Висновки до розділу 3

У сфері індивідуального словотвору сучасних поетів превалюють предметна і статично-ознакова номінація. Мало репрезентованими є дієслівні та прислівникові АЛН.

У системі іменникового словотвору сучасних поетів домінують словоскладання, основоскладання і суфіксація. Активне вживання юкстапозитів і композитів зумовлене їхньою здатністю в лаконічній формі виразити значний семантичний обсяг. Виникнення суфіксальних дериватів спричинене пошуком семантично точних слів для передачі авторського задуму та версифікаційними потребами.

Авторські іменникові юкстапозити та композити в доробку сучасників утворені переважно поєднанням семантично сумісних компонентів. Загалом АЛН уживають для підкреслення якоїсь ознаки, важливої в певному контексті. Зрідка у творчості сучасників трапляються складені найменування з несподіваним поєднанням компонентів. Одиничними прикладами представлено юкстапозити, у структурі яких поєднані узуальне й оказіональне слова.

У сфері ад’єктивного індивідуально-авторського словотвору в мовотворчості сучасних поетів домінує основоскладання. Серед афіксальних різновидів морфологічного способу найбільш репрезентовано суфіксальний. Малопродуктивними способами творення авторських прикметників у поетичному словнику сучасників є префіксація і конфіксація.

На відміну від іменникового та прикметникового словотвору, в якому домінували осново- та словоскладання, більшість дієслівних інновацій сучасних поетів утворено афіксацією. Найпродуктивнішим із-поміж афіксальних різновидів був префіксально-суфіксальний спосіб. Меншу кількість оказіональних дієслів у доробку сучасних авторів утворено суфіксацією, префіксацією та юкстапозицією. Основоскладання та префіксально-суфіксально-постфіксальний способи творення дієслів у поетичному доробку сучасників відбито в поодиноких номінаціях.

У сфері адвербіального словотвору сучасних поетів переважає суфіксація. Меншою кількістю представлено авторські прислівники, утворені основоскладанням. Серед суфіксальних прислівників найпоширенішими є відад’єктивні деривати з суфіксом -о, які передають різноманітні відтінки ознак завдяки використанню незвичних мотивувальних прикметникових основ.

Розділ 4 неологізми у поетичних текстах василя слапчука

4.1. Індивідуально-авторський словотвір у поетичному мовленні

письменника

Кожен письменник – носій літературної мови, але він водночас і найактивніший творець національної мови в тому розумінні, що глибоко відчуває найтонші порухи народного слова, що в особистісному відтворює багато разів пережите живе слово народу. Тому таким важливим і авторитетним є слововживання письменника, коли йдеться про усталення мовностилістичної норми.

Говорячи про місце письменника в історії національної мови, насамперед, мають на увазі взаємозв’язок між загальнонародною мовою і мовою його творів. Художнє мовлення – двобічний процес. З одного боку, загальновживана мова є основою, будівельним матеріалом творчості письменника, а з другого – талановитий майстер збагачує літературну мову новими значеннями чи відтінками значень слів, новими словосполученнями.

У цьому плані творчість В. Слапчука стала помітним явищем в історії української літературної мови. У текстах поета відображено народне слово і те, що відзначено подихом нашої доби. Тут взаємодіють найдавніші та найновіші слова, які пройшли крізь біль війни і несуть сконденсовану життєву мудрість. Не в усіх творах Василя Слапчука спостерігаємо контраст лексичних одиниць, але в цілому поєднання різностильових елементів, їх контрастне зіткнення є характерною ознакою індивідуального стилю поета. Стимулюється воно ідейно-художніми, композиційними особливостями творів письменника.

Чи не найхарактерніша ознака індивідуального стилю поета – його словотворення. Талановитий митець часом відчуває брак засобів, їх обмеженість, і це дає йому право на „експеримент” в естетичному освоєнні світу. Індивідуально-авторські новотвори – важливий елемент творів письменника, в яких виявляється його неповторність.

У поетичному мовленні Василя Слапчука помічаємо схожі способи індивідуально-авторського словотворення до тих, які виділено у текстах інших поетів кінця ХХ – початку ХХІ століть. Це такі, як суфіксація, префіксація, конфіскація, основоскладання, словоскладання та інші. Неморфологічних способів нами виявлено не було. АЛН поета представлено трьома частиномовними класами – іменниками, прикметниками та дієсловами.

Проаналізуємо докладніше способи творення номінацій, зафіксованих у лексиконі автора.

У поетичному словнику Василя Слапчука іменникові АЛН, утворені шляхом субстанціальної суфіксації, походять від дієслівних, іменникових і прикметникових основ. Усього виявлено 8 таких одиниць.

Від прикметникової основи у поезії митця походять два новотвори:

1) -ість-: етюдність (ВСл) ← етюдний;

2) -иц-: цнотливиця (ВСл) ← цнотливий.

Перша інновація виражає загальне значення абстрагованої ознаки і характеризується здатністю лаконічно відтворювати місткий узагальнений образ, поширюючи ознаку з частини на ціле, або виділяти важливу, на думку автора, ознаку. У словнику сучасних поетів іменникові новотвори, утворені за допомогою суфіксів –ість-, -иц-, виражають таке ж значення, що свідчить про спільні шляхи творення нової лексики, яка з часом може стати загальновживаною.

Від іменникових основ у словнику Василя Слапчука утворено переважно назви явищ природи, серед яких виявлено деривати із суфіксами:

1. -ен-ят-к-: дощенятко ← дощ;

2. -еньк-: кав’яренька ← кав’ярня;

3. -ен-: морозеня ← мороз суменя (А. Миколаєнко) ← сум.

Як відомо, за допомогою суфіксів здрібнілості –ен-ят-к-, -еньк-, -ен- у сучасній українській мові творяться іменники зі значенням особи за ознакою недорослості. Василь Слапчук використовує ці суфікси для позначення природних явищ, які ніби відокремлюються від стихії і стають оживленими: Морозеня втекло до лісу. Морозеня малює квіти на шибках, а потім б’є в пориві самокритики (ВСл).

Віддієслівні деривати утворено за допомогою таких суфіксів:

1) -енн-: випатрошення ← випатрошити;

2) -л-: шмаркаль ← шмаркати;

3) -к-: кулко ← колоти.

Виділені інновації мають переважно значення опредметненої дії.

Отже, за допомогою суфіксального способу Василь Слапчук утворив незначну кількість іменникових лексичних інновацій. Однак їхнє семантичне наповнення сприяє виникненню виразних образів у поезії кінця ХХ століття.

У поетичному словнику письменника виявлено одну інновацію, утворену за допомогою заперечного префікса анти-: Антитичина (ВСл). Автор використовує цей афікс з метою увиразнення протилежності позначуваної особи: Кого б цікавив / Антитичина, / якби не було Тичини? (ВСл). Разом з тим тут виявляємо глибший зміст, ніж звичайне протиставлення.

Префіксально-суфіксальний словотвір іменників Василя Слапчука репрезентований лише одним відсубстантивним дериватом, який твориться за допомогою форманта ін-…-н-ість: інтактність (ВСл) ← такт.

У словнику волинського поета невелика частина індивідуально-авторських іменників є композитами. Нами зафіксовано іменники, утворені на базі синтагми «І + І», які належать до таких словотвірних типів:

1) «І + -о- + І + -ств-»: віршоблудство (ВСл).

2) «І + -о- +І + ø»: вовко-ягня, ягнято-вовк (ВСл).

Значення більшості авторських композитів розкривається за допомогою семантики їхніх компонентів. У номінаціях такого типу актуалізуються найбільш характерні риси позначуваних об’єктів.

Виразною стильовою ознакою поетичного мовлення Василя Слапчука є активне вживання юкстапозитів – складених номінацій на зразок: чудо-квітка, відеопірат-ніндзя, осінь-анашистка, вікно-вітрина, миша-адвокат, півник-смоктунець, аристократка-оса, воїн-сніг (ВСл), що зумовлено здатністю таких слів у лаконічній формі передати значний семантичний обсяг. Окрім того, вони експресивніші порівняно з синтаксичними словосполученнями, пор.: мед-ріка (ВСл) – ріка, як мед; сосна-свіча (ВСл) – сосна, мов свіча. У поетичному словнику волинського поета найпоширенішими є юкстапозити-іменники: Антонич-хрущ, поет-авангардист, диво-світло, доля-самозванка, вишенька-школярка, вітер-шибеник, хлопчик-вітер, ніжка-сірничок, жінка-ящірка, повія-ніч, жінка-малярка, Славко-зв’язківець та ін.

У текстах Василя Слапчука, як і в поетичному мовленні загалом, найбільша кількість юкстапозитів, у яких один із компонентів, стрижневий, є означуваним, а інший, залежний, – означенням. При цьому залежний компонент може перебувати як у пре-, так і в постпозиції. Активність таких АЛН пояснюється їхньою здатністю в лаконічній формі не лише позначати, а й характеризувати денотат.

Особливою експресивністю відзначаються юкстапозити, які є результатом згорнутих порівнянь, напр.: дівчинка-вишня (ВСл) – дівчинка, мов вишня; Мелодія-ніж (ВСл) – мелодія, як ніж; кицька-ніч (ВСл) – ніч, як кицька; погляд-штик (ВСл) – погляд, як штик; коханка-шабля (ВСл) – шабля, мов коханка. Схожі тенденції творення інновацій помічено і в текстах інших поетів кінця ХХ – початку ХХІ ст.

Менш поширеними у поетичному лексиконі сучасників є юкстапозити – синонімічні зближення: друг-спільник, вухо-клаповухо, крик-ридання, спасіння-трунок (ВСл) та ін. Поява подібних номінацій зумовлена прагненням автора виділити якусь ознаку чи посилити емоційне звучання (тло) поезії: Меншість (ті, що знали його) опишуть самітника, який стає собою лише у вузькому колі друзів-спільників, поряд з величезною купою прочитаних і відкинутих філософських та релігійних книг, з відкритою Біблією в руці… (ВСл).

Загалом зауважимо, що індивідуально-авторські юкстапозити Василя Слапчука утворені поєднанням семантично сумісних компонентів. Переважно вони вживаються для виділення якоїсь ознаки, важливої у певному контексті.

Отже, у системі іменникового словотвору волинського поета домінує словоскладання. Основоскладання і суфіксація представлені у незначній кількості. Активне вживання юкстапозитів зумовлене їхньою здатністю в лаконічній формі виразити великий семантичний обсяг. Виникнення суфіксальних дериватів та композитів спричинене пошуком точних слів для передачі авторського задуму та версифікаційними потребами.

У сфері прикметникового індивідуально-авторського словотвору в мовотворчості Василя Слапчука домінує основоскладання (7 одиниць). Виявлено складні слова з сурядними відношеннями між основами, які утворено за словотвірним типом «П + -о- + П + ø»: смарагдово-зелений, сивувато-срібний, ображено-дитячий, вечорово-синій, буйнозелений (ВСл).

Серед індивідуально-авторських складних прикметники з підрядним відношенням між основами у словнику письменника утворено одну інновацію, що представляє словотвірний тип «Ч + -о- + І + -н-»: дворучний (ВСл) ← дві руки.

Зафіксовано лише один віддієслівний прикметниковий новотвір, який виник суфіксальним способом за допомогою афікса -к-: хилиткий (ВСл) ← хилити.

Інші способи прикметникового словотворення у доробку поета не представлені.

Дієслівні інновації поета утворено шляхом афіксації. Найпродуктивнішими з-поміж афіксальних різновидів є суфіксальне та суфіксально-префіксально-постфіксальне словотворення. Префіксація та конфіскація представлені поодинокими новотворами.

Префіксально-суфіксальним способом у поетичному мовленні Василя Слапчука утворено один віддієслівний дериват за допомогою формантів ви-…-ов-: вибалансовувати (ВСл) ← балансувати.

Префіксально-суфіксально-постфіксальний спосіб творення дієслів у доробку поета представлений двома відіменниковими дериватами. Перший утворено за допомогою префікса з-, суфікса -и-ти- та постфікса –ся: збудитися (ВСл) ← будень, другий – за допомогою префікса зі-, суфікса –оч-и-ти- та постфікса –ся: зісвяточитися (ВСл) ← свято.

Суфіксальним способом утворено два новотвори. Перший утворено від дієслівної основи за допомогою афікса -к-ува-: попрошкувати (ВСл) ←попросити. Другий – від іменникової основи колядник і суфікса -ува-: колядникувати (ВСл).

Творення дієслівних дериватів префіксальним способом представлено інновацією навитискати (ВСл) ← витискати, де префікс на- творить форму доконаного виду. Таку ж тенденцію словотворення спостерігаємо й у поетичному мовленню сучасних поетів.

Індивідуально-авторські дієслівні форми у поетичному словнику Слапчука представлені в незначній кількості. Виявлено два дієприкметники, один із яких утворений від іменникової основи за допомогою суфікса -ов-ан-: офірований (ВСл) ← офіра, а інший – способом складання основ на базі синтагми «Ч + Д», представлений словотвірним типом «Ч + -о- +Д+ ø»: сторозп’ятий (ВСл) ← сто разів розп’ясти.

Отже, серед індивідуально-авторських інновацій найпродуктивнішими способами словотворення виявилися юкстапозиція в іменникових новотворах, а в прикметникових та дієслівних – афіксація та композиція. Це свідчить про різноманітність словотворчої системи української мови, яка розвивається завдяки образному поетичному слову.