Список використаної літератури
1. Адах Н. А. Авторські лексичні новотвори Василя Барки (семантико-дериваційні та лексикографічні аспекти) / Н. А. Адах ; за ред. Г. М. Вокальчук. – Рівне : Видавництво Олега Зеня, 2007. – 136 с.
2. Александрова С. И. Окказионализмы в эпистолярном жанре разговорной речи (Опыт функционального анализа) / О. И. Александрова // Вопросы стилистики. – Саратов, 1972. – Вып. 5. – С. 17–32.
3. Бабенко Н. Г. Окказиональное в художественном тексте. Структурно-семантический аналіз : [учеб. пособие] / Н. Г. Бабенко. – Калининград : Калинингр. гос. ун-т, 1997. – 79 с.
4. Безпояско О. К. Граматика української мови. Морфологія : [підручниик] / О. К. Безпояско, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. – К. : Либідь, 1993. – 336 с.
5. Белоусова А. С. Имена лиц и их синтаксические свойства / А. С. Белоусова // Слово и грамматические законы язика: Имя. – М., 1989. – С. 131–205.
6. Васильев Л. М. Современная лингвистическая семантика / Л. М. Васильев. – М. : Высшая школа, 1990. – 176 с.
7. Васильев Л. М. Теория семантических полей / Л. М. Васильєв // Вопр. языкознания. – 1971. – № 5. – С. 26–32.
8. Висоцький А. В. Склад та структура лексико-семантичних груп якісних прикметників в українські мові : дис. … кандидата філол. наук : 10.02.01 / А. В. Висоцький. – К., 1998. – 177 с.
9. Вихованець І. Р. Теоретична граматика української мови : академ. граматика укр. мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська. – К. : Унів. вид-во «Пульсари», 2004. – 400 с.
10. Вокальчук Г. М. Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття (лексикографічний аспект) / за ред. А. П. Грищенка : [монографія] / Г. М. Вокальчук. – Рівне : Науково-видавничий центр «Перспектива», 2004. – 524 с.
11. Вокальчук Г. М. Оказіональна номінація осіб в українській поезії 20–30-х років ХХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.02 «Українська мова» / Г. М. Вокальчук. – К., 1991. – 23 с.
12. Вокальчук Г. М. Словотворчість українських поетів ХХ століття : монографія / Г. М. Вркальчук ; відп. ред. С. Я. Єрмоленко. – Острог : Національний університет «Острозька академія», 2008. – 536 с.
13. Габинская О. А. Типология причин словотворчества / О. А. Габинская. – Воронеж : Изд-во Воронежского ун-та, 1981. – 153 с.
14. Гаврилюк Н. В. Словотворчість поетів-неокласиків у контексті поетичного мовлення 20-30-х років ХХ століття / Н. В. Гаврилюк. – Рівне, 2010. – 225 с.
15. Гак В. Г. К проблеме гносеологических аспектов семантики слова / В. Г. Гак // Вопросы описания лексико-семантической системы язика : тезисы докладов. – Ч.1 – М., 1971. – С. 95–98.
16. Гнатюк Г. М. Дієприкметник у сучасній українській літературній мові / Г. М. Гнатюк. – К. : Наук. думка, 1982. – 248 с.
17. Городенська К. Г. Префікси і префіксоїди в українській мові / К. Г. Городенська // Мовознавство. – 1986. – № 1.– С. 36–41.
18. Горпинич В. О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія : навч. посіб. / В. О. Горпинич. – К. : Вища шк., 1999. – 207 с.
19. Горпинич В. О. Сучасна словотвірна дериватологія : навч. посібник (текст лекцій) / В. О. Горпинич. – Дніпропетровськ : ДДУ, 1998. – 189 с.
20. Грищенко А. П. Прикметник в українській мові / А. П. Грищенко. – К. : Наук. думка, 1978. – 208 с.
21. Грищенко А. П. Суфіксальний словотвір прикметників в українській мові / А. П. Грищенко // Словотвір сучасної української літературної мови ; відп. ред. М. А. Жовтобрюх. – К., 1979. – С. 119–170.
22. Грещук В. В. Український відприкметниковий словотвір / В. В. Грещук. – Івано-Франківськ : Плай, 1995. – 208 с.
23. Ермакова О. П. Лексические значения производных слов в русском языке / О. П. Ермакова. – М. : Русский язык, 1984. –152 с.
24. Жижома О. О. Індивідуально-авторські новотвори в поетичному дискурсі 80–90-х років ХХ століття : дис. … кандидата філол. наук : 10.02.01 / Жижома – К., 2003. – 242 с.
25. Жовтобрюх М. А. Основні тенденції розвитку сучасної української літературної мови / М. А. Жовтобрюх // Мова. Людина. Суспільство. – К. : Наукова думка, 1977. – С.14–23.
26. Заботкина В. И. Новая лексика современного английского язика : [учеб. пособие для филол. фак. ун-тов] / В. И. Заботкина – М. : Высш. шк., 1989.
27. Земская Е. А. Современный русский язык. Словообразование. / Е. А. Земская – М. : Просвещение, 1973. – 304 с.
28. Калєтнік А. А. Лінгвістичний статус неологізмів у неокласичному тексті. : дис. ... кандидата філол. наук : 10.02.01 : [у 2 т.] / А. А. Калєтнік. – К. : Київський нац. ун-т ім. Тараса шевченка, 2008.
29. Караулов Ю. М. Структура лексико-семантичного поля / Ю. М. Караулов // Филологические науки. – 1972. – № 1. С. 57–68.
30. Караулов Ю. М. Частотный словарь семантических множителе русского языка / Ю. М. Караулов. – М. : Наука, 1980. – 207 с.
31. Клименко Н. Ф. Словоскладання. Адвербіація / Н. Ф. Клименко // Словотвір сучасної української літературної мови ; відп. ред. М. А. Жовтобрюх. – К., 1979.– С. 314–403.
32. Клименко Н. Ф. Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській мові / Н. Ф. Клименко. – К. : Наук. думка, 1984. – 251 с.
33. Коваль О. В. Мовотворчісь поетів-«неокласиків» та їх роль у збагаченні виражально-зображальних засобів української мови : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / О. В. Коваль. – Запоріжжя, 2008. – 21 с.
34. Колоїз Ж. В. Тлумачно-словотвірний словник оказіоналізмів / Ж. В. Колоїз. – Кривий Ріг : ТОВ ЯВВА, 2003. – 168 с.
35. Котелова Н. 3. Теоретические аспекты лексикографического описания неологизмов [Текст] / Н. З. Котелова // Советская лексикография. – М., 1988.
36. Кочерган М. П. Про системність у лексиці та семантиці / М. П. Кочерган // Укр. мова і літ. в шк. – 1976. – № 4. – С. 38–45.
37. Кузнецова Э. В. Части речи и лексико-семантические группы слов / Э. В. Кузнецова // Вопр. языкознания. – 1975. – № 5. – С. 78–86.
38. Кунець І. І. Словотвір прикметників із суфіксом -ян- у східнослов’янських мовах / І. І. Кунець // Мовознавство. – 1980. – № 5. – С. 30–36.
39. Лисиченко Л. А. Лексико-семантична система української мови / Л. А. Лисиченко. – Х., 1997. – 131 с.
40. Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром’як, Ю. І. Ковалів [та ін]. – К. : Академія, 1997. – 752 с.
41. Лопатин В. В. Рождение слова: Неологизмы и окказиональные образования / В. В. Лопатин. – М. : Наука, 1973. – 150 с.
42. Лыков А. Г. Современная русская лексикология: Русское окказиональное слово / А. Г. Лыков. – М. : Высшая школа, 1976. – 120 с.
43. Намитокова Р. Ю. Авторские неологизмы: словообразовательный аспект / Р. Ю. Намитокова. – Ростов-на-Дону : Изд-во Рост. ун-та, 1986. – 156 с.
44. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови : підручник / О. Д. Пономарів. – К. : Либідь, 1993. – 248 с.
45. Родніна Л. О. Суфіксальний словотвір іменників сучасної української мови / Л. О. Родніна // Словотвір сучасної української літературної мови ; відп. ред. М. А. Жовтобрюх. – К., 1979. – С. 57–118.
46. Русанівський В. М. Народження слова / В. М. Русанівський // Українське мовознавство. – 1974. – № 2. – С. 46–50.
47. Русанівський В. М. Префіксальний словотвір / В. М. Русанівський // Словотвір сучасної української літературної мови ; відп. ред. М. А. Жовтобрюх. – К., 1979. – С. 228–284.
48. Семиряк В. Д. Словообразовательные варианты в современном украинском языке : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.02 / В. Д. Семиряк. – Харьков, 1973. – 25 с.
49. Соколовская Ж. П. Система в лексической семантике: Анализ семантической структуры слова / Ж. П. Соколовская. – К. : Вища школа, 1979. – 189 с.
50. Українська мова : Енциклопедія / [редкол.: В. М. Русанівський, О. О. Татаренко (співголоси), М. П. Зяблюк та ін.]. – К. : Укр. енцикл., 2000. – 752 с.
51. Филин Ф. П. Очерки по теории языкознания / Ф. П. Филин. – М. : Наука, 1982. – 336 с.
52. Фридрак В. Б. Принципы лекисографической интерпритации именных композитов современного украинского языка : автореф. дисс. … канд.. філол. наук / В. Б. Фридрак. – К., 1986. – 20 с.
53. Шанский Н. М. Неологизмы // Лексикология современного русского языка : пособие для студентов пед. ин-тов. – М. : Порсвещение, 1964. – С. 156 – 164.
54. Шанский Н. М. Очерки по русскому словообразованию / Н. М. Шанский. – М. : Просвещение, 1968.
55. Шмелев Д. Н. проблеми семантического анализа лексики / Д. Н. Шмелев. – М., 1973. – 174.
56. Юрчук Л. А. Суфіксальний дієслівний словотвір / Л. А. Юрчук // Словотвір сучасної української літературної мови ; відп. ред. М. А. Жовтобрюх. – К., 1979. – С. 171–210.
57. Юрченко Т. Г. Оказіоналізми у творчості Павла Загребельного: структурно-семантичний і стилістичний аспекти : дис. … кандидата філол. наук : 10.02.01 / Т. Г. Юрченко. – К., 2003. – 284 с.
ДОДАТКИ
Додаток А
Частотний розподіл авторських лексичних новотворів за частиномовною належністю
Рис. А.1. Частиномовний розподіл авторських лексичних новотворів, зафіксованих у поезії початку ХХІ століття
Додаток Б
Словник авторських лексичних новотворів
поетів початку ХХІ століття
Першоджерела
ДЗ – Дзвін.
ДН – Дніпро.
ДС – Дивослово.
К – Київ.
Умовні скорочення і позначки, уживані в словнику
дієсл. – дієслово
дієприкм. – дієприслівник
ж. р. – жіночий рід
ім. – іменник
прикм. – прикметник
присл. – прислівник
с. р. – середній рід
субст. – субстантивоване (слово)
ч. р. – чоловічий рід
***********************
/ – вказівка на кінець віршового рядка
() – вказівка на автора новотвору
А
Авто́-мі́сто –ім., с. р., «Аеросвітом» у світ, / що в ньому / поезію на полицях книгарень / змінено на довідники / з автомобільних шляхів – / о, Львів стає таким авто-містом! (М. Шунь: ДЗ-2012. – № 1:8);
Алюмі́нійний – прикм., Алюмінійна креш від щонощних утрат. (С. Сапеляк: ДС-2012. – № 5:63);
Б
Багатолу́ннo – присл., Наснажено, до дна, багатолунно / й багатотихо – бог часоваги – / горить немов суниця, поцілунок / і вибухає блискавка жаги. (В. Рябий: ДС-2012. – № 7:62);
Багатоти́хо – присл., Наснажено, до дна, багатолунно / й багатотихо – бог часоваги – / горить немов суниця, поцілунок / і вибухає блискавка жаги. (В. Рябий: ДС-2012. – № 7:62);
Бе́звіч – ім., ж. р., Розшумілись у безвіч віки. (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:4);
Безіме́ння – ім., с. р., І терном святим, і осіннім сутінням, / У тім безіменні і в тім повитті. (С. Сапеляк: ДС-2012. – № 5:64);
Бе́зсонь – ім., ж. р., Ночі безсонь. (І. Павлюк: ДС-2012. – № 2:61);
Безтурбо́тно-п’янкий – прикм., Твоя посмішка, як і раніше, / промениста, весела, легка, / та за ніжність удвічі ніжніша / і така безтурботно-п’янка… (Л. Борець: ДН-2012. – № 7:33);
Безче́сно-байду́жий – прикм., Я повертаюсь туди, / де ніхто не почує / останній придих під черствою петлею, / де вночі з крижаними вітрами / злетять брехливі маски Мельпомени / і кожен вбере криваву безчесно-байдужу маску. (З. Велігоцька: К-2012. – № 1:104);
Березне́вість – ім., ж. р., Озовися, наш пророче, / з березневості до нас! (П. Перебийніс: К-2012. – № 6:6);
Білове́сний – прикм., Засвітися біловесним / ореолом крізь дими. (П. Перебийніс: К-2012. – № 6:6);
Брунатні́ти – дієсл., Кава пролита брунатніє на скатертині. (Р. Кудлик: К-2012. – № 11–6:16);
Буйнові́ття – ім., с. р., Це все було в далекому столітті, / Коли цвіли дерева молоді / І солов’ї гриміли в буйновітті. (П. Осадчук: К-2012. – № 10:9);
Буреві́йний – прикм., Ріднослів’я буревійне, / Тихомудро, стосило мовчиш… (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:2);
В
Вглиба́тися – дієсл., Ярами – Червоним, Святим і Холодним – / До крові вглибається голос Господній. (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:5);
Вено́зно – присл., Так зусилля порожні / ковтаєш, як гризану кістку, / і хлюпочеш венозно, / наче свекруха – невістці. (А. Миколаєнко: К-2012. – № 11–12:138);
Вербеня́тко – ім., с. р., А як час перелітний крізь кров мою / Гірко пронісся – / Сумне вербенятко / Над серцем моїм розцвіло. (І. Павлюк: ДС-2012. – № 2:6о);
Верши́на-інтер’є́р – ім., Я зі своїм коханням / йду в рукопашний бій – / міситься м’якуш вершин-інтер’єрів, / а життя будує собі / біля пекарних домн. (М. Шунь: ДЗ-2012. – № 1:8);
Вечорі́нь – ім., ж. р., Валує пас в іржаву вечорінь. (А. Сірик: К-2012. – № 7–8:162);
Вечоро́во – присл, А тут домашньо, тепло, вечорово, / І вишиті пташки на рукаві. (І. Павлюк: ДС-2012. – № 2:63);
Взорува́ти – дієсл., Наш флюгер ламає жагу поклоніння вітру, / взорує на неприкаяність стін химерних. (А. Миколаєнко: К-2012. – № 11–12:134);
Ви́дих-вдих – ім., ч. р., Нервовий видих-вдих, солодкий серця щем, / Напружені усі рецептори й нейрони. (Е. Євтушко: ДН-2012. – № 10:143);
Вирі́йний – прикм., Переламний голос вирійного птаха з пітьми. (І. Павлюк: ДС-2012. – № 2:61);
Ви́стрій – ім., ч. р., Я зі своїм випеченим коханням – / наче душу його прогнали / через вистрій шпіцрутенів, / душу, котра про кохання / виключно пише тріллери, / дикозасмучені, перепечені. (М. Шунь: ДЗ-2012. – № 1:8);
Ви́шептаний – дієприкм., Я – князь гуцульський, вишептаний з тиші, / На писанках моє обличчя пишуть. (В. Кухта: К-2012. – № 11–12:2);
Вірши́ти – дієсл., А душа моя сива над річкою віршить і вершить: / Їй же хочеться ритму, / А не залишати томи. (І. Павлюк: ДС-2012. – № 2:61);
Віха-топо́ля – ім., ж. р., Ми йдемо, й стає дедалі більше / Віх-тополь за нашими плечима. (О. Стусенко: К-2012. – № 9:100);
Вко́хувати – дієсл., Будеш пити вино, сміятися, / Вкохуючи мене, мов граючись. (В. Решетило: ДН-2012. – № 9:114);
Ворожі́ля – ім., ж. р., Його громадою керували, / Його у зіллі гартували / Під замовлення ворожіль. (В. Пішко: ДЗ-2012. – № 1:14);
Всебла́гість – ім., ж. р., Твоїй душі всеблагості вимолюю, / Своїй – краплинку серця, на колись. (К. Рибалко: ДС-2012. – № 1:64);
Г
Голи́тьба – ім., ж. р., Там для чужих обранців мали ложу, / що часом слуговала голитьбі. (Л. Горлач: К-2012. – № 9:15);
Грай-головоло́мка – ім., ж. р., І темний безум світлого минання / незримо-зримий залишає слід / на хліб, на радість, на любов зітхань, / на сховане в очах велике сонце / і молитовні вибухи прохань / у цій життєвий грай-головоломці. (В. Рябий: ДС-2012. – № 7:62);
Грішноо́кий – прикм., Грішноока моя чарівнице! (Р. Кудлик: К-2012. – № 6:14);
Гуда́к – ім., ч. р., Архангели Гавриле й Михаїле, / Летить жалоба понад поле біле, / Та є ще у джаз-бенді музикант: / У нього інструмент – не для пілатів, / А він гудак із дальніх резерватів, / У нього скрипка предківська й димкант. (Д. Кремінь: К-2012. – № 7–8:7);
Гульві́са-сова – ім., ж. р., Ще сосни сонні, і гульвіси-сови / ще не змикали зморених повік. (В. Баранов: ДН-2012. – № 10:35);
Д
Дзеркалі́нь – ім., ж. р., Плюскотом, гомоном весел об дзеркалінь / Мармурно-тихої гладі ріки… (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:7);
Дзе́ркалка – ім., ж. р., Намічається статевий акт зі школяркою, / що вивчає закон Гука, / ходить із дзеркалкою, незнаючи, / що таке діафрагма, / веде блог, у якому сто тисяч фото / усіляких чашоколін та потилиць. (А. Тужиков: ДН-2012. – № 5:10);
Диво-ра́дість – ім., ж. р.,h Диво-радістю розкутою / Моє серце розтривожене. (І. Вітюк: ДН-2012. – № 4:83);
Диво-руча́й – ім., ч. р., Слова лилися диво-ручаями, / Збігала ніч, немов пишне тісто з діжки, / І небо зарум’янилось краями, / А зорі заховалися в нічліжки… (О. Шнуренко: ДН-2012. – № 9:12);
Ди́во-сон – ім., ч. р., Розлиті фарби на палітрі неба – / Сумний пейзаж, що проситься до мене / І пензликом виводить диво-сни: / Будинки, силуети і пісні… (О. Федяй: ДН-2012. – № 4:70);
Ди́во-хма́ра – ім., ж. р., Я люблю картинки-хмари: / В них я бачу тінь тіари, / В них мені гучать фанфари – / Я люблю ці диво-хмари. (В. Баранов: ДН-2012. – № 5:94);
Дикозасму́чений – дієприкм., Я зі своїм випеченим коханням – / наче душу його прогнали / через вистрій шпіцрутенів, / душу, котра про кохання / виключно пише тріллери, / дикозасмучені, перепечені. (М. Шунь: ДЗ-2012. – № 1:8);
Дикопі́льський – прикм., А вітер свище з дикопільських прерій, / А дехто повертає в мезозой. (Д. Кремінь: К-2012. – № 7–8:5);
Дне́вий – прикм., Уже спадає спека днева / у сонця променях погідних, / і схожими стають дерева до хижаків і травоїдних. (О. Астаф’єв: К-2012. – № 9:84);
Довкру́ж – присл., Давить серце з-за ґрат довкруж серця краями. (С. Сапеляк: ДС-2012. – № 5:63);
Довкру́жжя – ім., с. р., І хай їхнє віно, хай плеса довкружжям / На Ваш Христозліт нащастять щедрувань. (С. Сапеляк: ДС-2012. – № 5:64);
Долеви́бір – ім., ч. р., Прихильність та й щасливця обирає, / а долевибір покладе печать / на таїну мінливу світокраю. (В. Рябий: ДС-2012. – № 7:62);
Дома́шньо – присл., А тут домашньо, тепло, вечорово, / І вишиті пташки на рукаві. (І. Павлюк: ДС-2012. – № 2:63);
Домрі́ювати – дієсл., Місяць зімлів у воді, лиш зрідка домріює, / як йому зорі і ніч в літній час дорогі. (А. Спірідончева: ДН-2012. – № 5:60);
Друг-сторі́нка – ім., ч. р., Сновидю нею, / Шепчуся із / Друзями-сторінками / Тупого І-нету. (М. Григоренко: ДН-2012. – № 10:83);
Духолеті́ти – дієсл., І сніг не сніг духолетів / і переходив межі зору, / коли не видно вже слідів / від квітограю – змило море / земної згуби, і душа / хотіла би ошаленіти / в півонії, де білий жар / біліший, ніж вогонь розквітлий. (В. Рябий: ДС-2012. – № 7:64);
Душа-селя́нка – ім., ж. р., Затужила, заболіла / кочова душа-селянка і додому полетіла, / закружляла над селом. (П. Перебийніс: К-2012. – № 6:2);
Є
Єдиношлю́бство – ім., с. р., Єдиношлюбство золотих утіх / Несе усім енергію свободи, / Й пливуть-летять високим небозводом / Пречисті води чистих сліз моїх. (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:5);
Ж
Жалі́ти-спиня́ти – дієсл., Наче кров, мою пам'ять / Час жаліє-спиня. (Г. Лютий: К-2012. – № 2:15);
Живосві́тлий – прикм., Живосвітле моє, благовісне – / Я в тобі свою долю люблю. (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:2);
Живосрі́бло – ім., с. р., У повітрі бринить живосрібло ниток: / Це – мов лет неприкаяних дум. (О. Стусенко: К-2012. – № 9:94);
З
Завітрюга́нити – дієсл., Завітрюганило захмарене довкілля, / Зіщулились скуйовджені рослини, / Затанцювало буйно в небі божевілля, / Заскиглили сполохані тварини… (О. Шнуренко: ДН-2012. – № 7:66);
Замрі́йно – присл., Замрійно у місячнім колі / спливає відкритий рояль. (П. Перебийніс: К-2012. – № 6:4);
Занемо́га – ім., ж. р., Вузлом здушила горло занемога, / Від страху серце збилося в глевак. (В. Земляний: К-2012. – № 7–8:135);
Зап’я́нений – дієприкм., Ще мені милі скуйовджені запахи хвиль, / Ангельська скрипка, що плаче невидимим сміхом, / Світлий і добрий зап’янений дядько Василь, / Що на Поліссі збирає горіхи. (І. Павлюк: ДС-2012. – № 2:61);
Зарва́нно – присл., Передмухує вітер трин-зело – зарванно. (С. Ренар: ДН-2012. – № 9:37);
За́світ – ім., ч. р., Вітер часолету / мчить у засвіти. (П. Перебийніс: К-2012. – № 6:5);
Збро́дний – прикм., Стигнуть стигмами – стогнуть стегнами: / З ума збродні. (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:6);
Звабли́во-нестри́мно-гаря́чий – прикм., Ти надто звабливо-нестримно-гарячий. (М. Ісаєвич: ДН-2012. – № 3:107);
Звіробо́гий – прикм., І надпочата звіробога даль / Над горизонтом ділиться надвоє. (І. Павлюк: ДС-2012. – № 2:61);
Зго́рджений – прикм., Котрий ти вік вікуєш – / Згорджена, безборонна… (В. Кухта: К-2012. – № 11–12:8);
Згоря́ти-промина́ти – дієсл., Немає днів – є проминальність, / в якій згоряю-проминаю. (К. Рибалко: ДС-2012. – № 1:64);
Здалечені́ти – дієсл., Вже все відгомоніло. В часах здалеченіло. (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:5);
Зек-края́нин – ім., ч. р., Тихне плин безнадій із-під нар, з-під ребер, / З-під терпінь німоти – сірі зеки-краяни… (С. Сапеляк: ДС-2012. – № 5:63);
Землеві́сь – ім., ж. р., Душею думка землевісь тримає / і небом наливається трава, / і хвилями мандрівників гойдає, / поки дорогу шлях не обірвав. (В. Рябий: ДС-2012. – № 7:61);
Зернохлі́бний – прикм., Зернохлібне моє, світлоогне, / Запиши свою суть в мою кров! (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:2);
Золоті́ти – дієсл., Золотіють і сивіють всі, хто хоч трохи дерева. (І. Павлюк);
Золотобо́кий – прикм., Цукерки і яблука золотобокі / Забрались на віти високо-високо. (М. Людкевич: ДН-2012. – № 1: 86);
Зо́лот-чар – ім., ч. р., У тому дивному узорі / Був золот-чар балтійських хвиль. (Д. Кремінь: К-2012. – № 7–8:12);
І
Іграшка-Гном – ім., ж. р., На ялинці сирітськи / Зосталася іграшка-Гном – / Як останній місток, / До казкового серця прозорий. (І. Павлюк: ДС-2012. – № 2:63);
Іграшка-прикра́са – ім., ж. р., Ті іграшки-прикраси мають знати, / Як звеселить Різдвяний наш вінок. (І. Стожар: ДН-2012. – № 12:8);
Істери́чно-несте́рпний – прикм., І залишиться сміх, істерично-нестерпний, і кроки / патології думок і під ребрами вічних штормів. (О. Мельник: ДН-2012. – № 10:55);
К
Ка́зка-дзерка́лення – ім., ж. р., Ніч, і вона – задивляється в казку-дзеркалення: / Щедро розсипані зорі у чорній воді – / Місяцем хрещені, лілій свічками обрамлені – / Закарбувались красою в її самоті. (А. Спірідончева: ДН-2012. – № 5:60);
Карозо́рий – прикм., Подеколи вертаймось до свічок, / як я вернувсь / і думаю про тебе, / моя проболена любове карозора, / і ось вже рук твоїх навпомацки шукаю… (Р. Кудлик: К-2012. – № 6:20);
Карти́нка-хма́ра – ім., ж. р., Я люблю картинки-хмари: / В них я бачу тінь тіари, / В них мені гучать фанфари – / Я люблю ці диво-хмари. (В. Баранов: ДН-2012. – № 5:94);
Квітня́ний – прикм., На стежці квітняного літа / із першопогляду любов. (В. Рябий: ДС-2012. – № 7:63);
Квітобо́гий – прикм., І ти відкрилася мені / як таємниця квітобога. (В. Рябий: ДС-2012. – № 7:63);
Квітогра́й – ім., ч. р., І сніг не сніг духолетів / і переходив межі зору, / коли не видно вже слідів / від квітограю – змило море / земної згуби, і душа / хотіла би ошаленіти / в півонії, де білий жар / біліший, ніж вогонь розквітлий. (В. Рябий: ДС-2012. – № 7:64);
Кля́ксно – присл., Відполірована, та все ж наждачність / Лягає кляксно на блідий папір. (Л. Геник: ДН-2012. – № 1:23);
Комсомо́льсько-юда́вий – прикм., І не було страшного курінного, / І комсомольсько-юдаве лайно / Пішло на другий день молитись Богу, / Нове поцілувавши знамено. (В. Пішко: ДЗ-2012. – № 1:15);
Кружа́льце-листо́к – ім., с. р., Світ – чорно-білий: молочно виблискують лілії / З-поміж кружалець-листочки, що вросли в береги. (А. Спірідончева: ДН-2012. – № 5:60);
Купави́на – ім., ж. р., А півники сині висмоктують трутні, / Лиш барви купавини ще золоті. (С. Сапеляк: ДС-2012. – № 5:63); Купавини, мамо, святі й не порушні, / Цвітуть поміж нас на опахчення нам. (С. Сапеляк: ДС-2012. – № 5:64);
Л
Лі́тний-перелі́тний – прикм., Летіли літні-перелітні / кудись. (А. Витрикуш: ДН-2012. – № 7:40);
М
Майда́нити – дієсл., І так, як нас, майданить бедуїна: / Салям алейкум, куме, у каїр! (Д. Кремінь: К-2012. – № 7–8:5);
Ма́рмурно-ти́хий – прикм., Плюскотом, гомоном весел об дзеркалінь / Мармурно-тихої гладі ріки… (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:7);
Мед-звук – ім., ч. р., Ти знаєш, на зорі приємно дивитись, / Коли ти вустами торкаєшся рук, / Беззахисним сонцем на плечі схилитись, / Зливатись з тобою в солодкий мед-звук. (О. Шнайдер: ДН-2012. – № 11:86);
Медо́во-полино́вий – прикм., Медово-полиновий любим гріх. (І. Павлюк: ДС-2012. – № 2:61);
Межо́во – присл., І як же мені збагнути / Межово інакших вас?.. (О. Стусенко: К-2012. – № 9:94);
Менестре́льний – прикм., А марноти марнотне повсякдення / ні потрясінь до сліз, ні дивини, / хоча не спить ніколи менестрельний у тілі скрипти затишок луни. (В. Рябий: ДС-2012. – № 7:62);
Мефі́стівський – прикм., …Брови / Мефістівський загин. (Д. Кремінь: К-2012. – № 7–8:7);
Мина́ння – ім., с. р., І темний безум світлого минання / незримо-зримий залишає слід / на хліб, на радість, на любов зітхань, / на сховане в очах велике сонце / і молитовні вибухи прохань / у цій життєвий грай-головоломці. (В. Рябий: ДС-2012. – № 7:62);
Миследу́ша – ім., ж. р., І це єдине вже – миследуша / на самому вершечку трепетання, / і хто б її прозріннями втішав, / якби не вечір, полудень, світання. (В. Рябий: ДС-2012. – № 7:61);
Міжгалакти́чний – прикм., І може, хоч душа збагне / цю божевільну неосяжність, / оцю незміряну безмежність міжгалактичної пітьми. (П. Перебийніс: К-2012. – № 6:4);
Міжтра́в’я – ім., с. р., Вона траву в міжтрав’ї вибирала, / світанках перли поспіхом збирала, / моїх долонь пізнала ласку і чекала / на яблуко, що в пазусі жило. (А. Сірик: К-2012. – № 7–8:162);
Міліо́нно – присл., Їх міліонно. (С. Сапеляк: ДС-2012. – № 5:64);
Мі́сто-а́втор – ім., с. р., Таким статистом / при інших великих містах-авторах! (М. Шунь: ДЗ-2012. – № 1:8);
Мі́сяць-оксами́т – ім., ч. р., Сріблів блаженно місяць-оксамит: / По його стежці ти до мене йшла звабливо. (Р. Бойчук: ДН-2012. – № 12:54);
Мовча́к – ім., ч. р., Так і набралась у одного рента – / сиди собі, неначе, мухомор, / пильнуй за кожним змахом диригента / і мовчаком підтримуй дружній хор. (Л. Горлач: К-2012. – № 9:15);
Н
Наври́пистий – прикм., Щедрує місяць під вікном – / Наврипистий, немов комарик. (М. Славинський: ДН-2012. – № 12:83);
Надпоча́тий – прикм., І надпочата звіробога даль / Над горизонтом ділиться надвоє. (І. Павлюк: ДС-2012. – № 2:61);
Надсу́мно – присл., Перемокла холодними днями – надсумно. (С. Ренар: ДН-2012. – № 9:37);
Нажда́чність – ім., ж. р., Відполірована, та все ж наждачність / Лягає кляксно на блідий папір. (Л. Геник: ДН-2012. – № 1:23);
Намоли́ти – дієсл., Намолили предки, намутили… (І. Павлюк: ДС-2012. – № 2:63);
Наща́стити – дієсл., І хай їхнє віно, хай плеса довкружжям / На Ваш Христозліт нащастять щедрувань. (С. Сапеляк: ДС-2012. – № 5:64);
Небе́сно – присл., Дурний від болю, / Скажу я чесно / Попри жалі: / Мені з тобою було небесно / На цій землі. (О.Стусенко: К-2012. – № 9:97);
Небеснолі́тній – прикм., Акація небеснолітня / Солодким гомоном скипіла – / Нектар розп’яв вітрила вітру / І заливає всесвіт білим… (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:2);
Невга́слий – дієприкм., Нетверезий художник, невгаслий ліхтар на алеї , / де закоханий погляд губився між темних дерев. (О. Мельник: ДН-2012. – № 10:53);
Невме́рлий – дієприкм., Ти смієшся і плачеш, й розкраєш / Мою сутність невмерлу на хліб. (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:2);
Не́двиг – ім., ч. р., Вмиваються в душі вулканів недвиги. (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:7);
Недову́лиця – ім., ж. р., Розійшлися по швах асфальтовані недовулиці, / сто простягнутих рук на одну обмеженість. (Н. Мазур: ДН-2012. – № 11:33);
Недосоне́т – ім., ч. р., Ти читав свої недосонети, / Зорі падали в наше вікно. (К. Мучичка: ДН-2012. – № 9:59);
Незри́мо-зри́мий – прикм., І темний безум світлого минання / незримо-зримий залишає слід / на хліб, на радість, на любов зітхань, / на сховане в очах велике сонце / і молитовні вибухи прохань / у цій життєвий грай-головоломці. (В. Рябий: ДС-2012. – № 7:62);
Некашта́новий – прикм., Три зорі некаштанових свіч / Не горять , не горять, не горять. (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:4);
Не́людь – ім., с. р., А як нам подолати нелюдь сіру / і зберегти, і не згубити віру – / Цього не скаже. (Д. Кремінь: К-2012. – № 7–8:12);
Непа́м’ять – ім., с. р., Сієш дощ по непам’яті стоп. (М. Шамрай: К-2012. – № 11–12:129);
Непове́рнення – ім., с. р., Як та мадам, жадана у Брюсселі, / Як панія, що не прийде у Львів – / У точці неповернення. (Д. Кремінь: К-2012. – № 7–8:5);
Непрогово́рений – дієприкм., Тут мої мангали і могили, / Ще непроговорена печаль… (І. Павлюк: ДС-2012. – № 2:63);
Непропа́щий – дієприкм., Нехай він вивезе мене / за ці ординські пущі й хащі – / туди, де в нитці муліне / ждуть голки квіти непропащі. (В. Баранов: ДН-2012. – № 1:147);
Нечека́ння – ім., с. р., …У нечеканні твого дзвінка. (О. Стусенко: К-2012. – № 9:92);
Ностальгі́чно – присл., Хай без мене тобі буде так ностальгічно! (К. Мучичка: ДН-2012. – № 9:16);
О
Одсни́тися – дієсл., Приснилося, одснилося й – нема, / неначе й не було Тебе ніколи – / безсилий дощ сумує вже відколи, / заславши сірим голубі околи, – / журу веде за руку крадькома. (А. Сірик: К-2012. – № 7–8:161);
Опа́хчення – ім., с. р., Купавини, мамо, святі й не порушні, / Цвітуть поміж нас на опахчення нам. (С. Сапеляк: ДС-2012. – № 5:64);
Опортре́тити – дієсл., Опортретено всіх. (С. Сапеляк: ДС-2012. – № 5:63);
Опри́шок-відчайду́х – ім., ч. р., Аби чуття оті, що не зашерхли, / на хвилю збурить гостру, наче ніж, / і воскресити все-таки із мертвих опришка-відчайдуха у мені. (М. Шамрай: К-2012. – № 11–12:128);
Осо́нцений – дієприкм., Весняний осонцений ранок / Зворушливо злагіднив рану – / Моєї надпив самоти. (К. Рибалко: ДС-2012. – № 1:64);
Ота́ра-хма́ра – ім., ж. р., Я люблю отари-хмари, / Що бредуть, немов почвари, / До небесної кошари. (В. Баранов: ДН-2012. – № 5:94);
Офіце́рія – ім., ж. р., Лампаси, медалі, / Рубіни, кораблі – / Одна біжутерія. / Офіцерія… мерія… (Р. Данилюк: ДН-2012. – № 5:10);
П
Пелю́стя – ім., c. р., По білому пелюстю обережно / Прозорий місяць трусить срібний сніг. (О. Слоньовська: ДС-2012. – № 5:55);
Передму́хувати – дієсл., Передмухує вітер трин-зело – зарванно. (С. Ренар: ДН-2012. – № 9:37);
Перелу́ння – ім., І шум беріз, і перелуння птиць / Полинуть тільки в записі на плівці. (М. Луків);
Першоосвя́чення – ім., Сезонна втеча: входження у храм, / у дим негомінких першоосвячень, / мов диким неприрученим птахом, / собі самому зроблено пробачиш. (А. Миколаєнко: К-2012. – № 11–12:138);
Першопо́гляд – ім., ч. р., На стежці квітняного літа / із першопогляду любов. (В. Рябий: ДС-2012. – № 7:63);
Печальночо́лий – прикм., Моя весна печальночола / Самотня ходить між людей. (К. Рибалко: ДС-2012. – № 1:64);
Писа́ти-карбува́ти – дієсл., Хай пишуть-карбують, що «жив тут ведучий», / хто брався вести Україну додому, / в тіла українські вмонтовував душі. (С. Бондаренко: ДН-2012. – № 1:71);
Підгро́ззя – ім., с. р., Я стою в підгроззі тому / й чую десь, на глибині, / як весняна клятва грому / окликається в мені. (М. Шамрай: К-2012. – № 11–12:131);
Підзе́мно-глибо́кий – прикм., Відпусти, розв’яжи неспокій: / хай зачиниться і не гарчить, / попиває тихенько глінтвейн / у тунелях підземно-глибоких. (А. Миколаєнко: К-2012. – № 11–12:136);
Піти́-покоти́тися – дієсл., А далі пішло-покотилося, як гарба з горба. (П. Осадчук: К-2012. – № 10:10);
Пластма́со-карто́нно – присл., Так ти вперше сивієш, / дитинну втрачаєш притомність, у режим «летаргія» / впадаєш пластмасо-картонно. (А. Миколаєнко: К-2012. – № 11–12:138);
Повноси́ло – присл., …І струни трав / Світилися й тьмяніли від заграв – / В ріку життя вливались повносило. (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:5);
Позабра́кнути – дієсл., Чи під зрадливим попелом марноти / прохожому не позабракне дару / побачити палкі вуглини жару – / кусючі зуби полум’я. (О. Астаф’єв: К-2012. – № 9:81);
Позасвідо́мість – ім., ж. р., Дозріла у душі божествення готовність / Позасвідомістю оновлююча. (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:5);
Позіхо́та – ім., ж. р., Рот роздирала позіхота, / Роїлася в голові дрібнота. (В. Кухта: К-2012. – № 11–12:24);
Пора́да-брід – ім., ж. р., У мене він питав поради-броду, / А нині сам забрав у мертву воду. (В. Кухта: К-2012. – № 11–12:12);
Порохня́во – присл., Грубої в’язки печаль століть / Світиться порохняво. (І. Павлюк: ДС-2012. – № 2:61)
Потойсві́ття – ім., с. р., Світу у потойсвітті шелестять – / Розкручує мелодії душі космічний вітер. (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:5);
Поше́рхлість – ім., ж. р., Чи ще на якійсь пошерхлості / Зі скам’янілим хребтом часу – / Звідти відно півсвіту! (Л. Повх: К-2012. – № 2:23);
Пречи́сто-чи́стий – прикм., …Відрізнене лице: / по лінії скрипкового ключа, / пречисто-чистий в присмерковій млі, / в погорді, мовчкуватий, як ніколи, / він наближавсь до лона порожнечі. (А. Сірик: К-2012. – № 7–8:164);
Пригазо́ваний – прикм., Відсуну статичну герань з вікна / у податковий колектор півмісяці – / о, Львів стає таким пригазованим таксо-містом. (М. Шунь: ДЗ-2012. – № 1:8);
Присвітанко́вий – прикм., В небесах, неначе сон / Присвітанковий, / Летять за мною хмари / сметанкові / В унісон. (А. Витрикуш: ДН-2012. – № 11:91);
Приціло́вувати – дієсл., …В темних глибинах зіниць / вона приціловує тишу / на сонних твоїх повіках. (М. Мельник: ДН-2012. – № 3:121);
Промина́льність – ім., ж. р., Немає днів – є проминальність, / В якій згоряю-проминаю. (К. Рибалко: ДС-2012. – № 1:64);
Проста́к-верблю́д – ім., ч. р., Лишень простак-верблюд / крізь вушко голки люд / везе в пустелю на горбі. (В. Рябий: ДС-2012. – № 7:61);
Пробо́лений – дієприкм., Подеколи вертаймось до свічок, / як я вернувсь / і думаю про тебе, / моя проболена любове карозора, / і ось вже рук твоїх навпомацки шукаю… (Р. Кудлик: К-2012. – № 6:20);
Прозо́рінь – ім., ж. р., Самотній пугач ухнув із болота / у надвечірню прозорінь м’яку. (Л. Горлач);
Р
Радоси́нь – ім., ж. р., Мені не світить світ, не радує радосинь. (Е. Євтушко: ДН-2012. – № 10:143);
Ріднокра́й – ім., ч. р., Любов до ріднокраю вирина – / Летить, як пісня вдалеч /як бджола із квіткию. (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:6);
Ріднокро́в’я – ім., с. р., У полях золотих Чорнополля / Розколишу тебе на весь степ - / Й заспіває моє ріднокров’я, / Що з пшеничного крою росте. (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:2);
Ріднослі́в’я – ім., с. р., Ріднослів’я буревійне, / Тихомудро, стосило мовчиш… (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:2);
Розкі́шниця-лоза́ – ім., ж. р., І горнулася розкішниця-лоза / до мого тіла… (Р. Кудлик: К-2012. – № 6:21);
Розтина́ючий – дієприкм., Я віднині нова – / Розтинаюча Словом пітьму! (Н. Крісман: ДН-2012. – № 1:33);
С
Світокра́їй – прикм., Прихильність та й щасливця обирає, / а долевибір покладе печать / на таїну мінливу світокраю. (В. Рябий: ДС-2012. – № 7:61);
Світлоо́гний – прикм., Зернохлібне моє, світлоогне, / Запиши свою суть в мою кров! (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:2);
Світ-я́рмарок – ім., ч. р., Вік їхній відкрутився каруселлю, / Світ-ярмарок лотки почав згортать. (О. Стусенко: К-2012. – № 9:101);
Сере́жка-ви́шенька – ім., ж. р., Вона носила сережки-вишеньки, / Вона читала у ліжку Селінджера. (О. Ковальчук: ДН-2012. – № 4:97);
Скорбо́ття – ім., с. р., Вже не маю доріг – тут скорбоття беріз / Затріпочуть мій крик на осонні колимськім. (С. Сапеляк: ДС-2012. – № 5:63);
Словопаді́ння – ім., с. р., Мовну пустелю / пересію через густе сито / словопадінь. (М. Іванців: К-2012. – № 6:105);
Словосла́ва – ім., ж. р., Я до тебе пригорнуся у пісні, / В словославу тебе переллю… (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:2);
Сніго́та – ім., ж. р., Ой снігото солона – на той світ етап. (С. Сапеляк: ДС-2012. – № 5:63);
Снови́діти – дієсл., Сновидю нею, / Шепчуся із / Друзями-сторінками / Тупого І-нету. (М. Григоренко: ДН-2012. – № 10:83);
Солоді́ючий – дієприкм., Ми горнулись, й гарячо пахтіла – / Ще і ще солодіюча кров: / Тіло в тіло – ввійшли – й полетіли / В рай любовний з корінням до крон. (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:5);
Соло́дко-медо́во – присл., Грозою пахне солодко-медово. (Я. Самчук: ДН-2012. – № 11:22);
Соло́дко-п’я́ний – прикм., Муркають у ніг коханих, / А він не зважає, / По очах солодко-п’яних / Збагне, що бажає. (Г. Яцина: ДН-2012. – № 3:121);
Сонцегра́й – ім., ч. р., Щити налиті сонцеграєм вщерть. (В. Земляний: К-2012. – № 7–8:135);
Сонцепри́стань – ім., ж. р., Я тебе й весну стрічатиму – / Юний, голосно розхристаний, / І дівчат не помічатиму / На травневих сонцепристанях. (І. Вітюк: ДН-2012. – № 4:83);
Стерна́влений – прикм., Виспівую Слово на зморене серце, / На суще тривання, творяще зорю / Земної офіри – стернавленим скерцо… (С. Сапеляк: ДС-2012. – № 5:64);
Стоо́ко – присл., …Стошумне розмаїття / Дзюрчить струмками, жебонить стооко. (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:5);
Стоси́ло – присл., Ріднослів’я буревійне, / Тихомудро, стосило мовчиш… (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:2);
Стософі́йний – прикм., Живодайне в серцях, стософійне – / Найпершого слова летиш. (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:2);
Стошу́мний – прикм., …Стошумне розмаїття / Дзюрчить струмками, жебонить стооко. (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:5);
Стоя́ти-мовча́ти –дієсл., Стоїть-мовчить гора Сторожня / При в’їзді у моє село. (В. Пішко: ДЗ-2012. – № 1:14);
Суменя́ – ім., с. р., Відпоїв би мене хто-небуть проти застудним напоєм, / бо в імунітету, який наковтався вітамінів, не сум, а сумчик, суменя. (А. Миколаєнко: К-2012. – № 11–12:137);
Сумови́ння – ім., с. р., А це крило у чорнім сумовинні. (С. Сапеляк: ДС-2012. – № 5:64);
Су́мчик – ім., ч. р., Відпоїв би мене хто-небуть проти застудним напоєм, / бо в імунітету, який наковтався вітамінів, не сум, а сумчик, суменя. (А. Миколаєнко: К-2012. – № 11–12:137);
Суті́ння – ім., субст., І терном святим, і осіннім сутінням, / У тім безіменні і в тім сповитті. (С. Сапеляк: ДС-2012. – № 5:64);
Су́тнє – ім., с. р., Є десь поряд вона, причаїлась довкруж, / Та хтось прикриває, вигублює сутнє. (П. Осадчук: К-2012. – № 10:2);
Сяйни́сто – присл., Сяйнисто зове громовиця. (П. Перебийніс: К-2012. – № 6:5);
Т
Та́ксо-мі́сто – ім., Відсуну статичну герань з вікна / у податковий колектор півмісяці – / о, Львів стає таким пригазованим таксо-містом. (М. Шунь: ДЗ-2012. – № 1:8);
Твань-боло́то – ім., Навкруг – пейзажні осоружні, / і твань-болото не пройти, / і відбиваючись в калюжі, / гниють занедбані хрести…(Л. Талалай: ДС-2012. – № 7:60);
Тихому́дро – присл., Ріднослів’я буревійне, / Тихомудро, стосило мовчиш… (Б. Чепурко: ДЗ-2012. – № 1:2);
Трибо́жий – прикм., Голосом трибожим / небо гомонить. (П. Перебийніс: К-2012. – № 6:7);
Трин-зе́ло – ім., Передмухує вітер трин-зело – зарванно. (С. Ренар);
Тро́йка-пти́ця – ім., …Летить, як вихор тройка-птиця, / і він у тройці тій летить, / гримить дорога, міст гримить… (Л. Талалай: ДС-2012. – № 7:60);
У
Ультрадзво́новий – прикм., Ультрадзвонова тиша самотності. (І. Павлюк: ДС-2012. – № 2:61);
Ф
Фея-нана́шка – ім., Мені гуцульські феї-нанашки / Тонкі, зі срібла, виткали шовки. (В. Кухта: К-2012. – № 11–12:10);
Фо́рум-кво́рум – ім., Хто йде на форум-кворум? (Д. Кремінь: К-2012. – № 7–8:5);
Х
Хвала́хула́ – ім., Чи є, чи є чиєму імені / За це хвалахулу віддать?.. (О. Стусенко: К-2012. – № 9:95);
Хма́ра-мемуа́р – ім., Втім, люблю я інші хмари – / Чисті хмари-мемуари. (В. Баранов: ДН-2012. – № 5:94);
Ходьма́ – присл., Ростуть угору знані словоблуди, / яких із себе поскидав Пегас, / і ходять ходьма отаманські груди, / в яких давно звитяги дух погас. (Л. Горлач: К-2012. – № 9:17);
Христозлі́т – ім., І хай їхнє віно, хай плеса довкружжям / На Ваш Христозліт нащастять щедрувань. (С. Сапеляк: ДС-2012. – № 5:64);
Хусти́на-цвіт – ім., Так ряснієш, як вишня, / Покрита хустиною-цвітом, / облітаєш розкішно / в пелюсток розсипаних цвинтар. (А. Миколаєнко: К-2012. – № 11–12:139);
Ц
Це́рква-торт – ім., Церква-торт синька / В моїх краях, де рай і кураї, / Де журавель криничний низько дзенька, / Перуна ідол за хрестом стоїть. (І. Павлюк: ДС-2012. – № 2:63);
Ч
Чар-вітра́ж – ім., Згадай: Вітаус Пиляканьніс / омріяв чари-вітражі. (Д. Кремінь: К-2012. – № 7–8:12);
Часовага́ – ім., Наснажено, до дна, багатолунно / й багатотихо – бог часоваги – / горить немов суниця, поцілунок / і вибухає блискавка жаги. (В. Рябий: ДС-2012. – № 7:64);
Часолі́т – ім., Вітер часолету / мчить у засвіти. (П. Перебийніс: К-2012. – № 6:5);
Часопли́н – ім., У часоплині одвічна мука є: / Чому проминуло? (П. Осадчук: К-2012. – № 10:3);
Чашоколі́но – ім., Намічається статевий акт зі школяркою, / що вивчає закон Гука, / ходить із дзеркалкою, незнаючи, / що таке діафрагма, / веде блог, у якому сто тисяч фото / усіляких чашоколін та потилиць. (А. Тужиков: ДН-2012. – № 5:10);
Чорнови́новий – прикм., Музика чорновинова / Клято розлита в нас. (І. Павлюк: ДС-2012. – № 2:62);
Чорноотру́йний – прикм., Та вартовий був хлопець чуйний, / До дзвону кинувся скоріш, / І тут стріла чорноотруйна / Під груди вдарила, як ніж. (В. Пішко: ДЗ-2012. – № 1:14);
Чорнопо́лля – ім., Життя чорнополлям щоденним вторю. (С. Сапеляк: ДС-2012. – № 5:64);
Чо́ртно – присл., Утікає від мене зима, / І за вікнами – чорно аж чортно, / І нема, і нема, і нема / Де мені притулитись комфортно. (О. Стусенко: К-2012. – № 9:93);
Чуття́-почуття́ – ім., А дари осінні із персня калини / Прийміть цих цимбалів чуття-почуття. (С. Сапеляк: ДС-2012. – № 5:64);
Ш
Шра́мний – прикм., Шрамні дороги шрамних долонь – / Перші листи від Бога. (І. Павлюк: ДС-2012. – № 2:61);
Шульга́вий – прикм., За нею дядечко шульгавий / услід слухняно кутуляє / і крок за кроком, / рік за роком / жадливим душам відміряє / шматини чорної землі. (П. Перебийніс: К-2012. – № 6:7);
Шум-гам – ім., Спочивши від міського шуму-гаму, / Від натовпу, що тоне в суєті, / Прощаюся. (О. Стусенко: К-2012. – № 9:97);
Щ
Щети́нність – ім., ж. р., Знадливою щетинністю щоки, / В сорочці зі слідами пива й рому, / І лиш конвульсії похмільного синдрому / Нагадують, що дався вік взнаки. (О. Прохорчук: ДН-2012. – № 12:60);
Щирозо́лото – ім., …До безуму закоханий юнак, / давно-давно, в часи Середньовіччя, / із щирозолота зробив наперсток, / щоб наречена пучок не колола / за пошиттям весільного убрання. (Р. Кудлик: К-2012. – № 6:14);
Щоно́щний – прикм., Алюмінійна креш від щонощних утрат. (С. Сапеляк: ДС-2012. – № 5:63);
Я
Яворя́тко – ім., с. р., І ті яворята, що з лісу під хату підкрались / І погляд повсюдний, що нині цвіте в образах. (Г. Лютий: К-2012. – № 2:13);
Янича́рство – ім., с.р., Яничарство навісніє, / глушить мову гомінку. (П. Перебийніс: К-2012. – № 6:6).
Додаток В
Словник авторських лексичних новотворів
Василя Слапчука
Першоджерела
1. Слапчук Василь. Вибране : поезії / руд-упоряд. П. Коробчук ; передм. Є. Барана. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2011. – 586 с. – Серія «Письменники Волині – лауреати Націонаьної премії України імені Тараса Шевченка». – ВСл 1
2. Слапчук В. Дванадцять ню: Інтим. лірика. – Луцьк: Твердиня, 2005. – 180 с. – (Сер. Літ. Ексклюзив). – ВСл 2
3. Слапчук В. Д. Золоті куполи. Поезії. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2008. – 276 с. – ВСл 3
4. Слапчук Василь. Крапка зсередини: Передмови, поезії, простотаки. – Львів: Престиж-Інформ, 2000. – 120 с. – ВСл 4
5. Слапчук Василь. Мовчання адресоване мені: Трикнижжя Явіна: Максими і простотаки: Поезії. – Луцьк: Надстир’я, 1996. – 112 с. – ВСл 5
6. Слапчук В. Д. Навпроти течії трави: Поезія, проза. – Луцьк: Надстир’я, 2001. – 208 с. – ВСл 6
7. Слапчук Василь. Німа зозуля: Вірші. – Дрогобич: Відродження, 1994. – 111 с. – ВСл 7
8. Слапчук В. Д. Новенький ровер старенького пенсе (Книга життя і смерті): Поезія. – Луцьк: ПВД «Твердиня», 2007. – 88 с. – (Сер. «Літературний ексклюзив»). – ВСл 8
9. Слапчук В. Птах з обпаленим крилом: Трикнижжя: Поезія, проза. – Луцьк: Волин. обл. друк., 2002. – 304 с. – ВСл 9
10. Слапчук В. Д. Солом’яна стріха Вітчизни: Поезії. – Луцьк: Волин. обл. друк., 2003. – 176 с. – ВСл 10
11. Слапчук В. Сучок на костурі подорожнього: Поезії. – Луцьк: Волин. обл. друк., 2002. – 192 с. – ВСл 11
12. Слапчук В. Так!..: Поезія, публіцистика: Присвячую моєму Президенту Вікторові Ющенку та всім героям Помаранчевої революції. – Луцьк: Твердиня, 2005. – 33 с.: іл. – ВСл 12
13. Слапчук Василь. Трикнижжя Явіна: Максими і простотаки: поезії. – Луцьк, 1996. – 110 с. – ВСл 13
14. Слапчук Василь. Укол годинниковою стрікою: Вірші укр. мовою. – Луцьк: ІНІЦІАЛ, 1998. – 176 с. – ВСл 14
15. Слапчук Василь. Як довго ця війна тривала: поезії. – Луцьк, 1991. – 128 с. – ВСл 15