Очистка рідких стоків тваринницьких ферм
- •Екзаменаційний білет № 6
- •1.Структура агробіогеоценозів
- •2.Еколологічно безпечне використання мінеральних добрив під сільськогосподарські культури.
- •3.Знезараження твердих відходів тваринницьких ферм
- •1.Агрофітоценоз та його характеристика
- •2.Сучасні засоби попередження втрат азоту з мінеральних добрив.
- •3.Переробка твердих відходів тваринницьких ферм за допомогою синантропних мух
- •1.Просторова структура агробіогеоценозів
- •2.Вплив пестицидів на довкілля
- •3.Переробка твердих відходів тваринницьких ферм та інших органічних матеріалів при допомозі каліфорнійського червоного черв’яка
- •1.Типи взаємовідносин між організмами в агробіогеценозах
- •2.Шляхи забруднення довкілля пестицидами.
- •3.Визначення екологічно чистої та екологічно безпечної продукції харчування
- •1.Сучасний стан земельних угідь України.
- •2.Потенційна загроза від пестицидів
- •3.Історія розвитку наукових основ і практичних підходів до виробництва екологічно безпечної продукції
- •Причини деградації грунтів.
- •2. Профілактичні засоби захисту рослин від шкідливих організмів.
- •3. Західна модель альтернативного землеробства.
- •1.Родучість грунтів України: як її зберегти.
- •2.Агротехнічні заходи боротьби зі шкідливими організмами.
- •3.Українська модель альтернативного землеробства.
- •1.Ерозія грунту як фактор його деградації
- •2.Біологічні методи захисту рослин від шкідливих організмів
- •3. Перспектива альтернативного землеробства в Україні
- •1.Проблема збереження гумусу в грунтах України
- •2.Фітоцетичний напрям в боротьбі зі шкідливими організмами
- •3.Добір господарств для виробництва екологічно чистої продукції
- •Енергетичний потенціал грунту : як його покращити
- •Мікробіологічний напрям у захисті рослин від шкідливих організмів
- •3.Екологічний паспорт агропромислового підприємства
- •1.Роль грунтової біоти в покращенні родючості грунту та його санітарного стану
- •2.Феромони , як альтернатива пестицидам
- •3.Проблема сертифікації екологічно чистої продукції за кордоном та в Україні
- •1.Санітарно-гігієнічний стан сільськогосподарських угідь України та Миколаївскої області
- •2.Використання антибіотиків,вірусних,грибкових та інших препаратів для захисту рослин
- •3.Народні засоби боротьби з шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур
- •1.Фізична деградація грунту-причини виникнення та заходи по її попередженню
- •2.Хімічний метод боротьби зі шкідливими організмами та його перспектива
- •3.Спільні риси та відмінності екотопу штучних і природних екосистем
- •1.Техногенно забруднені землі та проблема їх використання в апв
- •2. Застосування репелентів та антрактантів у боротьбі зі шкідниками рослин
- •3.Заходи щодо екологічно безпечного використання техногенно забруднених грунтів у апв
- •Проблема створення збалансованих агроландшавтів
- •2. Інтегрований захист рослин від шкідливих організмів
- •3.Специфіка накопичення токсикантів у сільськогосподарській продукції
- •1.Методичні підходи до створення збалансованих агроландшафтів
- •2.Заходи щодо безпечного застосування пестицидів
- •3.Проблеми формування агроландшавтів за умов земельної реформи
- •1.Основні елементи сучасного агроландшафту
- •2.Створення біологічного різноманіття в агросистемах як важливий напрямок зменшення чисельності шкідливих організмів
- •3.Заходи по охороні водних джерел від забруднення в процесі сільськогосподарського виробництва
- •1.Кислотні дощі : їх вплив на грунт та вирощування рослин
- •2.Випасання тварин та його вплив на довкілля
- •3.Основні забруднювачі довкілля в апв
- •1.Вплив сільськогосподарського виробництва на атмосферне повітря
- •2.Заготівля кормів для тварин та їх вплив на навколишнє середовище
- •3.Агроекологічний моніторинг та його структура
- •1.Вплив агропромислового виробництва на водні джерела
- •2.Характеристика відходів тваринницьких ферм
- •3.Об’єкти агроекологічного моніторингу
- •1.Характер негативного впливу мінеральних добрив на довкілля
- •2.Вплив відходів тваринницьких комплексів на довкілля
- •3.Моніторинг грунтового покриву
3.Переробка твердих відходів тваринницьких ферм та інших органічних матеріалів при допомозі каліфорнійського червоного черв’яка
Розглянемо деякі практичні питання біотехнології використання дощових черв’яків, що називається вермикультурою. Основні об’єкти в технології — кільчасті черв’яки. Найбільш перспективним для біотехнології є червоний
каліфорнійський черв’як.
Дощові черв’яки дуже плодючі. Кожна статевозріла особина червоних черв’яків, які розмножуються найбільш швидко, відкладає по 70—100 і більше коконів. У кожному коконі знаходиться 2—3 яйця. Через 2—3 тижні з яєць відроджуються нові особини, а через 7—12 тижнів вони вже здатні давати потомство. Дорослі особини живуть 10—15 років, досягають у довжину десятки сантиметрів, а масою — десятки грамів. Маса молодих особин при досягненні статевої зрілості може становити до 1 г.
Повний цикл розвитку (до статевої зрілості) — 70—80 днів. Дощові черв’яки — гермафродити. Кожна особина має жіночі й чоловічі статеві органи.
За добу одна особина черв’яка вживає кількість їжі, яка дорівнює його масі (близько 1 г). Після травлення виділяється 60% біогумусу, який містить всі необхідні для рослин поживні речовини у збалансованій формі. Біогумус має велику вологоємкість і здатний утримувати до 70% вологи.
Просте перенесення земляних черв’яків з природних місць проживання в штучні умови не дає швидкого успіху — черв’яки гинуть майже всі. Залишаються у невеликій кількості лише ті, які змогли пристосуватися до нових умов. Вони після деяк
Субстрати для вирощування черв’яків готують на основі коров’ячого, кінського або кроликового гною. Свіжий гній укладають у бурти для ферментації строком на 3—4 місяці. Субстрат готують з ферментованого гною, садової землі, різаної соломи або інших целюлозовмісних матеріалів і вуглекислого кальцію. Все це ретельно перемішують. Підготовленим таким чином субстратом заповнюють лотки. Для їх заповнення необхідно 25—30 м3 субстрату на 100 м². Після цього субстрат зволожують і заселяють черв’яками в рекомендованій кількості.
Якщо при випусканні черв’яків у субстрат вони заглиблююються, то якість його задовільна, а коли знаходяться на поверхні — незадовільна.
Умови вирощування черв’яків такі: субстрат, до якого адаптовані черв’яки; товщина субстрату в культиваторі має бути не більше 25—30 см; вологість субстрату — 70±10%; температура субстрату — 22°С±5°С; кислотність середовища (рН) — 7,0±0,5; витрата води (за 140—150 днів) — 1 т/м2; щільність «засівання» культиваторів — 5000 особин на 1 м²; тривалість одного циклу, вирощування — 140—150 днів; розрахункова густота черв’яків — до 50 000 особин на 1 м²; біомаса «врожаю» черв’яків — 6—9 кг/м2; відділення дощових черв’яків від субстрату; повторне використання черв’яків та їх яєць. Італійські дослідники виробничі субстрати «заселяють» з густотою близько 5000 черв’яків на 1 м², що відповідає приблизно 1 кг/м2. На 100 м² культиваторів вони витрачають 90—100 кг черв’яків. очатку черв’яків розміщують у частково перепрілий гній, який укладають шаром 12—15 см. Через 30—45 днів, коли в субстраті виявляються кокони і молоді черв’яки, можна починати годувати їх свіжим свинячим гноєм. Для годівлі використовують переважно тверду фракцію, яку шаром 2—3 см розкладають на поверхні субстрату з черв’яками в кількості 10—15 кг/м2, або гнойову жижу в такій же кількості. Періодичність годування залежить від щільності заселення черв’яків і коливається від 14 до 5—6 днів. Кожне наступне годування проводять у міру поїдання попередньої норми гною. В середньому на 1 м² майданчика за 6 місяців укладають близько 300 кг гною.
Вологість субстрату підтримують у межах 65—70%, для чого, залежно від температурних умов, 1—2 рази на тиждень його зрошують водою. При підживленні гнойовою жижею додаткове зрошення не потрібне.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 9