«ЗАТВЕРДЖУЮ»

заст. директора з НВР

Король І.Л.

__________________

4 квітня 2013р.

Завдання на дипломну роботу

Учню Горлівського ВПУ Лопатіну О.І.

група З-61

професія «електрогазозварник»

Тема завдання: виготовлення «Спортивні тренажери»

I. Описова частина

1. Перспективи розвитку зварювального виробництва

2. Відомості про сталі

3. Вибір зварювальних матеріалів

4. Характеристика джерела живлення

5. Складання і підготовка під зварювання

6. Технологія зварювання виробу

7. Контроль якості

8. Охорона праці

9. Висновок

10. Список використаних джерел

II. Графічна частина

Складальне креслення зварної конструкції

III. Зробити виготовлення

__________________________________________________________________________

Термін виготовлення: 4 червня 2014 р.

Завдання видав: Горошко Л.В.

Завдання одержав: 4 квітня 2014р.

Зміст

1. Перспективи розвитку зварювального виробництва…………………..................4

2. Відомості про сталі………………………………………………………...................................6

3. Вибір зварювальних матеріалів…………………………………………............................8

4. Характеристика джерела живлення……………………………………........................11

5. Складання і підготовка під зварювання………………………………........................13

6. Технологія зварювання виробу…………………………………………...........................14

7. Контроль якості…………………………………………………………....................................15

8. Охорона праці……………………………………………………………...................................16

9. Висновок…………………………………………………………………......................................18

10. Список використаних джерел…………………………………………............................19

1 . Перспективи розвитку зварювального виробництва

Зварюванням називається процес отримання нероз'ємного з'єднання матеріалів шляхом місцевого нагрівання зварюваних кромок деталей пластичного або розплавленого стану. Зварювання може бути виконано із застосуванням або без застосування механічного стиснення зварюваних деталей. Міцність зварного з'єднання забезпечується атомними або молекулярними зв'язками. Важливе значення має при цьому взаємна дифузія атомів зварюваних матеріалів.

Процес зварювання з'явився ще в бронзовому віці, коли людина почала набувати досвід при обробці металів для виготовлення знарядь праці, бойової зброї, прикрас та інших виробів.

Першим відомим способом зварювання було ковальське. Воно забезпечувало достатньо високу, на той час, якість з'єднання, особливо при роботі з пластичними металами, такими, як мідь. Із винайденням бронзи, яка є твердішою і гірше піддається куванню, виникло ливарне зварювання. Під час ливарного зварювання крайки з'єднуваних деталей заформовують спеціальною сумішшю і заливають розігрітим рідким металом. Цей присадковий метал сплавляється із виробом і, застигаючи утворює шов.

Сучасна зварювальна техніка має у своєму розпорядженні велику кількість різноманітних способів зварювання. Найбільшого поширення набула електрична дугова зварка, при якій місцевий нагрів зварювальних кромок здійснюється теплом електричної дуги. У 1802 році російський академік Василь Петров звернув увагу на те, що при пропусканні електричного струму через два прутики з вугілля або металу між їхніми кінцями виникає яскрава дуга (електричний розряд), яка має дуже високу температуру. Він дослідив та описав це явище, а також указав на можливість використання тепла електричної дуги для розплавлення металів і тим заклав основи дугового зварювання металів. Однак це відкриття не знайшло практичного застосування та розвитку в умовах низького рівня техніки.

Тільки через 80 років, в 1882р. талановитий російський винахідник Микола Миколайович Бернардос розробив і запропонував практичний спосіб використання електричної дуги для зварювання металів. За цим способом зварювання проводилося електричною дугою, збуджуваної між вугільним електродом і виробом.

Автором методу дугового зварювання металевим плавким електродом, найпоширенішого в наш час, є Микола Гаврилович Слав'янов, який розробив його в 1888. Через два роки американський інженер Чарльз Гофін повторив відкриття і запатентував метод дугового зварювання плавким металевим електродом на території США. Микола Гаврилович Слав'янов створив перший зварювальний генератор з автоматичним регулятором довжини зварювальної дуги, розробив флюси для підвищення якості наплавленого металу при зварюванні. Створені Миколою Миколайовичем Бенардосом і Миколою Гавриловичем Слав'яновим способи зварювання є основою сучасних методів електричного зварювання металів. Відомий мостобудівник академік Патон Євген Оскарович, передбачаючи велике майбутнє електрозварюванню в мостобудуванні і в інших галузях господарства, різко змінив поле своєї наукової діяльності і в 1929 році організував спочатку лабораторію, а пізніше перший у світі інститут електрозварювання (м. Київ). Їм було розроблено та запропоновано багато нових і ефективних технологічних процесів електрозварювання. У роки війни в короткий термін під його керівництвом були розроблені технологія і автоматичні стенди для зварювання під шаром флюсу веж і корпусів танків, самохідних знарядь, авіабомб.

В даний час широкий розвиток отримали такі нові способи зварювання як: порошковими матеріалами, плазмова, контактна і електрошлакове, зварювання під водою і в космосі та ін., багато з яких були розроблені в Інституті електрозварювання імені Є.О. Патона, який в останні роки очолював син засновника інституту - академік Борис Євгенович Патон.