73. Інтегроване управління робочим капіталом.
Етапи побудови інтегрованої системи управління робочим капіталом:
1. Аналіз показників робочого капіталу
2. Визначення центрів відповідальності
3. Розробка та впровадження основних процедур управління робочим капіталом
Етап 1. Можливі КРІ управління РК
Дебіторська заборгованість
Поточна ДЗ
Прострочена ДЗ
Аванси покупців
Коефіцієнт оборотності ДЗ
Коефіцієнт оборотності авансів
Запаси
Запаси у незавершеному виробництві
запаси виробничих матеріалів
Інші запаси МШП
Виробнича необхідність
Страховий запас
Кредиторська заборгованість
Поточна КЗ
Прострочена КЗ
Коефіцієнт оборотності КЗ
Штрафи за прострочку платежів
Етап 2. Робочий капітал
Структурні підрозділи
Відділ збуту
Відділ закупівель
Виробництво
Логістика
Фінанси
Кредиторська заборгованість
Внутрішні постачальники
Аванси внутрішніх покупців
Зовнішні постачальники
Перевізники
Аванси зовнішніх постачальників
Запаси у незавершеному в-ві
Поточні проекти
Довгострокові проекти
Незатребувані запаси
Неліквідні запаси
Запаси готової продукції
Запаси ГП у дорозі
Страховий запас
Спекулятивний запас
Довгострокові проекти
Незатребуваний запас
Неліквідний запас
Запапси сировини в дорозі
Запаси сировини в дорозі
Віддалене зберігання (довгострокові проекти)
Запаси сировини на складі
Виробничий запас
Страховий запас
Спекулятивний запас
Довгострокові проекти
Незатребуваний запас
Неліквідний запас
Дебіторська заборгованість
Внутрішні покупці
Аванси внутрішнім постачальникам
Зовнішні покупці
Аванси зовнішнім постачальникам
Аванси перевізникам
Етап 3. Система обліку та контролю ДЗ
Кредитна та цінова політики
Стандартизація умов розрахунків з постачальниками
Визначення розміру страхового запасу
74. Необхідність, принципи та методичне забезпечення оцінки вартості бізнесу.
Необхідність оцінювання вартості підприємства або окремих майнових об’єктів виникає в наступних випадках:
1) Під час інвестиційного аналізу, Due Diligence
2) При реорганізації підприємства
3) У разі банкрутства чи ліквідації
4) У разі продажу підприємства
5) У разі застави майна
6) В процесі санаційного аудиту
7) Під час приватизації
Залежно від об’єкта може проводитись оцінка:
підприємства як цілісного майнового комплексу;
часток у статутному капіталі ГТ;
нематеріальних активів;
рухомого та нерухомого майна.
Вартість капіталу:
характеризує ціну залучення підприємством фінансових ресурсів;
винагорода, за яку капіталодавці погоджуються вкладати кошти в дане підприємство.
Ціна капіталу - це плата за використання того чи іншого джерела фінансування підприємства, причому не тільки позикового, але і власного капіталу. З точки зору компанії вартість капіталу представляє собою витрати по його залученню.
Кожен з таких джерел має ціну, яка виражається у відсотках до величини використовуваного капіталу.
Ціна капіталу не дорівнює в-ті п-ва.
Середня вартість капіталу = відношення сумарних обов'язкових витрат капіталу до загальної сумі залученого капіталу .
Згідно із сучасними тенденціями в теорії і практиці фінансової діяльності вартість капіталу підприємства рекомендується розраховувати на основі використання так званої моделі середньозваженої вартості капіталу (Weighted Average Cost of Capital = WACC). Показує середню дохідність, яку очікують капіталодавці:
Класифікація методів оцінки:
Ринковий (порівняльний) підхід:
1,зіставлення мультиплікаторів
2,порівняння продажу
Витратний (майновий) підхід:
1, метод чистих активів, в тому числі метод прямого відтворення і метод заміщення
2,метод ліквідаційної вартості
Дохідний підхід:
1,метод дисконтування грошового потоку (DСF)
2,метод дисконтування економічної доданої вартості (EVA)
3,метод капіталізації
Інші методи:
1,швейцарський метод усередненої оцінки штутгартський метод усередненої оцінки
Адекватна організація оцінки вартості підприємства, його майна передбачає дотримання сукупності принципів такої оцінки: принцип заміщення - на конкурентному ринку покупець не заплатить за об’єкт, що оцінюється, більше, ніж існуюча мінімальна ціна за майно з аналогічною корисністю; корисності - об’єкт, що оцінюється, має вартість лише тоді, коли він є корисним для потенційного власника (корисність може бути пов’язана з очікуванням майбутніх доходів чи інших вигод); очікування - інвестор, плануючи вкладати кошти в об’єкт сьогодні, очікує отримати грошові доходи від об’єкта в майбутньому; принцип зміни вартості - вартість об’єкта оцінки постійно змінюється в результаті зміни внутрішнього стану та дії зовнішніх факторів; принцип ефективного використання - з усіх можливих варіантів експлуатації об’єкта, що оцінюється, обирається той, що забезпечує найефективніше використання його функціональних характеристик, а отже, приносить найбільшу вартість; принцип розумної обережності оцінок - під час оцінки оцінювач повинен критично (із розумним упередженням) ставитися до всієї інформації, що стає йому відомою від адміністрації об’єкта оцінки, і, по можливості, перевіряти цю інформацію, звертаючись до незалежних джерел; принцип альтернативності оцінок - оцінювач має використовувати різні методи оцінки та здійснювати порівняння показників вартості, отриманих у результаті застосування альтернативних методів.
В загальному вигляді оцінка вартості підприємства включає такі етапи:
1. Укладання договору на проведення оцінки вартості підприємства. Оцінка виконується на підставі договору між суб’єктом оціночної діяльності (оцінювачем) і замовником оцінки або на підставі відповідної ухвали суду. Замовником оцінки вартості підприємства можуть бути його власники, керівництво, органи державної влади.
2. Збір вихідної інформації про об’єкт оцінки. Під час збору вихідних даних оцінювач повинен зібрати та проаналізувати всі суттєві відомості про об’єкт оцінки, зокрема дані про його правовий стан, техніко-економічні характеристики, інформацію про стан ринку об’єкта оцінки та продукції, яку реалізує підприємство.
3. Вибір та обґрунтування методології оцінки. Обираючи той чи інший методологічний підхід, оцінювач повинен виходити з наявної інформаційної бази, можливостей прогнозування майбутніх грошових потоків (доходів) та розрахунку ставки дисконтування (капіталізації), врахування фактора ризику, наявності банку даних здійснених транзакцій з купівлі-продажу аналогічних підприємств тощо.
4. Застосування методичних підходів, методів та оцінних процедур.
5. Проведення аудиторської перевірки та інвентаризації майна (якщо це передбачено законодавством чи обраним методологічним підходом). За допомогою інвентаризації виявляється фактична наявність активів у натурі і перевіряється їх відповідність даним бухгалтерського обліку.
6. Узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів і методів оцінки.
7. Складання звіту про оцінку підприємства та висновку про вартість об’єкта оцінки на дату оцінки. Звіт про оцінку є документом, що містить висновки щодо його вартості та підтверджує виконані оцінювачем процедури з оцінки підприємства. Висновок про вартість об’єкта оцінки повинен містити інформацію про замовника оцінки та виконання звіту про оцінку; назву об’єкта оцінки, його коротку характеристику; зазначення мети та дати оцінки; вказівку про вид вартості та її величину; посилання на використані методичні підходи.
8. Затвердження результатів оцінки особами, які є замовниками оцінки.
9. Рецензування звіту про оцінку. Полягає в неупередженому та об’єктивному розгляді оцінки вартості підприємства рецензентом.