1.Судимість та її правові наслідки.

2.Вимагання та його ознаки, відмінність від розбою.

3.Кримінальне провадження щодо окремих категорій осіб.

1. Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України.

Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.

Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.

Судимість — це особливий правовий стан особи, створений реалізацією кримінальної відповідальності, який виникає у зв'язку з ухвалою обвинувального вироку суду за вчинений нею злочин і призначенням покарання та тягне певні, несприятливі для засудженого, правові наслідки, що виходять за межі покарання.

Зокрема, існують такі загально-правові наслідки судимості:

1. ч.3 ст. 76 Конституції України передбачає, що не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;

2. особа, яка має судимість не може бути суддею, адвокатом, нотаріусом, судовим експертом, прокурором, присяжним, держ службовцем.

3.обмеження у здійсненні підприємницької діяльності. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідної діяльності до закінчення строку, встановленого вироком суду; особи, які мають судимість за крадіжку, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, виступати співзасновниками підприємницької організації, обіймати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю;

4.обмеження у допуску до державної таємниці (за наявності у громадянина судимості за тяжкий злочин)

5.обмеження у виїзді за кордон громадянина України й обмеження у прийнятті до громадянства України. Громадянином України не може бути особа, яка засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.

6.обмеження у застосуванні амністії. Не допускається застосування амністії до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів, засуджені за бандитизм, умисне вбивство при обтяжливих обставинах, деякі інші злочини.

7.заборона призову на строкову військову службу в мирний час громадян, що були засуджені до позбавлення волі.

8.позбавлення права на отримання певних пільг. Так, у разі засудження за вчинення злочину державному службовцю припиняються виплати, передбачені чинним законодавством.

2. Вимагання (ст. 189 КК). Вимагання – це вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є врегульовані законом суспільні відносини власності, передусім, відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном. Додаткові необхідні безпосередні об’єкти злочину – здоров’я, психічна чи фізична недоторканність людини, її особиста свобода. Додаткові факультативні безпосередні об’єкти злочину – це життя, честь і гідність людини тощо. Предметом вимагання можуть виступати чуже майно, право на майно та дії майнового характеру.

З об’єктивної сторони цей злочин (ч. 1 ст. 189 КК) виявляється у вимозі передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру: зпогрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами; з погрозою обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб; із погрозою пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною; або з погрозою розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Вимагання є закінченим з моменту пред'явлення вимоги (з моменту погрози), поєднаної із погрозами незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.

Стаття 189 КК називає чотири види погроз:

1) погроза насильством;

2) погроза обмеження прав, свобод або законних інтересів;

3) погроза знищенням чи пошкодженням майна;

4) погроза розголошення відомостей, що їх потерпілий чи його близькі бажають зберегти в таємниці.

Суб'єкт злочину - фізична осудна особа, яка досягла 14 років.

Суб'єктивна сторона злочину - прямий умисел.

Кваліфікованими видами злочину є вчинення його:

- повторно; за попередньою змовою групою осіб; службовою особою з використанням службового становища; з погрозою вбивства чи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; з пошкодженням чи знищенням майна; поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи; із завданням майнової шкоди у великих розмірах; із завданням майнової шкоди в особливо великих розмірах; організованою групою; із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження.

Стаття 187. Розбій.

Злочин посягає на два об'єкти: право власності і особу (її здоров'я і життя).

Предмет злочину - будь-яке майно та цінності.

Потерпілий - будь-яка особа, що зазнала розбійного нападу (господар майна або цінностей, сторож, охоронець).

З об'єктивної сторони злочин вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Закінченим злочин вважається з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном.

Суб'єкт злочину - осудна особа, яка досягла 14 років.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікованими видами злочину є розбій, вчинений: за попередньою змовою групою осіб; особою, яка раніше вчиняла розбій або бандитизм; організованою групою; з проникненням у житло, приміщення чи сховище; із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; із завданням майнової шкоди у великих розмірах; в особливо великих розмірах.

При розмежуванні вимагання і розбою слід виходити з того, що при розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати насильство негайно. Дії, що полягають у насильстві або в погрозі його застосування, спрямовані на одержання майна в майбутньому, а також вимогу передати майно, поєднану з погрозою застосувати насильство до потерпілого або його близьких родичів у майбутньому, слід кваліфікувати як вимагання.

На практиці дуже часто виникають труднощі при розмежуванні вимагання та розбою. Ці злочини відрізняються передусім тим, що: а) при вимаганні винний може вимагати передати йому не тільки чуже майно, але й право на чуже майно; б) при розбої погроза спрямована тільки на особу, на яку здійснено напад, а при вимаганні – і на інших осіб (зокрема, рідних чи близьких потерпілого); в) на відміну від розбою погроза при вимаганні полягає в застосуванні насильства не негайно, не під час вимоги передати винному чуже майно, а в недалекому майбутньому, якщо вимогу не буде виконано.

3. Особливий порядок крим провадження застосовується стосовно:

1) народного депутата;

2) судді КСУ, професійного судді, а також присяжного і народного засідателя на час здійснення ними правосуддя;

3) кандидата у Президенти України;

4) Уповноваженого ВРУ з прав людини;

5) Голови Рахункової палати, його першого заступника, заступника, головного контролера та секретаря Рахункової палати;

6) депутата місцевої ради;

7) адвоката;

8) Генпрокурора, його заступника.

Письмове повідомлення про підозру здійснюється:

1) адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради АРК, сільському, селищному, міському голові - Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором АРК, області, міст Києва або Севастополя в межах його повноважень;

2) народному депутату України, кандидату у Президенти України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Голові Рахункової палати, його першому заступнику, заступнику, головному контролеру, секретарю Рахункової палати, заступникам Генерального прокурора України - Генеральним прокурором України;

3) судді КСУ, професійному судді, присяжному та народному засідателю на час здійснення ними правосуддя - Генеральним прокурором України або його заступником;

4) Генеральному прокурору України - заступником Генерального прокурора України.

Особливості порядку притягнення до крим в-сті, затримання і обрання запобіжного заходу

1. Затримання судді або обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту до ухвалення обвинувального вироку судом не може бути здійснено без згоди ВРУ.

2. Притягнення до крим в-сті народного депутата України, його затримання або обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту не може бути здійснено без згоди ВРУ.

3. Обшук, затримання народного депутата України чи огляд його особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та ін кореспонденції та застосування інших заходів, в тому числі негласних слідчих дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, допускаються лише у разі, якщо ВРУнадано згоду на притягнення його до крим відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

*********************************************

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 20