3.2. Опис та аналіз результатів дослідження

Під час проведеного напівструктурованого інтерв’ю працівників школи-інтернату №2, ми отримали таку інформацію:

1. Опитані працівники, стверджують, що дуже часто стикаються із проблемою соціального сирітства і їм дуже прикро, що таке явище продовжує зростати. Також вони говорять про те, що нас вже не шокують, як десять років тому діти, які жебракують в метро, транспорті, підземних переходах, не викликають здивування групи неохайних малолітніх, що вештаються на ринках, блукають вулицями, ночують на вокзалах в підвалах, на горищах будинків. Ми поступово починаємо звикати до того,що в Україні є діти, які основним місцем свого перебування, в силу різних суб'єктивних причин обрали вулицю.

2. На запитання «Що є першочерговими причинами виникнення соціального сирітства?» соціальний педагог зазначила, що найбільш суттєві причини зростання кількості дітей–сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в першу чергу пов’язані з внутрішньоособистісними процесами, а саме: зростанням алкоголізації населення України, низьким рівнем матеріального забезпечення сімей з дітьми, безвідповідальним ставленням батьків до виконання своїх обов’язків стосовно дітей, зловживання з боку батьків наркотичними засобами, асоціальна поведінка батьків.

Відповідно до причин виникнення соціального сирітства, практичний психолог віднесла також і те, що батьки не готові до батьківства і не вміють/не знають як мають виховувати дитину. Крім цього вона зазначила і небажану вагітність або позашлюбну народжуваність, внаслідок якої дитині не приділяють належної уваги, а також зниження рівня моральності та зниження традиційних цінностей сім'ї.

Також працівники школи-інтернату зазначили, що важливою причиною виникнення соціального сирітства є й те, що батьки, поїхали за кордон на заробітки, залишивши дітей без нагляду або не на надійних людей.

3. На запитання « Які основні потреби виникають у дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та як їх можна задовольнити?» працівники зазначили в першу чергу, відсутність уваги від матері та дефіцит спілкування, брак вражень, уваги та підтримки, що в свою чергу затримують нормальний психо-соціальний розвиток дітей. Як зазначає психолог, важливе місце займає прив’язаність. Дітям просто необхідно відчувати і переживати прив’язаність. Від неї залежить їх почуття безпеки, власної гідності, емпатії, сприйняття світу, розвиток совісті, логічного мислення, здатності контролювати власні емоції.

4. Працівники школи-інтернату №2 зазначили, що дітям-сиротам та дітям, позбавлених батьківського піклування часто доводиться стикатися з труднощами серед, яких вони виділяють не тільки побутові проблеми та ставлення до роботи, а й збереження здоров’я, високий ступінь регламентованості життя вихованців, відсутність можливості вільно розподіляти і використовувати часовий простір і дії, досвід створення сім’ї та виховання дітей. Тому однією з основних місій школи-інтернату є допомога в соціальній адаптації вихованців.

5. На поставлене запитання: « Як комунікують між собою діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також як вони відносяться до дорослих та вихователів?». В інтернаті дитина постійно спілкується з однією й тою самою достатньо вузькою групою однолітків, при чому вона сама не може надати перевагу іншій групі, що може зробити будь-який учень звичайної школи. Це призводить до того, що стосунки між однолітками складаються не як приятельські, дружні, а по типу родинних, як між братами та сестрами. Таку безумовність у спілкуванні з однолітками можна, з одного боку, розглядати як позитивний фактор, що сприяє емоційній стабільності, захищеності, коли група однолітків виступає певним аналогом сім'ї, а з іншого боку, подібні контакти не сприяють розвитку навичок спілкування з однолітками, вміння налагоджувати рівноправні стосунки з незнайомою людиною, адекватно оцінити свої якості, необхідні для виборного, дружнього спілкування.

Стосовно дорослих і вихователів, як зазначили працівники: «Діти завжди раді…». Вони привітно і цікаво знаходять спільну мову і легко входять в довіру.

6. На поставлене запитання: «Які є слабкі та сильні сторони у дітей сиріт і як вони проявляються?». Ми отримали відповідь про те що до слабких сторін відносять підвищене почуття тривожності, неадекватна самооцінка, відсутність стабільної емоційної підтримки, схильність діяти імпульсивно, низький рівень протидії негативному сторонньому впливу, труднощі у прийнятті рішень, рання самостійність. На думку опитаних фахівців до сильних сторін варто віднести відкритість до спілкування, щедрість, ініціативність, усвідомлення можливих подальших труднощів, а також бажання покращити свою ситуацію.

7. На поставлене запитання: «Про що мріють діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування?» ми отримали ствердну відповідь, що більше всього діти хочуть бути потрібними, відчувати любов і приналежність,підтримувати родинні зв’язки, добитися успіхів, мати свою велику і щасливу сім’ю, не відрізнятися від інших ну і звичайно мати усі необхідні для них речі.

8. На запитання: «Що б ви запропонували для подолання проблеми соціального сирітства?» спеціалісти зазначають, що будь-які заходи щодо допомоги дітям-сиротам в умовах проживання в інтернатному закладі не забезпечують того розвитку дитини, що необхідний для повноцінного становлення її особистості та дотримання її прав та інтересів, гарантованих законом. Має бути реінтеграція дитини до сім'ї: усиновлення, встановлення над нею опіки, або такі форми, як прийомна сім'я та дитячий будинок сімейного типу.

За результатами проведення напівструктурованого інтерв’ю та аналізу документів підтверджено гіпотези емпіричного дослідження, а саме те, що:

- Однією з найвагоміших причин виникнення та поширення явища соціального сирітства є невиконання батьками батьками функцій по вихованню дітей та догляду за ними.

- Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування стикаються з багатьма проблемами, що потребують підтримки як з боку держави так і з боку близького оточення.

- Більшість соціальних сиріт мріють про щасливе майбутнє та велику сім’ю.

- Будь-які заходи щодо допомоги дітям-сиротам в умовах проживання в інтернатному закладі не забезпечують того розвитку дитини, що необхідний для повноцінного становлення її особистості та дотримання її прав та інтересів.

Звідси випливає, що завдання емпіричного дослідження виконано, зокрема:

- Визначено основні причини виникнення соціального сирітства.

- Проаналізовано основні чинники, які можуть впливати на поширення соціального сирітства в суспільстві.

- Визначено рівень задоволення потреб дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

- Виявлено основні проблемами з якими найчастіше стикаються соціальні сироти.