34) Поняття та види інформації та їх конституційно-правове регулювання.

Інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. До основних галузей інформації належать: політична, економічна, духовна, науково-технічна, соціальна, екологічна, міжнародна. Основні види інформації: статистична, адміністративна, масова, інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого самоврядування, правова, інформація про особу, довідково-енциклопедична, соціологічна. Джерелами інформації є носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об’єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи. За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. У ст. 28 Закону "Про інформацію” йдеться прорежим доступу до інформації, що означає передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення й зберігання інформації. Інформація з обмеженим доступом поділяється на конфіденційну і таємну.

35) Конституційний статус ЗМІ. Види ЗМІ.

Провідна роль у забезпеченні свободи слова та права на інформацію відіграють засоби масової інформації (далі – ЗМІ) – інститути громадянського суспільства, для яких інформаційна діяльність є головним завданням і формою існування.

Характерними рисами ЗМІ є: публічність (необмежене, неперсоніфіковане коло споживачів); наявність спеціальних технічних засобів; непряма, розділена в просторі та часі взаємодія комунікаційних партнерів; непостійний характер аудиторії; переважна односпрямованість впливу від комунікатора до реципі¬єнта. Основним завданням ЗМІ є передача інформації споживачам, котра відбувається різними шляхами (преса, радіо, телебачення).

Чинне конституційне законодавство України виокремлює дві групи ЗМІ: друковані (пресу) й аудіовізуальні (телебачення і радіомовлення). Саме за цими видами ЗМІ й здійснюється правове регулювання.

36) Поняття та елементи конституційно-правового статусу людини і громадянина.

У системі цінностей демократичного суспільства на першому місці стоїть людина. В основі конституційного статусу особи лежать її фактичний соціальний статус, який визначається всією сукупністю економічних, політичних, духовних, моральних та інших умов життя суспільства. Соціальна природа суспільного ладу, його мета, завдання, принципи, ідеали - головні фактори, які визначають справжню цінність, місце і роль людини в ньому.

Конституція закріплює історично зумовлене місце індивіда в суспільстві, фіксує досягнутий рівень розвитку, справляючи при цьому, безумовно, зворотній вплив на соціальний поступ. Конституція визначає межі, міру юридичної свободи особи, необхідний комплекс прав і обов'язків, гарантій їх здійснення, засоби захисту, громадянство, а також принципи взаємовідносин з державою і суспільством.

Конституційний статус громадянина - єдиний, неподільний і однаковий для всіх.

До поняття правового статусу входять такі основні елементи (вони складають його зміст і структуру): громадянство; загальна правоздатність; принципи правового статусу; конституційні права, свободи й обов'язки громадян; гарантії прав і свобод; відповідні правові норми. Зазначені елементи об'єднює те, що утворюючі їх норми регулюють зв'язки та відносини між державою в цілому і її громадянами. Однак кожний елемент виконує власну роль в оформленні статусу громадян в суспільстві та державі. Головним елементом правового статусу є основні права та обов'язки людини, які безпосередньо визначають її становище в суспільстві, міру юридичної свободи і відповідальності. Вони створюють необхідні умови для всебічного розвитку особи, задоволенню її інтересів та потреб. Усі інші елементи правового статусу громадян мають допоміжний характер, - працюють на цю мету