32.Територіальні органи центральних органів викон влади.

 Територіальні органи (підрозділи) міністерств та інших ЦОВВ - це держ органи, які утворюються відповідними ЦОВВ для реалізації їх функцій та повноважень на місцевому територіальному рівні, тобто в областях або районах, містах Києві та Севастополі.

Повноваження місцевих держ адміністрацій:

1. Власні: за змістом і ступенем охоплюють об’єкти управління (загальні і спец)

2. Делеговані: повноваж, що їх набувають адміністрації шляхом передачі їм для виконання інших суб’єктів за власним рішенням останніх або на підставі закону.

Особливу групу становлять місцеві органи (територіальні підрозділи) міністерств і державних комітетів, які не входять структурно до складу обласних державних адміністрацій, але взаємодіють з ними в питаннях реалізації державної політики в регіонах, до їх складу належать: управління, відділи Міністерства внутрішніх справ; управління Міністерства юстиції; податкові адміністрації (інспекції) Державної податкової адміністрації; територіальні відділення Державної митної служби; територіальні відділення Антимонопольного комітету тощо

Їх повноваження складають:

1. Надання адм. Послуг

2. Здійснення держ нагляду (контролю)

3. Управління об’єктами держ власності

4. Внесення пропозицій щодо забезпеч формування держ політики на розгляду міністерств, які спрямовують та координують їх діяльність.

33.Теорія та методологія регіонального управління

Держ регіональна   політика -  це  сукупність   економічних ,  правових ,  організаційно-управлінських  рішень, спрямованих на гармонійне поєднання інтересів держави й окремих регіонів, створення сприятливих  економічних  та  правових  засад для національного використання місцевих ресурсів і виробничого потенціалу.  

Об’єктами ДРП є територіальні утворення в межах якої здійснюється держ управління та місцеве самоврядування. Об’єктами є самі регіони, депресивні чи моно профільні території та проблемні регіони країни.

Суб’єктами ДРП є центральні та місцеві органи вкон влади, органи місцевого самоврядув, які в межах своєї компетенції вирішують питання пов’язані з соціально-економічним розвитком регіонів.

Метою сучасної рег політики є ефективне використ потенціалу різних регіонів та районів.

Ключовими інструментами сучасної регіональної політики є:

1. Стратегія, інформація та розвідка: створ стратегічних планів, програм, проведення зборів інформації, аналіз, моніторинг з ситуації з розвитку регіонів.

2. Інфраструктура врядування комплекс соц.-ек інституцій, які мають відношення до регіонального рівня (міністерства, відомства)

3. Інструменти політики та реаліз проектів: засоби кредитно-грошової, бюджетної та соц. політики (субсидії, пільги тощо)

4. Фінансування та ресурси: кошти місцевих бюджетів, які спрямовуються на регіональний розвиток. А також трудоресурсний та сировинний потенціал регіону.

Відповідно до різноманітності процесів, що відбув у регіонах, виокремлюють і певні складові частини ДРП, для яких держава встановлює цілі, завдання, пріоритети у регіональнму аспекті.

До складових частин ДРП відносять:

1. Економічна   політика  - це поліпення функціонування галузей вир-ва егіонів, створ сприятливих умов розвитку підпр, налагодження зв’язків з прикордонними регіонами, удосконалення економ районування, політика розвитку регіональних комплексів.

2. Соціальна  політика – забезпеч зайнятості регіону, підвищення рівня добробуту жителів регіону, запобігання погіршення демографічної ситуації регіону.

3. Науково-технічна  політика – визначення пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки регіону. Підтримка інноваційних структур регіону. Розвиток між нар співробітництва в науково-технічній сфері.

4. Екологічна  політика  екологічнообгрунтоване розміщення продуктивних сил. Ефективне використ довкілля регіонів та можливостей екологічного середовища рагіонів.

5. Демографічна  політикам – це діяльність органів держ управління і їх соц. інститутів спрямована на створ сталих, кількісних та якісних параметрів населення (мед обслугов, житлові послуги, можливості зайнятості, безпека праці)

6. Гуманітарна  політика – це система і послідовна діяльність держави у відносинах з людиною та суспільством, що здійснюється через органи викон влади (політ партії, об’єднання)

7. Національна  політика – науковообгрунтованасистема заходів, спрямована на реалізацію системних інтересів, розв’язання суперечностей у сфері етно-національних відносин.

8. Зовнішньоекономічна  політика  передбачає залучення іноземного капіталу, зовнішні позики та створення вільних  економічних  зон (ВЕЗ) для активізації підприємництва, формування ринкової інфраструктури, а також нарощування експортного капіталу окремих регіонів, котрі потребують прискореного розвитку.

9. Управлінська   політика – передбачає створ єдиної системи регіонального управління, що відповідає завданням регіонального розвитку (управління держ майном, землею, природ ресурсами, приватизація)