1. “Концепції ламаної кривої попиту та „витрати плюс”

Припустимо, що фірма в умовах олігополії перебуває в положенні рівноваги Е(P_E, Q_E). Теорія « ламаної кривої попиту» починається з припущення про реакцію олігополістів на зміну цін конкурентами. При зниженні ціни конкуренти теж будуть знижувати ціну, щоб не втратити своїх клієнтів, тому попит D₁ на продукцію фірми в цьому випадку низькоеластичний. При підвищенні ціни на свою продукцію конкуренти залишать власні ціни без змін, тому що фірма різко почне втрачати своїх покупців – попит D₂ у цьому випадку високоеластичний

Ламана крива попиту.

Об'єднана крива попиту зображується ламаною лінією, що складається з двох відрізків ВЕ і EF . Об'єднана лінія граничного доходу MR теж складається з двох відрізків BA і KC , що утворюються з двох ліній граничного доходу, MR₁ (при Q>Q_E ) і MR ₂(при Q<Q_E ); об'єднана лінія MR має розрив по вертикалі АК .

Зміна граничної вартості з МС₁ до МС₂ не призводить ні до змін обсягу Q_{E ,}, ні до змін ціни P_E (через існування вертикального розриву на криву граничного доходу).

Але теорія «ламаної кривої попиту» також має істотні обмеження. Пояснюючи, чому олігополіст може протистояти зміні установленої ціни один раз, вона не відповідає на запитання про те, як визначається первісний рівень цієї ціни.

Ціноутворення за принципом «витрати плюс» - це практичний метод, за яким фірма визначає свої середні витрати і робить накидку з розрахунку на певний прибуток. Але витрати часто змінюються в залежності від обсягу продукції, тому фірма повинна обрати якийсь середній плановий рівень виробництва. Наприклад, береться величина середніх витрат, коли фірма використовує свої потужності на 70 або 80% . Далі розраховують середній прибуток на тривалу перспективу. Оскільки фірма не знає, скільки продукції буде продано в майбутньому, вона встановлює такі накидки, що забезпечують приблизно 15% прибутку на весь вкладений капітал. Так визначають стандартну ціну, яка слугує базою для подальшого коригування її рівня з тим, щоб вона забезпечила 15%-вий прибуток після сплати податків. Спираючись на цю стандартну ціну, фірма розробляє свою цінову політику, незначно змінюючи ціни, щоб врахувати кон'юнктуру, конкуренцію і інші фактори.

Цей метод калькуляції цін за принципом «витрати плюс» особливо придатний для фірм, які випускають великий асортимент продукції.

2. Проблеми виробництва та розподілу суспільних благ

Суспільні блага – потреби, що виникають у процесі розвитку суспільства в цілому, окремих його членів, соціально-економічних групп населення.

Показником того, що при виробництві суспільних благ використовується Парето-Оптимальний обсяг ресурсів, є рівність:

MRS’ZA + MRS’’ZA + … + MRSNZA = MRPT ZA

де Z - суспільне благо, A - частка благо. Сума граничних норм заміщення приватного блага суспільним всіх членів суспільства повинна рівнятися граничній нормі продуктової тра Оптимальний обсяг суспільних благ провадиться тоді, коли сума цін попиту всіх членів суспільства дорівнює граничним витратам на виробництво цих благ.

У графічному виді це представлено на мал. Графік сумарного попиту на суспільне утвориться в результаті вертикального (а не горизонтального, як д ля приватних благ) додавання індивідуальних графіків попиту. нсформації цих благ.

Суспільні блага неможливо надати якомусь одному суб'єкту суспільних відносин, не зробивши їх в той же час доступними для інших; • Дуже важко, а іноді й неможливо, обмежити коло споживачів суспільних благ лише тими, хто за них заплатив.

Тому виникає потреба в застосуванні зовнішнього регулятора – держави, яка повинна в таких випадках застосовувати регуляторне втручання і таким чином знаходити “точку рівноваги” індивідуальних і суспільних інтересів. Суспільство виграє від того, коли процес планування і виробництва суспільних благ є об'єктом державного регулювання

2. “Провали” ринку, їх причини та наслідки для суспільства.

В економіці виникають ситуації, коли ринковий механізм не забезпечує оптимального за Парето використання ресурсів. Такі умови і створюють провали ринку.

Виділяють такі вади ринку:

• Неспроможність конкуренції

Для того, щоб спрацьовував принцип «незримої руки», повинна існувати конкуренція. Однак в процесі концентрації капіталів утворюються монополії, які згодом з метою усунення конкурентів підривають конкуренцію, створюючи загрозу існування самого ринку.

• Неспроможність ринку забезпечувати людей суспільними товарами

Суспільні товари задовольняють потреби всіх членів суспільства в цілому. Такі товари мають дві основні властивості. По-перше, неможливо обмежити використання суспільного товару. По-друге, обмеження доступу споживачів до таких товарів неможливе або неефективне.

• Зовнішні ефекти (екстерналії)

Ситуації, коли дії одного суб'єкта ринку завдають шкоди іншим, називаються негативними зовнішніми ефектами (негативними екстерналіями).

Там, де мають місце негативні екстерналії, виникає тенденція до відносного надвиробництва за надмірного витрачання ресурсів. Позитивні екстерналії обертаються на відносне недовиробництво, оскільки для тих, хто їх створює, результати виробництва виявляються неадекватними витратам.

• Неповнота ринків

Щоразу, коли підприємства неспроможні забезпечити потреби споживачів у будь-яких товарах, навіть, якщо ціни перевищують витрати на їх виробництво, можна казати про ваду, яка зветься неповнотою ринку.

• Недосконалість інформації

Недостатність інформації лімітує можливості ефективного використання ресурсів, зумовлює неоптимальну поведінку продавців і покупців. Вона також обмежує конкуренцію, заважає укладанню довгострокових угод.

Недосконалість ринку обумовлює необхідність держа­вного втручання в економіку. Держава вживає заходи, спрямовані на протидію негативним наcлідкам ринку на мікроекономічному рівні: забезпечує правову основу ефективної pинкoвoї діяльності; створює умови для розвитку конкуренції; проводить активну антимонопольну політику та здійснює контроль щодо природних монополій; врегульовує проблеми непропорційного розподілу ресурсів, що пов’язані з зовнішніми ефектами;фінансує та виробляє суспільні блага; сприяє розповсюдженню об'єктивної інформації щодо норм стандартизації якості, безпеки та інших властивостей споживчих товарів. У реальному життi економічні функції держави надз­вичайно різноманітні та широкомасштабні, але ретельне :вивчення їх виходить за межі мікроекономічної теорії.