1. Амністія та помилування, їх кримінально-правове значення.

2. Злочини у сфері господарської діяльності, їхні види та загальна характеристика.

3. Кримінальне провадження на підставі угод.

1. Амністія - є правовим актом держави, згідно з яким повністю або частково від кримін. відповідальності та відбування П. звільняються відповідні категорії осіб, які вчинили відповідні види злочинів. На підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань. На підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Закон розрізняє 3 види А:

- повну (передбачається повне звільнення зазначених у законі осіб від кримін. від-сті чи від відбування П.);

- часткову (при частковому звільненні зазначених у законі осіб від відбування П.);

- та умовну (у виключних випадках, з метою припинення суспільно небезпечних групових проявів).

А. не звільняє від обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну злочином.

Судимість не може бути знята за законом про А.

Закони про А., за винятком законів про умовну А., можуть прийматися не частіше 1 разу протягом року.

Помилування здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи. Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25 років.

Полягає у:

звільненні від П. (основн. і додат.), скороченні строку П.,

звільненні від додат. П.

заміну засудженому П. або його невідбутої частини більш м'яким П.

Помилування - акт глави держави, за яким певна особа (чи кілька осіб) повністю або частково звільняється від П., або до неї застосовується більш м'яке П., або ж з особи знімається судимість.

Право на клопотання про п-я має особа, яка:

- засуджена судом Укр. і відбуває П. в Укр.;

- засуджена судом інозем. держави і передана для відбування П. в Укр. без умови про незастосування п-я;

- засуджена в Укр. і передана для відбування П. інозем. державі, якщо відповідна установа цієї держави погодилася визнати і виконати прийняте в Укр. рішення про п-я;

- відбула П. в Укр.

2.. Залежно від безпосереднього об'єкта посягання, злочини, які вчиняються у сфері господарської діяльності, можуть бути таких видів:

1. Злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України (статті 199, 200, 210, 211, 212, 212-1, 204, 216).

2. Злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності господарюючих суб'єктів (статті 203-1, 203-2, 205, 206, 209, 209-1, 213, 229, 231, 232, 232-1, 232-2).

3. Злочини у сфері банкрутства (статті 219).

4. Злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів (статті 222, 222-1, 223-1, 223-2 і 224).

5. Злочини у сфері обслуговування споживачів (статті 225, 227).

6. Злочини у сфері приватизації державного та комунального майна (статті 233).

Основним об'єктом злочину є встановлений порядок здійснення господарської діяльності, а також право громадян на свободу підприємницької діяльності.

Об'єктивна сторона злочину — діяння у формі дії - Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного збору чи голографічних захисних елементів(199), контрабанда(201), або бездіяльності- Ухилення від сплати податків, зборів(212)

Суб'єкт злочину — загальний, фізична осудна особа, яка досягла 16 років (Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених контрольних марок); також спеціальний суб’єкт: Доведення до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності (219).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно небезпечних наслідків.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його:

1) повторно; (наприклад ч.2ст.199)

2) за попередньою змовою групою осіб; (ч.2ст.212)

3) із погрозою вбивства чи тілесних ушкоджень;

4) у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я;

5) у поєднанні з пошкодженням чи знищенням майна (ч.2ст.206-протидія зак.госп.діял).

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його:

1) організованою групою; (ч.3ст.199)

2) службовою особою з використанням свого становища;

3) у поєднанні з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я; (ч.2ст.206)

4) із заподіянням великої матеріальної шкоди; (ч.2ст.205-фіктивне підприємництво)

5) із спричиненням інших тяжких наслідків (ч. З ст. 206 КК).

3.Кримінальне провадження на підставі угод.

Стаття 468. Угоди в кримінальному провадженні

1. У кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод:

1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим;

2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися у будь-який момент після повідомлення особі про підозру і до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Сторони угоди (незалежно від її виду) зобов’язані, крім іншого, узгоджувати міру покарання та звільнення від його відбування з випробуванням (якщо домовленості щодо такого звільнення мали місце та сторони дійшли згоди). При цьому домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. Обвинувачений, його захисник та законний представник можуть оскаржити вирок суду першої інстанції на підставі угоди лише якщо:

- судом призначено покарання суворіше ніж узгоджене сторонами угоди;

- вирок ухвалено без згоди обвинуваченого на призначення покарання;

- суд не виконав вимоги, встановлені частинами 4 – 7 ст. 474 КПК, зокрема, не роз’яснив обвинуваченому наслідків укладення угоди.

Потерпілий, його представник, законний представник може оскаржити вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення лише з таких підстав:

- призначення обвинуваченому покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди.

- невиконання судом вимог процесуального закону щодо необхідності у судовому засіданні переконатися, що потерпілий угоду про примирення уклав добровільно, а також невжиття заходів для з’ясування, чи справді угоду було укладено добровільно, нездійснення або неналежне здійснення судом перевірки змісту угоди на відповідність її вимогам КПК та закону України про кримінальну відповідальність;

- нероз’яснення судом потерпілому перед ухваленням рішення про затвердження угоди про примирення наслідків укладення та затвердження такої угоди.

*********************************************

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 18