1.3. Види праці
Праця є основою для виникнення таких людських властивостей як спілкування, свідомість, мова, формування духовних цінностей. Будучи цілеспрямованою діяльністю, в процесі якої людина впливає на природу з допомогою засобів праці, праця з самого початку виступає як спільна діяльність, яка передбачає певні форми соціальної організації, завдяки яким досягається необхідна узгодженість індивідуальних і групових дій, скерованих на досягнення життєвих цілей.
Сутність праці як соціального явища передбачає: створення матеріально-культурних благ, забезпечення суспільства предметами та послугами, матеріальний добробут працюючого та його сім’ї, формування його особистості.
Праця це - вид діяльності людини, який визначає внутрішню і зовнішню активність людини, що регулюється усвідомленою ціллю. При цьому розрізняють трудову і нетрудову діяльність. Критеріями, що відрізняють трудову діяльність від нетрудової є: зв'язок із створенням благ, цілеспрямованість діяльності та її легітимність.
При аналізі праці враховують, що в процесі праці здійснюють такі функції:
логічну – пов’язана з вивченням цілей та підготовкою системи необхідних трудових операцій;
виконавську – приведення засобів праці у відповідність до поставлених завдань;
контрольно-реєстраційну – спостереження за технологічним процесом;
регулюючу – коригування і уточнення заданих програм;
управлінську – реалізація планів та забезпечення оптимального функціонування системи в цілому.
Характером праці вважають його соціально-економічні аспекти, що відтворюють тип суспільної організації праці й ставлення до неї працівників. Характер праці значною мірою формується під впливом особливостей змісту праці за такими ознаками: частка фізичної і розумової праці, рівень кваліфікації, умови праці, ін. Різноманітність видів праці передбачає її класифікацію за низкою ознак (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Класифікація видів праці
Класифікаційні ознаки |
Види праці |
За змістом і характером праці |
Праця наймана і приватна; праця за бажанням, за необхідністю і примусова; індивідуальна і колективна; фізична і розумова; творча та репродуктивна |
За ступенем складності |
Праця проста (не кваліфікована) і складна (кваліфікована) |
За предметом і продуктом |
Праця наукова, інженерна, управлінська, виробнича, підприємницька, інноваційна, промислова, сільськогосподарська, будівельна, транспортна, комунікаційна |
За засобами і способами |
Праця ручна, механізована, автоматизована (комп’ютеризована); низько-середньо і високотехнологічна; різного ступеня залучення людини |
За умовами |
Праця стаціонарна і рухома; легка, середньої і високої важкості; приваблива і неприваблива; екологічно безпечна і екологічно небезпечна; вільна і різного ступеня регламентації |
За періодами виконання робіт |
Праця постійна, тимчасова, сезонна |
За віковими і гендерними групами |
Праця підлітків, найбільш продуктивної групи працівників, працівників передпенсійного та пенсійного віку; чоловіків, жінок |
За мірою абстрагування |
Праця абстрактна (створює вартість), конкретна (створює споживчу вартість) |
З позицій трудового процесу |
Регламентована ( - праця), інноваційна ( - праця) і духовна ( - праця) |
Класифікаційна ознака за її характером та змістом розглядається у двох аспектах – соціальному та структурному. Соціальний характер праці зумовлений формою власності на засоби виробництва.
Згідно з цією ознакою розрізняють приватну працю (праця власника або орендаря) і найману працю. Соціальний характер праці також проявляється у формуванні способів мотивації праці (праця за бажанням, за необхідністю і примусова) та передбачає виділення двох організаційних форм праці – індивідуальну та колективну. Структурний характер праці формується під впливом особливостей змісту праці (фізична розумова; творча, репродуктивна праця).
Фізична праця характеризується безпосередньою взаємодією людини із засобами виробництва, її залученням до технологічного процесу.
Розумова праця включає інформаційні, логічні, узагальнюючі і творчі елементи, характеризується відсутністю прямої взаємодії працівника із засобами виробництва та забезпечує потреби виробництва в знаннях, організації та управлінні.
Праця завжди є одночасно розумовою і фізичною діяльністю людини, при цьому поділ обумовлений часткою фізичних чи розумових сил, яку затрачає людина при виконанні певної діяльності.
Творча праця передбачає постійний неповторний пошук нових рішень, нового ставлення до наявних проблем, передбачає високий рівень самостійності та ініціативи працівника.
У репродуктивній праці значна частина функцій залишається стійкими, майже незмінними, тобто їх особливістю є повторюваність. При цьому творча праця передбачає отримання якісно нових результатів, а репродуктивна діяльність веде до отримання стандартних, очікуваних результатів.
Класифікація видів праці за ступенем складності праці розрізняють просту і складну працю. Проста праця передбачає виконання простих трудових операцій, для яких достатньо виробничого досвіду і немає потреби у спеціальному навчанні, тобто це праця некваліфікованого працівника.
Складна праця – кваліфікована праця, пов’язана із додатковими витратами на навчання робітника. Кваліфікація – це ступінь і вид фахової підготовки працівника, наявність у нього знань, вмінь та навичок, необхідних для виконання ним визначеної роботи.
Класифікація видів праці за її предметом та продуктом характеризує професійний та функціональний розподіл праці. За професійною ознакою виділяють наукову, інженерну, управлінську та виробничу працю. За функціональною ознакою види праці розподіляються залежно від їхнього цільового призначення, сфери застосування та функціональної ролі в економічному циклі господарської діяльності та галузевими особливостями здійснюваних на підприємствах процесів основної діяльності. Це дозволяє виділити промислову, сільськогосподарську, будівельну, транспортну та комунікаційні види праці.
Класифікація видів праці за засобами та способами праці дозволяє виділити працю ручну (технічно неозброєну), механізовану (технічно озброєну) та автоматизовану (комп'ютеризовану), низько-, середньо- та високотехнологічну. Ручна праця не потребує техніки, інструментів, приладів.
Механізована праця передбачає виконання роботи працівниками за допомогою машин і механізмів.
При автоматизованій праці працівники зайняті спостереженням за роботою автоматизованих агрегатів та машин. Під час ідентифікації видів праці за цими ознаками встановлюються відповідні кількісні критерії, виходячи зі співвідношення між зайнятістю робочого місця та працівника.
Класифікація видів праці за умовами передбачає поділ праці залежно від ступеня та рівня сприятливості та несприятливості умов праці. За цією ознакою виділяють працю: стаціонарну та рухому; легку, середньої і високої важкості; привабливу і непривабливу; екологічно безпечну і екологічно небезпечну; нерегламентовану (вільну), регламентовану та жорстко регламентовану з примусовим режимом.
Класифікація видів праці за періодами виконання робіт передбачає поділ праці на постійну, тимчасову та сезонну.
Постійна праця – передбачає укладення трудового договору про постійну роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, при цьому працівник може бути повністю або частково зайнятий.
Тимчасова праця вважається тоді, коли людину прийнято на роботу на строк до 2-х місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їхнє місце роботи, – до 4-х місяців. Під час укладення трудового договору зазначається, що працівник приймається на тимчасову роботу, або зазначається термін його роботи.
Сезонна праця – передбачає виконання роботи, яка внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців.
Сезонні роботи виникають у таких галузях економіки: лісова промисловість і лісове господарство (заготівля лісу та насіння, лісокультурні роботи, лісозахисні і протипожежні роботи та ін.); торф'яна промисловість (добування, сушіння та збирання торфу та ін.); сільське (вирощування і збирання рослинних культур, робота на інкубаторно-птахівничих та міжгосподарських інкубаторних станціях та ін.), переробна промисловість (переробка плодоовочевої продукції, первинне виноробство та ін.), санаторно-курортні заклади і заклади відпочинку (праця, пов'язана з санаторно-курортним обслуговуванням хворих і відпочиваючих в санаторно-курортних закладах і закладах відпочинку), транспортно-дорожній комплекс (авіаційні роботи в сільському та лісовому господарствах).
Класифікація видів праці за віковими і гендерними групами зумовлена відмінністю ціннісних та трудових орієнтацій, особливостей поведінки при виконанні трудових функцій жінками і чоловіками; підлітками, 25–35-річними (найбільш дієздатної і продуктивної групи працюючих), працівниками перед пенсійного і пенсійного віку.
Класифікація видів праці за мірою абстрагування розкриває двоїстий характер праці – конкретність і абстрактність праці. З одного боку, праця є корисною, бо націлена на створення конкретних матеріальних і нематеріальних благ, що задовольняють потреби людей.
З іншого боку, праця є природною необхідністю існування людей незалежно від суспільних умов, тому праця кожного товаровиробника є частиною всієї суспільної праці. Перший вид праці називається конкретною працею, другий – абстрактною працею. Конкретна праця – праця, що затрачається у визначеній корисній формі, – створює визначену споживчу вартість (зерно, метал, нафта та ін.). Відмінність споживчих вартостей обумовлюється тим, що вони виступають як продукти різноманітних видів конкретної праці.
Абстрактна праця - характерна риса товарного виробництва. Вона виражає відношення товаровиробників і тому є історичною категорією.
Специфічний характер конкретної праці кожного товаровиробника породжує його відмінності від праці іншого товаровиробника. Ця відмінність пов’язана з розбіжностями в предметах праці, знаряддях праці, характері виробничих операцій, у кінцевому результаті праці.
Класифікація видів праці з позицій трудового процесу виділена російським вченим Б.М.Генкіним згідно до якої, процес перетворення наявних ресурсів в потрібні (суспільно корисні) цінності та блага, повинен поєднувати три види праці: регламентовану, інноваційну і духовну.
Регламентована ( - праця) – це діяльність, за якої працівник має діяти у чіткій відповідності до заданої технології (інструкції) і не має об’єктивної можливості змінити цю технологію.
Інноваційна, творча ( - праця)– це діяльність, за якої працівник зайнятий лише створенням нового в науці, техніці, мистецтві, економіці та ін. сфери.
Результатом - праці є нові ідеї та образи. Творчою є переважна праця винахідників, науковців, лікарів, інженерів, підприємців тощо. Найвищим проявом творчості є мистецтво.
Духовна ( - праця) – це діяльність, метою якої є вплив на моральні основи людського існування, така праця може бути як позитивною, спрямованою на нагромадження сил добра, так і негативною, орієнтованою на нагнітання ворожості, нетерпимості, жорстокості.
Згідно до представленого підходу добробут і процвітання країни залежить від: величини та реалізації творчого та морального потенціалу населення. Тому, основною соціально-економічної політики повинно бути збільшення інвестицій в людський капітал (освіту, розвиток персоналу, якість життя), активна пропаганда здорового способу життя, культивування високої моральності, заохочення інтелектуальної імміграції та ін.
Для загальної характеристики конкретної праці використовуються всі групи ознак у відповідному поєднанні.
Всебічна характеристика праці для конкретних працівників чи колективів є основою для оцінки її відповідності економічним та соціальним потребам підприємства.