
- •Проблеми виробництва та розподілу суспільних благ
- •Антимонопольне регулювання як напрямок державної економічної політики
- •Асиметричність інформації на ринку та шляхи подолання негативних наслідків.
- •Бюджетне обмеження. Механізми державного регулювання споживання.
- •8. Види ринкової рівноваги та осн.Підходи до встановлення рівноваги. Стабільність ринкової рівноваги.
- •9.Визначення дисконтної вартості. Внутрішня норма доходу. Норма дисконту.
- •10.Визначення ефекту доходу та ефекту заміщення на ринку праці.
- •11.Використання кривих байдужості в аналізі поведінки споживача.
- •12.Виробнича функція при зміні двох факторів виробництва. Ізокванта, карта ізоквант.
- •13.Виробнича функція при зміні одного фактору виробництва, її графічна інтерпретація.
- •14. Виробнича функція: сутність та її види.
- •15.Встановлення загальної та часткової ринкової рівноваги в процесі взаємодії попиту та пропозиції.
- •15.1 Часткова рівновага
- •15.2 Загальна рівновага
- •16.Досягнення ринкової рівноваги через взаємодію попиту і пропозиції. Рівноважна ціна.
- •17. Досягнення соціального оптимуму.
- •18. Дуополія Курно.
- •21. Ек природа фірми. Аналіз ек організацій та основні форми підприємств.
- •23. Економічний зміст витрат в діяльності фірми, їх класифікація.
- •24. Еластичність попиту: еластичність попиту за ціною, за доходом та перехресна еластичність попиту.
- •25. Еластичність: зміст, класифікація та фактори, що її визначають.
- •26. Зародження мікроекономіки як науки та основні етапи розвитку
- •27. Індивідуальна пропозиція конкурентної фірми на ринку у короткостроковому періоді
- •28. Індивідуальна та ринкова пропозиція праці, їх графічна інтерпретація. Вплив нетрудових доходів на пропозицію праці.
- •29. Конкурентна рівновага та суспільний добробут
- •30. Корисність. Функція корисності. Концепції визначення корисності.
- •31. Людський капітал як економічна категорія
- •32. Методологія мікроекономіки як науки. Методи мікроекономічного аналізу: зміст та класифікація.
- •33. Взаємодія попиту і пропозиції визначає ринкову рівновагу.
- •35. Мікроекономічний аналіз – це сукупність засобів та прийомів пізнання суті економічних процесів на рівні окремих господарюючих суб'єктів.
- •36. Виділяють чотири моделі ціноутворення. 1 – модель ламаної кривої попиту. 2 – модель лідерства в цінах. 3 –модель, заснована на таємній змові. 4 – модель ціноутворення по принципу “витрати плюс”.
- •37) Модель загальної економічної рівноваги л. Вальраса у математичній формі відбиває взаємозв'язок ринків товарів, послуг, факторів виробництва за умов вільної конкуренції.
- •41. Модель ринку досконалої конкуренції. Ринковий попит та ринкова пропозиція на ринку.
- •42. Модель рівноваги Штакельберга для ринку олігополії
- •43. Монополія: зміст, ознаки, види монополій та причини монополізації
- •44. Монопольна влада. Показники оцінки монопольної влади.
- •45. Оптимальний план виробництва. Технічна та економічна результативність виробництва.
- •48. Оптимальність в обміні. Продуктова “коробка Еджворта”.
- •49. Оптимальність у виробництві та ефективність використання ресурсів.
- •49. Оптимальність у виробництві та ефективність використання ресурсів.
- •50. Оптимум споживача та його графічна інтерпретація.
- •51. Основні типи ринкових структур загальна характеристика та фактори, що визначають структуру ринку.
- •52. Особливості ціноутворення на ринку монополії.
- •53. Особливості ціноутворення на ринку ресурсів. Правило Хотеллінга.
- •54. Поняття ефекту масштабу виробництва, його типи.
- •55. Попит та фактори, що його визначають. Функція попиту.
- •56. Порівняльний аналіз ринків досконалої та недосконалої конкуренції.
- •59. Предмет і методи аналізу ринкових структур
- •60. Прибуток, економічний зміст та форми.
- •61. Пропозиція та фактори, що її визначають. Функція пропозиції
- •62 Процес інвестування в мікроекономічному аналізі.
- •63 Реакція попиту домогосподарства на зміну доходу та цін. Ефект доходу та ефект заміщення.
- •64. Рента: зміст та види. Визначення ціни землі
- •65. Ринки факторів виробництва: мікроекономічний аналіз.
- •66. Ринок досконалої конкуренції: суть, основні умови, загальне правило максимізації прибутку.
- •67. Ринок землі. Особливості формування попиту та пропозиції землі.
- •68. Ринок олігополії: суть, ознаки та особливості поведінки фірми на ринку олігополії.
- •69. Ринок послуг праці, загальна характеристика та особливості функціонування.
- •70. Рівновага конкурентної фірми у короткостроковому періоді. Умови отримання економічного прибутку на ринку досконалої конкуренції.
- •71. Рівновага фірми в короткостроковому та довгостроковому періоді
- •1.1 Рівновага фірми в короткостроковому періоді
- •1.2 Фірма у довгостроковому періоді
- •72. Рівновага фірми на ринку монополістичної конкуренції у довгостроковому періоді. Прибуток фірми на ринку монополістичної конкуренції.
- •73. Рівновага фірми на ринку монополістичної конкуренції у довгостроковому періоді. Прибуток фірми на ринку монополістичної конкуренції.
- •Сукупний, середній та граничний продукт виробництва; їх взаємозв’язок та графічний аналіз.
- •Суспільні витрати від монопольної влади, соціальна ціна монополії.
- •76. Теорія виробництва. Характеристика виробничого процесу, технологічна та економічна ефективність.
- •77. Теорія ігор та моделювання олігополістичної поведінки
- •Функції витрат виробництва за різних типів технологій.
- •Функції суспільного добробуту. Критерії оцінки добробуту.
- •Функція надлишкового попиту
31. Людський капітал як економічна категорія
Людський капітал — це сформований або розвинений у результаті інвестицій і накопичений людьми (людиною) певний запас здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері суспільного виробництва, сприяє зростанню продуктивності праці й завдяки цьому впливає на зростання доходів (заробітків) його власника.
Слід звернути увагу на кілька принципових моментів, що випливають з цього визначення:
- по-перше, людський капітал — це не просто сукупність зазначених характеристик, а саме сформований або розвинений в результаті інвестицій і накопичений певний запас здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій;
- по-друге, це такий запас здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який доцільно використовується для одержання корисного результату і сприяє зростанню продуктивності праці;
- по-третє, використання людського капіталу закономірно приводить до зростання заробітків (доходів) його власника;
- по-четверте, таке зростання доходів стимулює подальші інвестиції в людський капітал, що приводить до подальшого зростання заробітків.
Оцінка інвестицій у людський капітал і доходів від його використання звичайно проводиться в грошовій формі. Але слід підкреслити, що далеко не всі інвестиції і не всі доходи можна виразити в грошовій формі. Крім грошових витрат, навчання, зміцнення здоров’я та інші дії, спрямовані на нарощення людського капіталу, вимагають, щонайменше, ще і нелегкої праці самої людини. Аналогічно, крім грошових доходів (вищих заробітків), людина, що володіє більшим людським капіталом, одержує моральне задоволення, економію часу, вищий соціальний престиж та багато інших вигод. Слід також пам’ятати, що в результаті нарощування людського капіталу отримується інтегральний соціальний ефект, від якого виграє не лише конкретна людина, а й підприємство, на якому вона працює, та суспільство в цілому.
Виникнення поняття “людський капітал” та інвестування у людський капітал викликало створення численних методів оцінки його обсягу, економічної ефективності тощо. Трактування витрат на освіту, охорону здоров’я та інші аналогічні цілі як витрат інвестиційного типу відкрило перед економічним аналізом нові перспективи. Капітальні блага можуть продуктивно використовуватися протягом тривалого періоду часу. Таким чином, виникає необхідність виміру обсягу не тільки поточних вкладень, але й акумульованого людського капіталу.
Слід одразу ж зауважити: більшість методів економічно-статистичного та технічно-економічного аналізу вкладень у людський капітал стосується виміру ефективності освіти та підготовки кадрів. Основна маса досліджень припадає на сферу економіки освіти, що народилася в процесі розвитку концепції людського капіталу.
З економічної точки зору додаткові капіталовкладення обґрунтовані лише у тому випадку, коли вони характеризуються достатньо високим рівнем окупності. В протилежному випадку кошти доцільніше спрямувати на здійснення інших, більш прибуткових інвестиційних проектів, або ж витратити на цілі поточного споживання. Із зазначеного вище витікає необхідність використання моделей економічного аналізу, що дали б змогу оцінювати ступінь ефективності інвестицій у людський капітал.
Методи економічної оцінки ефективності інвестування у людський капітал:
- прийняття рішення щодо доцільності інвестування саме у людський капітал чи альтернативного використання коштів;
- оцінки ефективності капіталовкладень у результаті отримання фактичної віддачі від здійснення інвестування у людський капітал.
При оцінці ефективності інвестування зіставляються інвестиційні витрати всіх видів з результатами (довгостроковими вигодами) у майбутньому. Тому треба визначити цінність майбутніх вигод, порівнявши їх із поточними витратами.