2.Кримінальна відповідальність медичних працівників за злочини проти життя та здоров’я особи.

3.Поняття та система негласних слідчих (розшукових) дій. Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

1.Вина - це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Вина - обов'язкова ознака суб'єктивної сторони складу будь-якого злочину, яка визначає його психологічний зміст і є необхідною умовою кримінальної відповідальності.

Кримінальне право дотримується психологічної теорії вини та стоїть на позиціях суб’єктивного ставлення в вину, а вина доводиться та встановлюється в обвинувальному вироці.

Форми вини - це зазначені в кримінальному законі сполучення певних ознак свідомості і волі особи, що виражають психічне ставлення особи до діяння і його наслідків.

Дві форми вини:

- умисел;

- необережність.

Умисел може бути прямим і непрямим.

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання. Необережність існує у виді злочинної самовпевненості (самонадіянності) та злочинної недбалості.

Необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість.

Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення.

Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

Вина характеризується поєднанням інтелектуальної та вольової ознак.

Інтелектуальний момент прямого умислу полягає в усвідомленні особою суспільне небезпечного характеру свого діяння та передбаченні його суспільне небезпечних наслідків. Вольовий момент прямого умислу характеризується бажанням настання суспільно небезпечних наслідків.

Інтелектуальний момент непрямого умислу полягає в усвідомленні особою суспільно небезпечного характеру свого діяння та передбаченні його суспільно небезпечних наслідків. Відповідно до закону при прямому умислі винний передбачає наслідки як можливий або неминучий результат свого суспільне небезпечного діяння, а при непрямому умислі він передбачає лише можливість настання таких наслідків. Основна відмінність прямого і непрямого умислу полягає у їх вольовому моменті. Якщо при прямому умислі він характеризується бажанням настання суспільне небезпечних наслідків, то при непрямому — свідомим припущенням їх настання.

Інтелектуальна ознака злочинної самовпевненності полягає у передбаченні особою можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності). Вольова ознака полягає у легковажному розрахунку на відвернення суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії чи бездіяльності).

Інтелектуальний момент злочинної недбалості полягає в тому, що особа не передбачає можливості настання суспільне небезпечних наслідків свого діяння. Вольовий момент злочинної недбалості вказує на реальну можливість винного передбачити суспільне небезпечні наслідки своєї поведінки, але незважаючи на це, він не активізує свої психічні сили і здібності для вчинення вольових дій, необхідних для запобігання таким наслідкам.

Поділ вини на форми має велике практичне значення. Зокрема форма вини: а) визначає ступінь суспільної небезпеки діяння і дає змогу відмежувати злочинне діяння від незлочинного; б) визначає кваліфікацію злочину; в) завжди враховується при індивідуалізації покарання і визначенні умов його відбування; г) враховується в інших випадках реалізації кримінальної відповідальності і покарання (зокрема для визначення умов кримінальної відповідальності за попередню і спільну злочинну діяльність, при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання).

Ступінь вини: це кількісна характеристика вини. Вона визначає тяжкість вчиненого діяння й небезпечність особи винного.

Ступінь вини суб'єкта визначається:

1) суспільною небезпечністю вчиненого діяння;

2) особливостями психічного ставлення винного: формою вини, характером умислу або необережності;

3) мотивом і метою злочину;

4) обставинами, що характеризують особу винного;

5) причинами злочину та умовами, що вплинули на формування злочинного умислу або на допущення особою необережності.

Види умислу:

- за конкретністю злочинних намірів: визначений; невизначений; альтернативний.

- за часом виникнення: заздалегідь обдуманий; такий, що виник раптово, його вид афектований умисел.

- за вольовим моментом: прямий, непрямий.

3. Негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню.

Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в ін спосіб.

Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 270, 271, 272, 274 КПК, проводяться виключно у крим провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи ОВС, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України.

Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором.

Строк дії ухвали слідчого судді про проведення нсд – 2 місяці. Максимальний строк ге повинен перевищувати строк досудового розслідування.

Негласні слідчі дії поділяються на : Втручання у приватне спілкування та Інші види негласних слідчих (розшукових) дій

До негласних слідчих дій , які характеризуються втручанням у приватне спілкування, КПК відносить:

1) аудіо- та відеоконтроль особи (ст..260),

2) Накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261),

3) Огляд і виїмка кореспонденції (ст. 262),

4) Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263),

5) Зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264),

​До інших видів негласних слідчих дій відносяться:

6) Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267),

7) Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268),

8) Спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269),

9) Аудіо-, відеоконтроль місця (ст. 270),

10) Контроль за вчиненням злочину ( ст. 271):

- контрольована поставка,

- контрольована та оперативна закупка,

- спеціальний слідчий експеримент,

- імітування обставин злочину.

11) Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації ( ст. 272),

12) негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274),

13) Використання конфіденційного співробітництва (ст. 275).

*********************************************

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 2