1.Дія кримінального закону у просторі та за колом осіб. Місце скоєння злочину.

2.Характеристика злочинів проти виборчих прав і свобод людини та громадянина.

3.Поняття доказів в кримінальному|карному| процесі. Класифікація і властивості доказів.

1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі

Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі визначається на підставі територіального принципу. Сутність цього принципу виражена в ч. 1 ст. 6 КК, де зазначено, що особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом. Територіальний принцип випливає із суверенітету держави, влада якої поширюється на всю її територію.Злочин вважається вчиненим на території України у випадках, коли: 1) він розпочатий і закінчений або припинений на території України;2) він підготовлений за межами України, а дії, що утворюють його, вчинені на території України; 3) суспільно небезпечні дії були розпочаті або вчинені за межами України, а закінчені або злочинний наслідок настав на території України (наприклад, постріл було зроблено з території Молдови, а смертельне поранення особи сталося на території України)

Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України. Поняттям «територія України» охоплюються:а) суша, море, ріки, озера і решта водойм, надра землі в межах кордону України, а також повітряний простір над сушею і водним простором, у тому числі і над територіальним морем.

Чинність Кримінального закону за колом осіб: з ч. 1 ст. 6 КК випливає, що особи, які вчинили злочини на території України, підлягають відповідальності за цим Кодексом. Закон має на увазі і громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства (останніми вважаються особи, які проживають або знаходяться на території України, але не є її громадянами і не мають доказів своєї належності до іноземної держави), які, знаходячись на території України, вчинили злочини, передбачені КК.

Визначається за такими принципами:

1.Територіальний: особи,які вчинили злочини на території України, підлягають крим в-сті за ККУ.

Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України.

Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України(громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства)

2.Принцип громадянства.Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за КК України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України

Якщо в ін державі-незалежно чи пердбачена в-сть там за таке діяння, він несепокарання в У.

Подвійне громадянство: якщо відбув у ін країні покарання, в У не несе в-сть.

3. Універсальний.Іноземці та особи без г-ства, що не проживають постійно в У, які вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні в-сті за ККУ у випадках, передбачених міжнародними договорами або якщо вони вчинили передбачені ККУ особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України.

4. Реальний.Іноземці та особи без г-ства, що не проживають постійно в У, які вчинили злочини за її межами, підлягають крим в-сті за ККУ у випадках, якщо цей злочин є особливо тяжким та був спрямований проти прав і свобод громадян У або інтересів У.

Крим з-ство України уперше ввело у систему норм Заг частини інститут видачі осіб, що вчинили злочин (екстрадицію)

Екстрадиція-передача осіб однією державою,на території якої вони знаходяться, іншій державі, на території якої був вчинений злочин або громадянами якої вони є.

Місце вчинення злочину – це певна територія, де було почато і закінчено діяння або настав злочинний результат.

У ряді складів злочинів місце їх вчинення є обов‘язковою ознакою.

(Місце вчинення обману покупців – підприємства торгівлі або громадського харчування).

Не впливає на кваліфікацію діяння, а може враховуватись при вирішенні питання про вид та розмір покарання. Лише у випадках, коли закон безпосередньо пов'язує питання про наявність чи відсутність складу злочину з наявністю відповідних характеристик, вони набувають обов'язкового значення.

В нормах Особливої частини КК України місце визначається як:

¦ територія України (незаконне ввезення на територію У відходів)

¦ економічна зона України (забруднення моря)

¦ повітряний простір (поруш правил використання повітр простору)

¦ мІсцепроживання або місце здійснення людиною виробничої або іншої'діяльності(житло, сховище або інше приміщення - крадіжка)

¦ інші місця, які законодавець визначає як єдино можливу територію для вчинення конкретних злочинів (державний кордон України)

2. Злочини проти виборчих прав громадян:

- Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача (ст..157);

- Фальсифікація виборчих документів, документів референдуму чи фальсифікація підсумків голосування, надання неправдивих відомостей до органів Державного реєстру виборців чи фальсифікація відомостей Державного реєстру виборців (ст..158);

- Голосування виборцем на виборчій дільниці більше ніж один раз (ст..158-1);

- Незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму (ст..158-2);

- Порушення таємниці голосування (ст..159);

- Порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) (ст..159-1);

- Порушення законодавства про референдум (ст..160).

Родовим об’єктом такого роду діянь є суспільні відносини, які забезпечують кожній людині і громадянину їхні невід’ємні конституційні блага – виборчі права.

В деяких злочинах поряд з об’єктом посягання обов’язково присутній предмет посягання - документи референдуму, виборча документація.

Об'єктивна сторона злочину може виражатись у формі дії.

З суб'єктивної сторони цей злочин може бути вчинений лише умислом. Мотив діяння для кваліфікації значення не має.

Суб'єкт злочину в деяких статтях загальний (157), а в інших спеціальний (158, 159 – член комісії).

Кваліфікуючими ознаками закон передбачає:

1) за попередньою змовою групою осіб; (157)

2) членом виборчої комісії; (158)

3) іншою службовою особою з використанням влади або службового становища (157)

Особливо кваліфікуючою ознакою - вплив на результати голосування або виборів (157).

3. Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для крим.провадження та підлягають доказуванню.

Під «фактичними даними» слід розуміти не самі факти, а відомості (інформацію) про них. Факти — це події, явища дійсності, які не можна приєднати до справи. Через те при доказуванні по кримінальному провадженні слідчий, прокурор, слідчий суддя суд та інші особи, які беруть участь у процесі, оперують відомостями про події та явища дійсності, що утворюють зміст показань допитаних осіб, документів та інших видів доказів. Навіть при безпосередньому сприйнятті слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом обставин події злочину у ході провадження слідчих (розшукових) дій (огляд, освідування тощо) вони оперують як доказами не цими фактами, а тільки відомостями (інформацією) про них, зафіксованими у встановленому законом порядку в протоколах слідчих (розшукових) дій.

Докази повинні відповідати критеріям допустимості та належності.

- Допустимість містить у собі чотири критерії:

1) належний суб’єкт, правомочний проводити процесуальні дії, спрямовані на одержання доказів;

2) належне джерело фактичних даних (відомостей, інформації), що складають зміст доказу;.

3) належна процесуальна дія, застосована для одержання доказів;

4) належний порядок проведення процесуальної дії, яка використовується як засіб одержання доказів.

- Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Виділяють також характерні ознаки доказів:

- достовірність - означає, що вони правильно, адекватно відображають матеріальні і нематеріальні сліди;

- переконливість;

- достатність;

- взаємопов’язаність.

КК виділяє наступні види доказів:

1. Показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

2. Речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

3. Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

4. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Класифікація:

- стосовно предмета обвинувачення на обвинувальні та виправдувальні;

- за джерелом формування — на первинні та похідні;

- залежно від відношення до предмета доказування — на прямі та непрямі;

- за механізмом їх формування — на особисті та речові.

Підставою для відмежовування первинних від похідних доказів є наявність проміжного носія доказової інформації одного і того ж виду. Так, похідними доказами є копії документів, виготовлені на місці події відбитки слідів та ін.

Докази поділяються на обвинувальні та виправдувальні щодо того обвинувачення, яке становить предмет розслідування та розгляду в певному кримінальному провадженні. Обвинувальними є докази, що обґрунтовують, підтверджують обвинувачення, тобто встановлюють наявність кримінального правопорушення і вчинення його підозрюваним чи обвинуваченим, а також обставини, які обтяжують його відповідальність. До виправдувальних доказів належать ті докази, що спростовують або пом'якшують обвинувачення, — заперечують наявність події кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого, а також встановлюють обставини, що пом'якшують його відповідальність.

Можливість безпосередньо чи опосередковано встановлювати обставини, що входять до предмета доказування, надає фактичним даним значення прямого чи непрямого доказу. Непрямі докази на відміну від прямих дозволяють встановити проміжні факти, на підставі яких встановлюються різні елементи головного факту.

*********************************************

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 4