3.Хронічний гранулюючий періодонтит. Клініка, діагностика, лікування.

Клініка:

Скарги на незначний біль при механічній нагрузці, відчуття незручності в зубі та розпирання. Наявність свища, запах з рота (галетоз). Зміна кольору коронки. Даний зуб може бути інтактним, запломбованим або з каріозною порожниною. Зондування і перкусія безболісні. Відсутня реакція на термічні подразники. При пальпації в області проекції верхівки кореня на слизовій оболонці присутній рубець або свищ. Характерний симптом вазопорезу ( при надавлюванні пуговчатим зондом на область проекції верхівки кореня з’являється заглиблення і поблідніння яке відновлюється гіперемією. Рентгенологічно розрідження кісткової тканини неправильної форми з нечіткими краями, що нагадують язики полум’я. ЕОД – більше 100 мкА.

Лікування:

1-ше відвідування:

Антисептична обробка ротової порожнини

Препарування каріозної порожнини

Розкриття порожнини зуба та кореневих каналів

Інструментальна обробка кореневих каналів на всю робочу довжину.

Розкриття верхівкового отвору

Медикаментозна обробка кореневих каналів антисептичними та протизапальними препаратами (1% хлоргексидину, йодинолу, 3% перекису водню і інші)

У каналі залишають турунду, рясно зволожену медикамент. препаратом.

Закриття каріозної порожнини напівгерметичною або герметичною пов’язкою (залежно від наявності ексудату).

2-ге відвідування:

Антисептична обробка ротової порожнини

У разі відсутності болю зняття герметичної пов’язки

Пломбування кореневих каналів в межах отвору верхівки кореня

Пломбування каріозної порожнини цементами, компомерами, композиційними матеріалами. Можливе відстрочене пломбування, коли каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою.

ЗАДАЧА №2. Хворий, віком 29 років, скаржиться на появу гострих приступоподібних болів в ділянці верхньої щелепи зліва, верхньощелепової пазухи, ока, скроні. Гострий дифузний пульпіт

БІЛЕТ З.

1.Емаль зуба. Гістологічна будова, хімічний склад, фізіологічні властивості.

Емаль – найтвердіша тканина людського організму, яка покриває коронку зуба. Найбільшої товщини досягає на ріжучих краях фронтальних зубів і горбках молярів і премолярів – до 2-2,5 мм. У ділянках ямок і фісур – 0,5-0,62 мм. У ділянці шийок зубів – менше 100 мк. За хімічним складом 96-97% неорганічні сполуки (кристали гідроксиапатиту, частково карбонат, фторид кальцію), 3-4% органічні компоненти (білки глікопротеїни). Структурною і функціональною одиницею емалі є емалева призма. Вона має звивистий S-подібний хід та утворюється у результаті діяльності клітин-енамелобластів. Амелобласти(енамелобласти) – клітини витягнутої циліндричної форми. Виділення їх продуктів синтетичної діяльності здійснюється через спеціальний виріст апікальної частини клітини – відросток Томса. Лінії Шрегера – чергування світлих і темних ліній, що створено завдяки S-подібній формі емалевих призм, які на поздовжньому шліфі виявляються розрізаними одні поздовжньо, а інші – поперечно. Лінії Ретціуса – тонкі паралельні лінії, виникнення яких пов’язане з періодичністю росту і звапнування призм. Емалеві пластини та пучки (найчастіше місце проникнення у зуб інфекцій) – ділянки з низьким вмістом неорганічного компонента (незвапновані ділянки). Емалеві пластини пронизують усю товщу емалі, розділяючи її на сегменти, а емалеві пучки бувають лише на межі емалі з дентином. Інтердигітації – взаємні пальцеподібні вростання, якими емаль сполучається з дентином. Емалеві веретена – колбоподібні птовщення відростків дентинобластів. Кутикула (Насмітова оболонка) – вроджена структура, стійка до кислот, якою врита поверхня емалі. Пелікула – тонкий шар глікопротеїнів, який розміщений над кутикулою, набута структура.