2.3. Інднвідуально-авторські прикметники

Багатоплановий за семантикою клас прикметників об’єднує категоріальна сема атрибутивності. Семантика ад’єктивів вирізняється певними особливостями, які враховуємо в дослідженні. Як відомо, істотний вплив на формування значення прикметника має означуваний іменник, у поєднанні з яким він конкретизує свій семантичний обсяг або розвиває нові переносні значення. Поетичне ж мовлення лише сприяє розвиткові нових значень або відтінків значень слів, оскільки відображає емоційне, асоціативно-образне сприйняття автором світу.

Ще однією особливістю значення прикметника є тісне поєднання у його структурі власне семантичного й прагматичного аспектів мови і відповідно наявність у значенні більшості прикметників конотативних сем, зокрема оцінних [8, с. 43–44]. Природа останніх у поетичному мовленні теж має свою специфіку, їхню появу в семантичній структурі лексичного значення часто стимулює образне вживання слова.

Серед індивідуально-авторських прикметників сучасних творців переважають складні ад’єктиви, у яких можуть поєднуватись ознаки, що позначають як близькі поняття, так і віддалені, різнорідні. Ці прикметники сучасних можуть позначати: колірні ознаки, кількісну характеристику денотатів, емоційно-психічний стан, динамічні і темпоральні ознаки.

Індивідуально-авторські прикметники з колірним компонентом утворюють одну з найчисленніших ЛСГ у творчому доробку сучасників. Серед авторських кольоративів переважають складні АЛН, хоча виявлено інновацію, утворену префіксальним способом: некаштановий (Б. Чепурко).

Серед складних індивідуально-авторських прикметників-кольороназв за семантичними і структурними ознаками виокремлюємо АЛН, утворені на базі атрибутивних синтагм, які характеризують предмет, указуючи на колір якоїсь його складової частини: біловесний (П. Перебийніс), карозорий (Р. Кудлик), світлоогний (Б. Чепурко), чорновиновий (І. Павлюк), чорноотруйний (В. Пішко), і АЛН, утворені з двох рівноправних компонентів (виявлено одну інновацію), у яких ознака кольору поєднується з іншою, некольоративно: мармурно-тихий (Б. Чепурко).

За генетичною ознакою у складних прикметниках аналізованої ЛСГ компонентами з колірною ознакою виступають переважно первісні (непохідні) назви кольорів: білий, чорний, карий.

Нечисленну ЛСГ формують прикметники, які позначають кількісну характеристику складових частин позначуваних об’єктів: стософійний, стошумний (Б. Чепурко), трибожий (П. Перебийніс). Особливістю цих інновацій є те, що числівниковий компонент вказує не на точно визначену кількість, а на інтенсивність вияву ознаки.

Однією з найпродуктивніших у творчому доробку поетів ХХІ століття є ЛСГ індивідуально-авторських прикметників з інтегрувальною семою «емоційно-психічний стан», яка входить до денотативного макрокомпонента. На відміну від експресивних лексем, у яких емотивний компонент належить до конотації, основною функцією новотворів цієї групи є номінативна – називання певних емоційно-психічних станів та настроїв: безтурботно-п’янкий (Л. Борець), безчесно-байдужий (З. Велігоцька), грішноокий (Р. Кудлик), істерично-нестерпний (О. Мельник), комсомольсько-юдавий (В. Пішко), печальночолий (К. Рибалко), пречисто-чистий (А. Сірик), солодко-п’яний (Г. Яцина).

Зазначені АЛН є складними утвореннями, у яких обидві основи виражають значення емоційно-психічного стану (безтурботно-п’янкий, безчесно-байдужий, істерично-нестерпний) і в яких сему «емоційно-психічний стан» містить лише один з компонентів (печальночолий, грішноокий).

ЛСГ прикметників, що позначають різні динамічні ознаки, тобто ознаки, пов’язані з наявністю / відсутністю руху змін, протікання процесів, явищ, дій, представлена інноваціями: буревійний (Б. Чепурко), літній-перелітній (А. Витрикуш), пригазований (М. Шунь).

Прикметники темпоральної семантики відтворюють час існування або буття предмета як його визначальну особливість. Залежно від контексту темпоральні ад’єктиви можуть передавати часове або якісно-часове значення. У прикметниках із власне часовою функцією увага зосереджується на часі існування властивості або особливості предмета, факту, події [4, с. 126–128]. До таких ад’єктивів належать АЛН дневий (О. Астаф’єв), присвітанковий (А. Витрикуш), щонощний (С. Сапеляк). Прикметники мають значення «який буває, відбувається вдень / перед світанком / кожної ночі».

Одиничним новотвором представлена ЛСГ прикметників, які позначають смакові якості предметві: медово-полиновий (І. Павлюк). АЛН має прозору семантику й уживається для підкреслення ознаки смакових відтінків, які протиставляються: медовий, тобто солодкий, і полиновий, тобто гіркий.

Отже, серед індивідуально-авторських прикметників сучасників найчисленнішими є ЛСГ ад’єктивів, які вказують на колірні особливості денотатів, емоційно-психічний стан осіб. Вагомими щодо кількості є також ЛСГ АЛН, які позначають динамічні й темпоральні ознаки. Активне творення АЛН зазначеної семантики зумовлене особливостями індивідуальної поетичної картини світу сучасників, увагою митців до внутрішнього світу людини, взаємозв’язку людини з природою. Загалом більшість новотворів кожної з лексико-семантичних груп у контексті виконує номінативну функцію, поєднану з експресивною.