37) Модель загальної економічної рівноваги л. Вальраса у математичній формі відбиває взаємозв'язок ринків товарів, послуг, факторів виробництва за умов вільної конкуренції.

Вихідні теоретичні припущення моделі загальної ринкової рівноваги Л. Вальраса:

- всі економічні суб'єкти поділяються на дві взаємопов'язані групи, які постійно змінюють ролі покупців і продавців: домашні господарства, які є власниками і продавцями виробничих послуг (землі, праці, капіталу) та покупцями споживчих товарів; фірми, які є виробниками і продавцями споживчих товарів і послуг та покупцями виробничих послуг (факторів виробництва). -кожен економічний агент прагне максимізувати власну вигоду; -економіка функціонує як замкнена система взаємодії виробництва і споживання, пов'язаних через: ринок факторів виробництва (виробничих послуг); ринок споживчих товарів і послуг. -передбачається існування "ринку, досконало організованого з погляду конкуренції, —усі економічні суб'єкти мають справу з однією і тією самою системою цін, яка задається екзогенно. У цінах міститься необхідна інформація, яка є однаково доступною для всіх учасників угод. Всі зміни в економіці відбуваються миттєво. Головним регулюючим механізмом виступають коливання структури рівноважних цін; -ринковий попит є функцією граничної корисності, заданою певною кількістю товарів і послуг, які реалізуються на ринку; ринкова пропозиція, задана функцією граничної продуктивності виробничих факторів.

Загальна економічна рівновага за Вальрасом :

1. Встановлюється в результаті взаємодії всіх ринків (товарів, ресурсів, грошей)

2. Стан економіки, за якого сукупний попит рівний сукупній пропозиції за повної зайнятості ресурсів

3. Існує як теоретична абстракція, ідеал, до якого наближається економіка за ум. вільної конкуренції

4. Не зводиться до рівноваги обміну, передбачає взаємозв’язок усіх підсистем ринкової економіки

5. Є стійкою за ум. вільної конкуренції, що породжує сили, здатні вирівнювати відхилення, що виникають

38) Для оптимізації обсягу виробництва монополіст використовує універсальне правило граничного випуску MR=MC, яке є необхідною умовою одержання максимального прибутку для всіх фірм і справедливе як для моделі MRMC, так і для TRTC.

У короткостроковому періоді модель TRTC : TR- сукупна виручка, TС – сукупні витрати

Точки перетину кривих a і b є точками беззбитковості, а вир-во в межах обсягів, що відповідають цим точкам, є прибутковим.

Відрізок EF відповідає максимальній величині економічного прибутку. (найбільший розрив між кривими TR і TC в межах a і b.

Графічно оптимальний обсяг випуску відповідає рівню вир-ва, для якого криві TR і TC мають однакові кути нахилу.

На рівні випуску, що відповідає однаковому куту нахилу криві TR і TC, монополія максимізує прибуток згідно з правилом MR=MC.

Точка, яка визначає таку комбінацію ціни та обсягу випуску, що забезпечує максимізацію прибутку, називається точкою Курно.

Якщо на оптимальному обсязі випуску Q*ціна P* перевищує величину середніх сукупних витрат ATC, монополія максимізує економічний прибуток.

Якщо Р=АТС, то виконується умова беззбитковості.

Якщо точка Р знаходиться нижче АТС, проте вище AVC, тоді фірма мінімізує збитки.

Якщо ж точка Р нижча від AVC, то фірма стає банкрутом.

Граничний виторг монополії завжди менший за ціну, тому P> MR=MC.

У короткостроковому періоді монополіст, як і конкурентна фірма, здійснює виробництво, поки покриває свої змінні витрати, тому деякий час монополія може працювати з мінімальними збитками. Мінімальні збитки виникають у випадку, коли при виконанні умови MR=MC для оптимального обсягу випуску середні сукупні витрати виробництва перевищують монопольну ціну.

39) монополістична конкуренція – це ринкова структура, де відносно велике число дрібних виробників пропонує подібні товари, близькі замінники, які незначно відрізняються один від одного. (напр., ринок споживчих товарів)

Особливості ринку:

1. Велика кількість подавців

2. Відсутність вхідних бар’єрів

3. Диференціація продукту (близькі замінники)

4. Абсолютна інформованість споживачів і товаровиробників про умови функціонування ринку

5. Відсутність реакцій товаровиробників на дію конкурента

6. Вплив на ціну з боку товаровиробника можливий лише за допомогою рекламної діяльності та диференціації товару

Монополістична конкуренція має ознаки як і монополії, так і досконалої конкуренції. На ринку монополістичної конкуренції кожна фірма контролює ціну на свій товар (ознака монополії) і водночас є багато фірм, що постачають схожий товар (ознака досконалої конкуренції).

На ринку монополістичної конкуренції крива попиту спадна, вона схожа на криву попиту підприємства-монополіста. Різниця в тому, що на ринку монополіст. Конкуренції крива попиту більш еластична. Чим більша диференціація продукту, тим більш еластична крива попиту.

Короткострокова модель поведінки монополістичного конкурента подібна до поведінки простого монополіста (керуючись загальним правилом MR=MC). У короткостроковому періоді число фірм в галузі є незмінним. Подібно до монополії, фірма приймає криву попиту на свою продукцію як задану, обсяг виробництва вона обирає відповідно до точки перетину кривих граничної виручки (MR) і граничних витрат (MC), а ціну для даного обсягу знаходить за кривою попиту.

Ц довгостроковому періоді у випадку прибутковості в галузь починають входити нові фірми, тобто типова фірма втрачає частину свого попиту (попит стає більш еластичним). Фірми починають втрачати прибутки. Отже, у стані довгострокової рівноваги всі фірми галузі одержують лише нормальний прибуток (економічний дорівнює нулю).

На ринках з монополістичною конкуренцією не досягається ні ефективність розподілу ресурсів, ні мінімізація витрат. Джерела неефективності :

1. Фірми виробляють менший обсяг, ніж найбільш ефективний з точки зору оптимізації розподілу ресурсів

2. Монополістичні конкуренти не мінімізують витрат, як конкурентні фірми, їх рівень виробництва менший за той, що дозволяю мінімізувати середні витрати.

Рішення монополістичного конкурента враховують три основні змінні :

• Обсяг випуску

• Ціну

• Зміну продукту і рекламну діяльність

40) теорія споживчої поведінки відображує вібір благ, які робить споживач з метою задоволення власних потреб в умовах обмеженості ресурсів, виходячи з великої кількості варіантів можливого вибору та альтернативних вартостей товарів та послуг

Теорія спож. поведінки ґрунтується на аксіомах споживчого вибору :

1. Здатність ранжувати альтернативи (обирати тільки найпривабливіший товар)

2. Транзитивність переваг (порядок задоволення від споживання товарів)

3. Не насиченість потреб (перевага – у кількості товарів)

Корисність – задоволення, яке отримує споживач при споживанні благ (тов. і послуг). Є суб’єктивною категорією, бо її не можна виміряти. Обчислюється в ютілях (U).

Основна мета споживача – максимізувати корисність.

Сукупна корисність (ТU) – це сума задоволення від споживання благ

Гранична корисність (МU) – додаткова корисність, отримана від споживання кожної додаткової одиниці блага.

У мікроекономіці склалися два підходи до пояснення поведінки споживача: кардиналістський (кількісний) та ординалістський (порядковий).

Кардиналістський підхід

Ординалістський підхід

Корисність можна виміряти 1-й закон Госсена : (закон спадної граничної корисності) : гранична корисність блага зменшується зі збільшенням його споживання, доки не досягне нуля у точці повного насичення задоволення потреби. 2-й закон Госсена : максимізація корисності дося гається тоді, коли корисність останньої грошової одиниці, затраченої на купівлю будь-якого товару, однакова, незалежно від того, на який товар витрачена.

Корисність неможливо виміряти, використовується порядковий підхід до порівняння корисності Для цього вводять поняття: а) крива байдужості; б) лінія бюджетного обмеження. Крива байдужості – це крива, кожна точка якої характеризує споживацький вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг, що приносить споживачу однакове задоволення. Лінія бюджетного обмеження – показує всі можливі комбінації товарів, які може придбати споживач у межах свого доходу.

Правило максимізації корисності :

= =

Карта кривих байдужості відображує сукупність наборів благ, між якими споживач не робить відмінності; показує альтернативні набори товарів, які мають однаковий рівень корисності.

Карта кривих байдужості споживача – спосіб вираження переваг споживача, які мають різний рівень задоволення потреб.

Властивості карти байдужості :

1. Має негативний нахил

2. Чим далі від початку координат, тим більше переваг надає споживач даному набору благ

3. Криві байдужості не перетинаються

4. К.Б. є опуклими. Конфігурація К.Б. залежить від граничної норми заміщення (MRS)

Рівновага споживача відповідає такій комбінації товарів чи послуг, яка максимізує корисність за даного рівня бюджетного обмеження (найвища з досяжних кривих байдужості при наявному бюджетному обмеженню)