1.Поняття, мета, підстави застосування примусових заходів медичного характеру.

2.Загальна характеристика та види злочинів у сфері службової та професійної діяльності, пов’язаної із наданням публічних послуг.

3.Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

1. Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:

1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння;

2) які вчинили у стані обмеженої осудності злочини;

3) які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

Залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:

1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку - застосовуеться судом стосовно особи, яка за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу;

2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом - застосовуеться судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільне небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку.

3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом - застосовується судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільне небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.

4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом - застосовується судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.

2. Злочини у сфери службової та професійної д-сті, пов'язаної з наданням публічних послуг – це суспільно небезпечні та протиправні діяння, які посягають на встановлений порядок реалізації службовими особами своїх повноважень (управлінських функцій) в межах наданих їм прав та покладених на них обов’язків, якими заподіюється шкода правам, свободам, чи право охоронюваним (законним) інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, а також авторитету органів влади, об’єднань громадян, суб’єктів господарювання, ін юр осіб, від імені та (або) в інтересах яких діють службові особи.

Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

До цих злочинів відносяться:

-Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364),

-Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 364-1),

-Перевищення влади або службових повноважень (ст.365),

-Перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст.. 365-1),

-Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ст..365-2),

-Службове підроблення (ст. 366),

-Службова недбалість (ст. 367),

-Одержання хабара (ст. 368),

-Незаконне збагачення (ст. 368-2),

-Комерційний підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 368-3),

-Підкуп особи, яка надає публічні послуги (ст. 368-4),

-Пропозиція або давання хабара (ст. 369),

-Зловживання впливом (369-2),

-Провокація хабара або комерційного підкупу (ст. 370).

Родовим об’єктом цих злочинів є суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в органах державної влади, місцевого самоврядування, а також в юридичних особах публічного і приватного права.

Безпосереднім об'єктом аналізованих злочинів є правильна (нормальна) службова діяльність певних ланок державного та громадського апарату, а також авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного і приватного права, об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій.

Додатковими факультативними безпосередніми об'єктами цих злочинів можуть бути: здоров'я і гідність особи, її права та свободи, власність, ін блага.

Таким чином, окремі злочини у сфері службової діяльності є багатооб’єктними. Наприклад, у диспозиції ст. 364, 365 та 367 КК міститься вказівка на основні безпосередні об’єкти, без заподіяння шкоди хоча б одному з них злочин у сфері службової діяльності відсутній. Тому, шкода повинна бути заподіяна одним з перелічених об’єктів, а саме:

1) охоронюваним законом правам;

2) охоронюваним законом свободам;

3) охоронюваним законом інтересам окремих громадян;

4) державним інтересам;

5) інтересам юридичних осіб.

Об’єктивна сторона злочинів у сфері службової діяльності характеризуються тим, що деякі з них (ст.ст. 364, 364-1 і 367, 369-2 КК) можуть вчинятися як шляхом дії так і бездіяльності, тоді як інші (ст.ст. 365, 365?, 366, 368, 368?, 368?, 3684, 369, 370 КК) – лише активною поведінкою – діями.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони більшості з цих злочинів (окрім ст.369 КК) є наявність безпосереднього зв’язку між діяннями особи та її службовою діяльністю, тому що вони завжди зумовлені службовим чи професійним становищем суб’єкта і вчиняються всупереч інтересам служби.

У ч. 1 ст. 366, ст.ст. 368, 368?, 368?, 3684, 369, 370 КК встановлена відповідальність за злочини з формальним складом, які є закінченими з моменту вчинення самого діяння, незалежно від настання суспільно небезпечних наслідків. Злочини з матеріальним складом містяться в статтях 364, 364?, 365, 365?, ч.2 ст. 366, 367 КК і є закінченими з моменту настання зазначених у цих статтях наслідків у вигляді істотної шкоди.

Суб’єктами злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням професійних послуг, виступають:

1) службова особа (ст.ст. 364, 365, 366, 367, 368, 368?, 369, 370 КК України);

2) службова особа юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст.ст. 364?, 365?, ч.ч. 3 і 4 ст. 368? КК України);

3) особа, яка надає публічні послуги (ст. 365?, ч.ч. 3 і 4 ст. 3684 КК України);

4) особа, уповноважена на виконання функцій держави (ч.ч. 2 і 3 ст. 369? КК України);

5) загальний суб’єкт (ч.ч. 1 і 2 ст. 368, 369 КК України). Така диференціація спеціальних суб’єктів в цьому розділі свідчить про розмежування крим в-сті службових осіб та службових осіб юр осіб приватного права. Тому в КК України існує декілька понять «службової особи».

Із суб'єктивної сторони службові злочини можуть бути вчинені як умисно, так і через необережність. У злочинах з формальним складом вина можлива лише у формі прямого умислу. У злочинах із матеріальним складом вина визначається психічним ставленням винного до діяння та до суспільно небезпечних наслідків, які настали внаслідок його вчинення. Як правило, психічне ставлення службової особи до наслідків такого діяння характеризується злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю.

Обов'язковими ознаками деяких службових злочинів можуть бути їх мотиви. Так, зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК) вчиняється з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб (наприклад одержання хабара (ст. 368 КК) вчиняється з корисливих мотивів).

3. Крим провадження щодо застосування примусових заходів мед х-ру здійснюється, якщо:

1) особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності;

2) особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.

Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусових заходів медичного характеру.

Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного х-ру встановлюються:

1) час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння або крим правопорушення;

2) вчинення цього суспільно небезпечного діяння або крим правопорушення цією особою;

3) наявність у цієї особи розладу психічної д-сті в минулому, ступінь і х-тер розладу психічної діяльності чи психічної хвороби на час вчинення суспільно небезпечного діяння або крим правопорушення чи на час досудового розслідування;

4) поведінка особи до вчинення суспільно небезпечного діяння або крим правопорушення і після нього;

5) небезпечність особи внаслідок її психічного стану для самої себе та ін осіб, а також можливість спричинення ін істотної шкоди такою особою;

6) х-тер і розмір шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням або крим правопорушенням.

Особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів мед х-ру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається х-ром розладу психічної д-сті чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника, захисника.

У крим провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру участь захисника є обов’язковою.

До особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів мед х-ру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи:

1) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім’ї з обов’язковим лікарським наглядом;

2) поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

Слідчий, прокурор зобов’язані залучити експерта для проведення психіатричної експертизи у разі, якщо під час крим провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмежено осудному стані або вчинила крим правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними.

*********************************************

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 19