2.2. Індивідуально-авторські іменники

Лексико-граматичний клас іменників, як відомо, найбільш активно поповнюється новими словами. У поетичному словнику сучасних авторів індивідуально-авторські іменники становлять 52% від загальної кількості АЛН.

У семантичній структурі іменників наявна спільна категоріальна сема «предметність». Новотвори об’єднуються в такі ЛСГ: назви емоційно-психічних станів і почуттів, назви фізичних і фізіологічних станів, назви абстрактних понять, назви стану навколишнього середовища, назви явищ природи, назви темпоральних понять, назви інтелектуальних понять та витворів інтелектуальної діяльності, назви осіб, назви абстрагованих дій та процесів, назви конкретних предметів, назви рослин та їх частин, назви тварин, назви просторових уявлень, назви географічних об’єктів, назви елементів ландшафту, назви споруд, назви космічних об’єктів, назви частин тіла і зовнішніх рис людини.

Серед іменникових АЛН значною кількістю представлені назви осіб, що невипадково, оскільки в поезіїї сучасників однією з центральних є тема формування особистості, її існування в суспільстві, гармонії людської душі й навколишнього світу. Прагненням якнайточніше передати особливості внутрішнього світу людини, виразити власне ставлення до неї зумовлена поява авторських назв осіб ворожіля (В. Пішко), гудак, нелюдь (Д. Кремінь), зек-краянин (С. Сапеляк), опришок-відчайдух (М. Шамрай), офіцерія (Р. Данилюк), фея-нанашка (В. Кухта), яничарство (П. Перебийніс), голитьба (Л.  Горлач). Особливістю таких назв є те, що в основу авторських номінацій покладено різноманітні ознаки денотатів.

Численною кількістю інновацій представлена в словнику сучасників ЛСГ назв конкретних предметів: дзеркалка (А. Тужиков), іграшка-Гном (І. Павлюк), іграшка-прикраса (І. Стожар), сережка-вишенька (О. Ковальчук), хустина-цвіт (А. Миколаєнко), чар-вітраж (Д. Кремінь). В основу авторських номінацій покладено характерні ознаки позначуваних предметів.

Значну за кількістю одиниць ЛСГ формують АЛН на позначення явищ природи: диво-хмара, картинка-хмара, отара-хмара, хмара-мемуар (В. Баронов), підгроззя (М. Шамрай), снігота (С. Сапеляк).

Лише однією номінацією представлено складне найменування космічного об’єкта: місяць-оксамит (Р. Бойчук), ужитий для позначення місяця як нічного світила: Сріблів блаженно місяць-оксамит: / По його стежці ти до мене йшла звабливо (Р. Бойчук).

Індивідуально-авторські назви тварин, рослин та їх частин у поетичному словнику сучасників переважно представлені суфіксальними дериватами та юкстапозитами, у яких прикладковий компонент вказує переважно на зовнішні особливості денотатів: гульвіса-сова (В. Баранов), простак-верблюд (В. Рябий), тройка-птиця (Л. Талалай); вербенятко (І. Павлюк), віха-тополя (О. Стусенко), купавина (С. Сапеляк), розкішниця-лоза (Р. Кудлик), трин-зело (С. Ренар), яворятко (Г. Лютий), буйновіття (П. Осадчук), кружальце-листок (А. Спірідончева), пелюстя (О. Слоньовська), Поєднання компонентів у таких утвореннях є логічно вмотивованим. Юкстапозити виконують номінативну та характеризувальну функції.

Вагомою щодо кількості є ЛСГ інновацій, які позначають емоційно-психічні стани та почуття людини: диво-радість (І. Вітюк), скорбоття, шумовиння, чуття-почуття (С. Сапеляк), суменя, сумчик (А. Миколаєнко), хвалахула (О. Стусенко). У поетичному словнику сучасників серед авторських назв почуттів та емоційно-психічних станів переважають ті, які пов’язані з негативними переживаннями. Така тенденція пояснюється соціально-психологічними чинниками: все «добре» вважається нормою, а до поганого хочеться привернути увагу, чому сприяють різноманітні нестандартні засоби і форми вираження.

До ЛСГ слів на позначення стану навколишнього середовища належать інновації березневість (П. Перебийніс), вечорінь (А. Сірик), живо срібло, шум-гам (О. Стусенко), золот-чар (Д. Кремінь), радосинь (Е. Євтушко), сутіння (С. Сапеляк), прозорінь (Л. Горлач), дзеркалінь (Б. Чепурко), казка-дзеркалення (А. Спірідончева).

До ЛСГ номінацій за фізичним і фізіологічним станом відносять інновації безсонь (І. Павлюк), видих-вдих (Е. Євтушко), диво-сон (О. Федяй), занемога (В. Земляний), недвиг (Б. Чепурко), нечекання (О. Стусенко), позіхота (В. Кухта).

Поодинокими прикладами представлені індивідуально-авторські назви елементів ландшафту: твань-болото (Л. Талалай), міжтрав’я (А. Сірик).

ЛСГ назв географічних обʼєктів формують новотвори: авто-місто, місто-автор, таксо-місто (М. Шунь), недовулиця (Н. Мазур), ріднокрай (Б. Чепурко).

Значною кількість представлена ЛСГ авторських іменників на позначення абстрагованих дій та процесів, яку формують АЛН: минання, долевибір, квітограй (В. Рябий), неповернення (Д. Кремінь), опахчення, христозліт (С. Сапеляк), перелуння (М. Луків). Індивідуальні лексичні значення новотворів розкриваються за допомогою відповідних мотивувальних дієслів, із якими похідні іменники зберігають тісні семантичні зв’язки.

ЛСГ номінацій, які позначають інтелектуальні понятття та витвори інтелектуальної діяльності, складають новотвори: миследуша (В. Рябий), непам’ять (М. Шамрай), позасвідомість (Б. Чепурко), словопадіння (М. Іванців), недосонет (К. Мучичка), словослава (Б. Чепурко).

Індивідуально-авторські назви абстрактних понять становлять нечисленну ЛСГ АЛН: всеблагість, проминальність (К. Рибалко), пошерхлість (Л. Повх), наждачність (Л. Геник), сутнє (П. Осадчук).

В основі назв темпоральних понять фігурує сема часу: безвіч (Б. Чепурко), часовага (В. Рябий), часоліт (П. Перебийніс), часоплин (П. Осадчук). Ця ЛСГ слів нечисленна.

Назв просторових уявлень також небагато: засвіт (П. Перебийніс), землевісь (В. Рябий), потойсвіття (Б. Чепурко), довкружжя (С. Сапеляк).

Новотвір чашоколіно уживається для позначення назви частини тіла людини (А. Тужиков). Його значення остаточно розкривається лише в контексті: Намічається статевий акт зі школяркою, / що вивчає закон Гука, / ходить із дзеркалкою, не знаючи, / що таке діафрагма, / веде блог, у якому сто тисяч фото / усіляких чашоколін та потилиць (А. Тужиков).

Отже, найбільш репрезентативними у творчості сучасників є ЛСГ АЛН – назв осіб, емоційно-психічних станів і почуттів, стану навколишнього середовища, абстрагованих дій та процесів, рослин та їх частин, що свідчить про особливу увагу поетів до світу людини і природи. Іменникові АЛН поети створюють переважно для конкретизації характерної ознаки позначуваних денотатів, їхньої оцінки, а також для лаконічності висловлювання та інших версифікаційних потреб.