58.Конституційні принципи виборчого права: поняття та зміст.

Принципи виборчого права – це умови його визнання і здійснення, які разом забезпечують реальний характер волевиявлення народу, легітимність виборних органів публічної влади. В ст.25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права записано: «Кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації і без необґрунтованих обмежень право і можливість: а) брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за посередництвом вільно обраних представників; б) голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого

права при таємному голосуванні і забезпечують свободу волевиявлення виборців…»

Принцип вільних виборів означає, що в процесі їхньої організації і проведення повністю виключається будь-який примус щодо участі або неучасті як у виборах у цілому, так і власне у самій процедурі голосування, а також виключається тиск на виборця при визначенні ним, як йому голосувати на виборах.

Принцип обов’язковості виборів у конституційному праві трактується не завжди однаково. Іноді під обов’язковістю мається на увазі те, що законодавством встановлений обов’язок для громадян брати участь у виборах. Обов’язковість виборів забезпечується встановленням відповідних санкцій дія виборців, які не беруть участі у виборах, зокрема накладенням відповідних штрафів (Австралія, Люксембург).

Принцип періодичності проведення виборів

означає, що вибори мають проводитися з оптимальною періодичністю. Періодичність проведення ви борів залежить безпосередньо від строків повноважень відповідних органів. У Конституції та виборчому законодавстві України визначено строки та періодичність проведення виборів. Наприклад, відповідно до ст. 77 Конституції чергові вибори народних депутатів України відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Верховної Ради України; згідно з частиною п’ятою ст. 103 Конституції чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня п’ятого року повноважень Президента України.

Зміст принципу загальності виборчого права щодо пасивного виборчого права залежить від виду виборів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 76 Конституції України народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Згідно з ч. 2 ст. 103 Конституції України Президентом може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Крім того, особа, яка двічі підряд обиралася на пост Президента України, не може бути висунута кандидатом на цей пост (ч. З ст. 103 Конституції України).

Як зазначено у ч. 1 ст. 9 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", депутатом, сільським, селищним, міським головою може бути обраний громадянин України, який має право голосу відповідно до ст. 70 Конституції України.

59. Поняття та види виборчих систем. Особливості виборчої системи в Україні. У широкому значенні під виборчою системою розуміють систему суспільних відносин, які складаються з виборами органів публічної влади та визначають порядок їх формування. Виборча система у вузькому значенні – це певний спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування виборців або інших уповноважених осіб. Найстарішою серед виборчих систем є мажоритарна, — система визначення результатів виборів, завдяки якій депутатські мандати (один або кілька) від округу отримують тільки ті кандидати, які здобули встановлену законом більшість голосів, а всі інші кандидати вважаються не обраними. Залежно від того, як визначається більшість голосів, необхідна для обрання кандидата, розрізняють мажоритарну систему абсолютної більшості; мажоритарну систему відносної більшості; мажоритарну систему кваліфікованої більшості. Мажоритарна система відносної більшості (або простої більшості) являє собою найпростішу різновидність мажоритарної системи. За умов її запровадження обраним вважається кандидат, який отримав найбільшу кількість голосів виборців. Ще одним різновидом мажоритарних систем є мажоритарна система абсолютної більшості: для обрання кандидата вимагається зібрати більше половини голосів виборців, тобто діє формула 50% + 1 голос.

Другим видом виборчих систем є пропорційна система і сьогодні 57 країн світу використовують цю систему (Ізраїль, ФРН, Іспанія, Італія, Португалія тощо). Пропорційна система передбачає визначення результатів виборів, за якими депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості голосів виборців, зібраних кожною з них у межах виборчого округу.

При застосуванні системи жорстких списків виборець голосує за список партії, що він обирає, в цілому. У виборчому бюлетені вказуються тільки назви, емблеми партії, іноді певна кількість перших кандидатів у партійних списках. Система жорстких списків практикується в Іспанії, Португалії, Ізраїлі.

Система напівжорстких списків передбачає можливість для виборця голосувати за список у цілому; визначати преференції, помітивши або вписавши прізвища одного або кількох кандидатів. У першому випадку голоси виборців підраховуються за системою жорстких списків, у другому — за системою преференцій. Ця система практикується у Швейцарії, Австрії, Італії.

Існує досить широкий спектр змішаних систем, які поєднують мажоритарну та пропорційну системи. Принаймні 20 країн світу використовують таку систему. Здебільшого змішані виборчі системи застосовуються у тих країнах, де відбуваються пошук і становлення виборчих систем або є необхідність досягнення компромісу між принципом представництва у парламенті різних політичних сил та стабільністю сформованого ними уряду.

У розвитку виборчого законодавства України можна виділити до конституційний та після конституційний періоди. До конституційний етап характеризується тим, що в цей період частково діє ще постсоціалістичне виборче законодавство, зокрема на виборах до Верховної Ради України, на місцевих виборах. Разом з тим із заснуванням поста Президента України в суспільно-політичну практику запроваджується новий вид виборів і починається відповідно формуватися нове українське законодавство про вибори Президента України. Крім того, саме в цей період було також започатковано ще один окремий вид виборів — вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та напрацьовано новий вид законодавства про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Якісно новий характер має виборче законодавство про вибори після-конституційного періоду, якому властиве широке застосування міжнародно-правових принципів і засад організації та проведення виборів, вдосконалення правового механізму виборчого процесу, розширення гарантування виборчих прав громадян України.