71. Конституційно правовий статус комітетів вру.

ВРУ затверджує перелік комітетів ВРУ, обирає голів цих комітетів. Комітети Верховної Ради України здійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до повноважень Верховної Ради України. Основною формою роботи комітетів є засідання. Основними функціями комітетів є: 1) законопроектна робота, яка включає організацію розробки за дорученням Верховної Ради України чи з власної ініціативи проектів законів та інших актів; 2) збір, вивчення, дослідження інформації з питань, що належать до компетенції комітетів, організація слухань з цих питань, в тому числі на засіданнях Верховної Ради України; 3) попередній розгляд та підготовка висновків і пропозицій щодо ратифікації чи денонсації міжнародних договорів і угод, проектів перспективних програм економічного і соціально-культурного розвитку України, звітів про їх виконання та інших питань 4) участь у складанні, прийнятті, контролі за виконанням державного бюджету в частині, що віднесена до компетенції комітетів, з метою забезпечення доцільності, економності та ефективності використання державних коштів 5) обговорення кандидатур посадових осіб, призначення яких відповідно до законодавства погоджується з комітетами, підготовка відповідних висновків щодо цих осіб. Ограгіназація і порядо діяльності комітетів ВР встановлюється законом. Обов’язки – якісно і вчасно підготовити законопроекти, зробити висновки та рекомендації.

72. Правовий статус тимчасових спеціальних та тимчасових слідчих комісій.

Відповідно до ЗУ Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України:

Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України - колегіальний тимчасовий орган Верховної Ради України, що утворюється із числа народних депутатів України, завданням якого є здійснення парламентського контролю шляхом

проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес.

Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України - колегіальний тимчасовий орган Верховної Ради України, що утворюється із числа народних депутатів України для підготовки і попереднього розгляду питань, а також для підготовки і доопрацювання проектів законів та інших актів Верховної Ради України на правах головного комітету, якщо предмет правового регулювання таких проектів не належить до предметів відання комітетів, утворених Верховною Радою України, крім випадку утворення спеціальної комісії для продовження роботи над законопроектом про внесення змін до Конституції України.

73 .Депутатські об'єднання

Важливим елементом організації Верховної Ради України є депутатські групи, які формуються як на партійній, так і на позапартійній основі. Депутатські групи, сформовані на основі партійної належності депутатів, називаються депутатськими фракціями. До складу депутатської фракції можуть входити й позапартійні депутати, які підтримують програмні документи відповідної партії. Депутатські групи, сформовані на позапартійній основі, об'єднують депутатів, які поділяють однакові або схожі погляди з питань державного і соціально-економічного розвитку.

У формуванні депутатських груп (фракцій) мають бути дотримані певні умови, а саме:

- Чисельність групи або фракції не може бути меншою від 14 народних депутатів.

- Депутатські групи не можуть формуватися для захисту приватних, комерційних, місцевих, професійних чи релігійних інтересів.

- Депутат не може входити до складу більш як однієї зареєстрованої депутатської групи (фракції). Голова Верховної Ради України і його заступники не входять до складу жодної депутатської групи (фракції).

- Повна та скорочена назва депутатської фракції повинна збігатися з назвою відповідної партії. У разі, коли депутатська фракція об'єднує депутатів з кількох партій, її назва повинна містити назви цих партій.

Депутатські групи (фракції) реєструються в Апараті Верховної Ради України. Умовою реєстрації є надходження до Апарату Верховної Ради України підписаного персонально депутатами письмового повідомлення про сформування депутатської групи (фракції) із зазначенням її назви, мети чи завдань, персонального складу та партійної належності членів групи (фракції), а також депутатів, які уповноважені представляти групу (фракцію). Зареєстровані депутатські групи (фракції) користуються правами:

- на пропорційне (виходячи з кількості їхніх членів) представництво в усіх органах Верховної Ради України та офіційних парламентських делегаціях;

- на виступ свого представника з усіх питань порядку денного на засіданнях Верховної Ради України;

- депутатська група (фракція), з ініціативи якої розглядається питання, має право на виступ свого представника після припинення обговорення на засіданнях Верховної Ради та її органів.

Голова Верховної Ради України забезпечує зареєстровані депутатські групи (фракції) приміщенням, необхідним обладнанням тощо, а також закріплює за ними адміністративно-технічний персонал, який користується їхньою довірою, для подання допомоги у здійсненні депутатськими групами (фракціями) передбачених законами і Регламентом Верховної Ради України повноважень.

74 Конституційний статус Уповноваженого Верховної ради з прав людини.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений) - це посадова особа, призначена Верховною Радою України для здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина в діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Правовий статус Уповноваженого визначається Конституцією України (ч. З ст. 55, ст. 101), Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від 23 грудня 1997 року та іншими нормативно-правовими актами.

У світі інститут уповноваженого називають по-різному: омбудсмен (Фінляндія, Данія), захисник громадян (Греція), контролер сейму (Литва), парламентський адвокат (Молдова), уповноважений з прав громадян (Польща), уповноважений парламенту з прав людини (Російська Федерація) тощо1. Цей інститут має значне географічне поширення.

Уповноваженим може бути особа (ст. 5 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини"), яка:

* є громадянином України;

* на день обрання досягла 40 років;

* володіє державною мовою;

* має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності;

* протягом останніх п'яти років проживає в Україні. Уповноважений призначається на посаду і звільняється з посади

Верховною Радою України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Не може бути призначена Уповноваженим особа, яка має судимість за вчинення злочину, якщо ця судимість не погашена та не знята в установленому законом порядку.

Пропозиції щодо кандидатур(и) на посаду Уповноваженого вносять Голова Верховної Ради України або не менше однієї чверті народних депутатів України від конституційного складу парламенту. Відповідний комітет Верховної Ради України подає Верховній Раді України свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду Уповноваженого, відповідності її вимогам, передбаченим Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", та про відсутність причин, які б перешкоджали зайняттю нею цієї посади.

Уповноважений призначається строком на п'ять років, який починається з дня складення ним присяги на сесії Верховної Ради України. Несумісність посади Уповноваженого. Уповноважений:

а) не може мати представницького мандата;

б) обіймати будь-які інші посади в органах державної влади, виконувати іншу оплачувану чи неоплачувану роботу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності;

в) не може бути членом будь-якої політичної партії.

За наявності зазначених обставин Уповноважений повинен їх усунути протягом 10 днів після його призначення. До усунення цих обставин він не може скласти присягу.

Повноваження Уповноваженого припиняються у разі:

1) відмови його від подальшого виконання обов'язків шляхом подання заяви про складення своїх повноважень;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;

3) набрання законної сили рішенням суду про визнання особи, яка обіймає посаду Уповноваженого, безвісно відсутньою або про оголошення її померлою;

4) складення присяги новообраним Уповноваженим;

5) смерті особи, яка обіймає посаду Уповноваженого.

Верховна Рада України приймає рішення про звільнення з посади Уповноваженого достроково у разі:

1) порушення присяги;

2) порушення вимог щодо несумісності діяльності;

3) припинення громадянства України;

4) неспроможності, протягом більше чотирьох місяців підряд виконувати обов'язки через незадовільний стан здоров'я чи втрату працездатності.

Висновок щодо наявності підстави для звільнення з посади Уповноваженого повинна дати тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України. Верховна Рада України за наявності зазначених підстав розглядає питання і приймає постанову про звільнення з посади Уповноваженого за поданням Голови Верховної Ради України або не менш як однієї чверті народних депутатів України від конституційного складу парламенту. Уповноважений вважається звільненим з посади, якщо за це проголосувала більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.