2.4. Індивідуально-авторські дієслова

Дієслово є носієм динамічної ознаки, тобто представленої як дія або процес, що має певні часові показники: тривалість, нетривалість, початок поцесу, ознаку закінченості та ін. [46, с. 163]. У творчості сучасних поетів переважаюсь статичні образи, настрої спокою та рівноваги, тому індивідуально-авторськів дієслова є малочисленними.

Значення всіх дієслів (оказіональних) об’єднує спільна сема процесуальності.

У поетичному мовленні ХХІ ст. виявлено авторські дієслова, які позначають дію через її відношення до:

- іншої процесуальної ознаки: одснитися (А. Сірик), проціловувати (М. Мельник), взорувати (А. Миколаєнко), позабракнути (О. Астаф’єв), передмухувати (С. Ренар), писати-карбувати (С. Бондаренко), піти-покотитися (П. Осадчук), стояти-мовчати (В. Пішко), згоряти-проминати (К. Рибалко);

- абстрактних понять: нащастити (С. Сапеляк), духолетіти (В. Рябий), домріювати (А. Спірідончева), намолити (І. Павлюк), здалеченіти, вглибатися (Б. Чепурко);

- непроцесуальної ознаки: золотіти (І. Павлюк), брунатніти (Р. Кудлик);

- явищ природи: завітрюганити (О. Шнуренко);

- конкретних предметів: опортретити (С. Сапеляк).

Отже, серед авторських дієслівних номінацій сучасників найбільше виявлено АЛН, які позначають дію через її відношення до іншої процесуальної ознаки, або абстрактних понять. Поява індивідуально-авторських дієслів у сучасній поезії зумовлена переважно причинами номінативного характеру.

2.5. Індивідуально-авторські прислівники

У творчій спадщині сучасників індивідуально-авторські прислівники становлять лише 9 % від загальної кількості АЛН.

Загальне категоріальне значення прислівника як виразника непроцесуальної ознаки конкретизується в часткових розрядах слів, що належать до цієї частини мови. За лексичним значенням у сучасному мовознавстві всі прислівники поділяють на два основні лексико-граматичні розряди: означальні (атрибутивні) та обставинні [9, с. 303].

Більшість індивідуально-авторських прислівників, виявлених у поетичному мовленні сучасників, належить до лексико-граматичного розряду означальних адвербів. Лише новотвір довкруж (С. Сапеляк) є обставинним прислівником і вказує на місце перебігу процесу.

Означальні прислівники поділяють на якісно-означальні (небесно (О. Стусенко), сяйнисто (П. Перебийніс), міри або ступеня (міліонно (С. Сапеляк), способу дії (ходьба (Л. Горлач), зарванно (С. Ренар). Дві останні підгрупи представлені поодинокими АЛН. Значно переважають якісно-означальні прислівники, серед яких виокремлюємо ті, які характеризують:

- стан довкілля: вечорово, домашньо, порохняво (І. Павлюк), замрійно, сяйнисто (П. Перебийніс), солодко-медово (Я. Самчук), чорно (О  Стусенко);

- дії людини: багатолунно, багато тихо (В. Рябий), венозно (А. Миколаєнко), пластмасо-картонно (А. Миколаєнко), стосило, тихомудро (Б. Чепурко);

- стан людини: небесно (О. Стусенко), надсумно (С. Ренар), ностальгічно (К. Мучичка).

Отже, із-поміж АЛН сучасників прислівникові новотвори представлені найменшою кількістю. Більшість новотворів є означальними прислівниками, які вказують на ознаки дій людини чи характеризують стан довкілля. Основними причинами появи прислівникових новотворів були версифікаційні потреби та пошук емоційно виразного, образного слова.