Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

Інститут гуманітарних та соціальних наук

Кафедра соціології та соціальної роботи

Курсова робота

Соціальне сирітство вУкраїні: стан та перспективи подолання

Виконала:

ст. групи СР-31

Курилишин Т.М.

Науковий керівник:

Ставкова С.Г.

Львів 2014р.

Зміст

Вступ………………………………………………………………………. 3

Розділ 1. Соціальне сирітство як суспільна проблема сучасності…………………………………………………………………………6

1. Поняття соціального сирітства…………………………………….6

2. Причини соціального сирітства в Україні…………………………7

3. Соціально – психологічні характеристики дітей - сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування………………………………………….8

4. Наслідки соціального сирітства для дітей та суспільства……….11

5. Ставлення в громаді до дітей-сиріт……………………………….13

Висновки до Розділу 1……………………………………………………15

Розділ 2. Соціальне сирітство як прояв кризи сучасної сім’ї в Україні та шляхи його подолання……………………………………………16

2.1. Дисфункційна сім’я як основа дитячої бездоглядності…………...16

2.2. Соціальна реабілітація дітей вулиці………………………………...18

2.3. Шляхи подолання соціального сирітства…………………………...22

Висновки до Розділу 2……………………………………………………28

Розділ 3. Дослідження основних причин соціального сирітства серед вихованців навчальних закладів інтернатного типу, а також виявлення основних проблем з якими стикаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування (на прикладі школи-інтернату №2 м. Львова)..............................................................................................................29

3.1. Програма та хід емпіричного дослідження…………………………29

3.2. Опис та аналіз результатів дослідження……………………………32

Висновки до Розділу 3……………………………………………………36

Висновки………………………………………………………………….37

Список використаної літератури та джерел……………………………41

Словник спеціальних термінів…………………………………………...44

Додатки……………………………………………………………………46

ВСТУП

Далеко не кожна людина уміє володіти даром любові й добра сімейного вогнища, але ще складніше – не зруйнувати і не проміняти його на теперішні зваби світу, а з гідністю передати наступним поколінням.

Відповідно до чинного законодавства сім’я є первинним та основним осередком суспільства. Існує багато визначень поняття «сім’я» з позиції науки. Зокрема, сім’я – динамічна мала група людей, котрі зв’язані кровними відносинами, спільністю формування і задоволення соціально-економічних та інших потреб, взаємною моральною відповідальністю.

Питання сім’ї надзвичайно важливі як для кожного індивіда, та і для суспільства загалом. Міцна сім’я завжди була і є запорукою задоволення людини власним життям. Про значення сім’ї писали видатні науковці зокрема, А. С. Макаренко зазначив: «Сюди приходять відпочивати переможні сили людини», а В. О. Сухомлинський доповнив: «У сім’ї шліфуються найтонші грані людини громадянина, людини – трудівника, людини культурної особистості. Із сім’ї починається суспільне виховання. Сім’я – джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави» [15].

Сім’я як один із факторів морального виховання має важливе значення в житті кожної людини. По-перше, основою сімейного виховання є безумовно батьківська любов до дитини, що дає їй відчуття захищеності та безпеки. По-друге, духовна близькість членів сім’ї і позитивне сімейне спілкування закладають фундамент для формування особистісних якостей, світогляду і ціннісних орієнтирів майбутніх громадян країни. По-третє, сім’я – це мікромодель суспільства, що поступово готує дитину до виконання нею соціальних ролей,

Останнє десятиліття є особливим періодом в розвитку та становленні нашої держави, адже відбулися значні зміни у багатьох сферах життя. Сім’я відіграє важливу роль у суспільстві. Батьки передають дитині ті суспільні норми та моральні цінності, котрі є важливими для них. Власне батьки є першими і найважливішими моделями стилю життя, розв’язання проблем, носіями комунікативних навиків, тому сім’я є першим і найважливішим середовищем виховання дитини.

В нашій країні складне соціально – економічне становище великої кількості населення загострило проблему дитячої бездоглядності та безпритульності. Найгірше є те, що в Україні спостерігається тенденція до постійного збільшення найбільш незахищеної категорії населення – дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Соціальне сирітство, яке є різновидом сирітства, останнім часом набуває великих масштабів і тому потребує детального вивчення і максимального вирішення.

Проблеми дитячої бездоглядності, безпритульності та соціального сирітства, причини їх виникнення та механізмів, спрямованих на їх подолання, становить інтерес для наукових досліджень у галузі права, психології, соціології, соціальної-педагогіки, соціальної роботи та інших дисциплін. Зазначеним проблемам у певних галузях науки та в окремі періоди історії присвячені дослідження українських науковців В. Виноградової-Бондаренко, Л.С. Волинець, А. Капської, Н. Комарової, І.В. Пєші, Н. Павлик, І. Ченбай, І. Мунтян, О. Шишко, Г.Бевз, В.Футерко, Л.П. Гурковська, А. Скрипник, Г.А. Шепелєва, Л. Немоловська, С.В. Толстоухова. Також використовуються й інші наукові джерела, інтернет ресурси, публікації в наукових виданнях тощо.

Сьогодні проблема соціального сирітства потребує розгляду, детального вивчення і максимального вирішення. Саме тому, проблемне запитання у даній роботі визначене наступним чином «Які основні причини виникнення соціального сирітства?».

Метою курсової роботи є дослідити та проаналізувати основні причини, наслідки та шляхи подолання соціального сирітства.

Об’єктом дослідження є соціальне сирітство як одна із проблем суспільства.

Предметом дослідження є причини та наслідки соціального сирітства.

Завдання:

• дослідити поняття « сирітство», «соціальне сирітство»;

• виявити основні причини та наслідки соціального сирітства як для суспільства так і для дитини;

• проаналізувати психологічні особливості дітей – соціальних сиріт;

• визначити основні шляхи подолання соціального сирітства та реабілітації дітей – сиріт;

Гіпотези дослідження:

1. Припустимо, що у основі соціального сирітства лежить відчуття відчуженості та непотрібності дитини сім’ї.

2. Припустимо, що сім’я має великий вплив на виникнення труднощів у поведінці дитини, що в подальшому може супроводжуватися соціальним сирітством.

3. Припустимо, що вирішення проблеми соціального сирітства залежить від активності всього суспільства і кожної людини зокрема.

Методи дослідження:

- Теоретичні: історичний метод, порівняльний, узагальнення і систематизація та аналіз документів.

- Емпіричні: напівструктуроване інтерв’ю.

Розділ 1. Соціальне сирітство як суспільна проблема сучасності

1. Поняття соціального сирітства

Дитинство – це період, коли закладаються фундаментальні якості особистості, що забезпечують психологічну стійкість, моральні орієнтації, життєздатність і цілеспрямованість. Ці духовні якості особистості не розвиваються спонтанно, а формуються в умовах вираженої батьківської любові, коли родина створює у дитини потребу бути відданим, здатність співпереживати і радіти іншим людям, нести відповідальність за себе та інших, прагнення навчитися самому.

Щоб дитина комфортно почувався в емоційному плані, необхідні соціальні умови, які визначають його побут, його фізичне здоров’я, характер його спілкування з оточуючими людьми, його особисті успіхи.

Проаналізувавши наукові джерела, можна стверджувати, що значну демографічну групу нашого суспільства становлять діти це, серед яких: діти - біологічні сироти; діти – сироти з функціональними обмеженнями (з вадами фізичного і розумового розвитку); діти – напівсироти; «відмовники» (при наявності нотаріального завіреного акту, що складається у пологовому будинку); «підкидьки», батьків яких так ніколи не вдасться розшукати; «діти-вулиці», які прийшли на вулицю з різних місць і різних причин; діти, що проживають в асоціальних сім’ях; діти, батьки яких позбавлені батьківських прав або обмежені у батьківських правах; діти, відібрані від батьків; діти, які перебувають в умовах, що загрожують їхньому розвитку та здоров’ю; діти, батьки яких страждають на хронічні захворювання, внаслідок чого не можуть належним чином виховувати та утримувати дітей; діти, чиї батьки перебувають у місцях позбавлення волі або в місцях утримання під вартою, підозрюються або звинувачуються у скоєні злочину; діти батьків – інвалідів; діти, які перебувають у лікарнях; діти із сімей біженців чи тимчасових переселенців; діти, які зазнали різних форм жорстокого поводження.

Офіційна державна статистика щороку фіксує збільшення чисельності дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування. Щорічно майже тисяча новонароджених стають соціальними сиротами вже в перші дні свого життя через відмову від них матерів у пологовому будинку. Отже, в Україні спостерігається тенденція до постійного збільшення чисельності дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування[17].

Соціальне сирітство є певним різновидом сирітства. Соціальне сирітство – соціальне явище, спричинене ухиленням або відстороненням батьків від виконання батьківських обов’язків стосовно неповнолітньої дитини. Соціальні сироти – це особлива соціально-демографічна група дітей, які внаслідок соціальних, економічних та морально-психологічних причин залишилися сиротами при живих батьках. З точки зору інтересів дитини, яка з різних причин втратила батьківське піклування, головним є те, що така дитина є позбавлена можливості мати соціальні зв’язки з батьками або одним із них [8].

1.2. Причини соціального сирітства в Україні

Існує достатньо велика кількість причин, які призводять до появи життєвих труднощів у дітей. Ці причини є досить різноманітними, стосуються основних сфер життєдіяльності людини та є взаємопов’язаними між собою. Найбільш поширеними чинниками, котрі спричиняють свідоме не виконання батьками своїх обов’язків стосовно дитини є зловживання алкоголем або наркозалежність. Результатом такої поведінки батьків, як правило, є позбавлення їх батьківських прав. На посилення ролі цих негативних чинників суттєво впливає економічне становище в Україні та безвихідь, скрутне матеріальне становище, а також нестабільність політичної ситуації, що сприяє послабленню ролі державних органів у вирішенні проблеми соціального сирітства.

Ми вважаємо, що до причин соціального сирітства у сучасних соціально-економічних умовах можна віднести: девіантну поведінку та ув’язнення батьків, позашлюбне народження дитини, незадовільні матеріальні та житлові умови, морально-психологічний клімат сім’ї та психологічна незрілість батьків, неготовність до народження та виховання дитини, моральну кризу суспільства, падіння цінності народження і виховання дитини.

До основних умов, що спонукають виникнення соціального сирітства ми відносимо такі: соціально-економічні, криза сім’ї, педагогічна неспроможність сім’ї, зниження виховного потенціалу системи освіти, соціальна політика держави, відсутність системи виховної роботи з дітьми та батьками, розвиток дитячої і молодіжної субкультури, яка не враховує традиційних форм духовності та моральності, збільшення впливу ЗМІ [14].

Внаслідок зазначених причин та умов відбувається порушення одного з базових прав дитини – прав на сімейне виховання та батьківське піклування, проголошене Конвенцією ООН про права дитини. Тому діяльність усіх відповідних соціальних інститутів, у тому числі і держави, спрямована на створення таких форм виховання і утримання дитини-сироти, які б змогли замінити певною мірою сім’ю [10].